Постанова

від 22.05.2014 по справі 915/240/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р.Справа № 915/240/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес Груп"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року

по справі № 915/240/14

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес Груп"

про стягнення 52637,09 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес Груп" 52637,09 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2014 р. по справі № 915/240/14 (суддя Дубова Т.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес групп" на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в сумі 52637,09 грн., з яких: 38300,00 грн. - заборгованість за кредитом, 9244,86 грн. - проценти, 2334,63 грн. - пеня, 2757,60 грн. - комісія за користування кредитом та 1827,00 грн.- судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань по оплаті кредиту, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9244,86 грн. - процентів за період з 26.04.13 р. по 09.12.13 р., 2334,63 грн. - пені за період з 12.04.13 р. по 09.12.13 р., 2757,60 грн. - комісії за користування кредитом за період з 01.04.13 р. по 01.11.13 р., які підтверджені розрахунками позивача, відповідачем не заперечені та підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамзес Груп" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача суми пені і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 2334,63 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що банк при визначенні розміру пені не урахував вимоги ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України (нарахував пеню за вісім місяців), тому сума пені в розмірі 2334,63 грн. стягнута з відповідача необґрунтовано.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2011 року відповідачем була підписана заява про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та тарифів надання банківських послуг" (далі - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua/, що разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 14.04.2011 року.

За умовами договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26000060462262 в сумі 38300,00 грн., в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

На виконання укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 38 300,00 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 02.07.13 р. по 09.12.14 р. та довідкою від 19.11.13 р. про розмір встановлених кредитних лімітів, виданою позивачем. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, доказів погашення боргу станом на час розгляду справи не надав.

Таким чином, посилаючись на непогашену заборгованість відповідача перед позивачем на користь 38 300,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з відповідною позовною заявою про стягнення основної суми та штрафних санкцій в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.18.1.5 договору, кредитний ліміт стосовно до розділу Умов являє собою суму грошових коштів, у межах якої позивач здійснює оплату розрахункових документів відповідача понад залишок коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України.

Згідно п. 3.18.1.16. договору, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання відповідача до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований позивачем через верифікований номер телефону який належить уповноваженій особі відповідача з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Статтею 3 ЗУ "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до розділу 3.18.4 Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня відповідач виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0,0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, відповідач виплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24,0 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашеним кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду; в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні відповідачем будь-якого з грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 48,0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права позивача на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.18.4.4 Умов, відповідач сплачує позивачу винагороду за використання ліміту, відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами.

Пунктами 3.18.5.4, 3.18.5.7 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється на протязі 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане відповідачем.

Пунктом 3.18.5.1 Умов передбачено, що при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2, 3.18,4.1, 3.18.4.2, 3,18.4.3, термінів повернення кредиту передбачених п., п, 3.18,1,8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.18.2,2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведені положення законодавства та умови укладеного між сторонами договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 38300,00 грн., 9244,86 грн. - процентів, 2334,63 грн. - пеня, 2757,60 грн. - комісія за користування кредитом.

Доводи апелянта про невірне нарахування пені спростовуються положеннями Умов та Правил надання банківських послуг, а саме пунктом 3.18.5.4 Умов, згідно якого нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, здійснюється на протязі 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане відповідачем.

Підписуючи електронним цифровим підписом заяву від 14.04.2011 року, відповідач також приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки відповідач погодився з приєднанням до умов і тарифів, встановлених банком, довід апелянта про застосування положень ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових вимог» та ст..232 ГК України до вимог про стягнення пені не підлягає задоволенню, та нарахування пені здійснюється на протязі 3-х років з дня прострочення, а не шести місяців, як передбачено законом.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються матеріалами справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року по справі №915/240/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес Груп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2014 року по справі № 915/240/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 26.05.2014 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко