Рішення

від 21.05.2014 по справі 917/548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2014 Справа №917/548/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стріла", вул. Щорса, 1, м. Бровари, Київська область, 07400

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення грошових коштів.

Суддя Плотницька Н.Б.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 13.05.2014.

Представники сторін 13.05.2014:

від позивача: Карпенко А.А., дов. б/н від 07.10.2013,

від відповідача: Назаренко В.К., дов. №8 від 02.01.2014.

Представники сторін 21.05.2014:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: Назаренко В.К., дов. №8 від 02.01.2014.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в розмірі 98388,00 грн., з яких: 83 490,00 грн. - основна заборгованість, 11 391,00 грн. - пеня, 1002,00 грн. - інфляційні нарахування, 2 505,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.03.2014 порушено провадження у справі №917/548/14 та призначено до розгляду в засіданні на 10.04.2014 на 11:10 год. у приміщені господарського суду Полтавської області.

Від відповідача 10.04.2014 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4708 від 10.04.2014), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, щодо стягнення пені просить суд застосувати строки позовної давності.

16.05.2014 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 83 490,00 грн. основного боргу, 11391,00 грн. пені, 1002,00 грн. - інфляційних нарахувань та 2 505,00 грн. 3% річних.

Судом взято до уваги рекомендації викладені в постанові Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 83 490,00 грн. основного боргу, 11391,00 грн. пені, 1002,00 грн. - інфляційних нарахувань та 2 505,00 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засіданні 21.05.2014 не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення) наполягає.

Клопотання судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" (надалі - Відповідач, до 26 березня 2012 року - Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стріла" (надалі - Позивач) було укладено договір №619 ТД (надалі Договір-1), відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити автомобілі КрАЗ, ціна договору складала відповідно п. п. 4.2 п. 4 Договору-1 - 526 510 грн. 00 коп. 29 грудня 2010 року між Сторонами була укладена додаткова угода №1, яка є невід'ємним додатком до Договору-1.

Окрім того, 26 січня 2012 року між Відповідачем (замовником) та Позивачем (виконавцем) було укладено договір №50/12 (надалі - Договір-2), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язався виготовити обладнання крана автомобільного КС-55712 на автомобільне шасі замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар, ціна договору відповідно до п.п. 1.2 п. 1 складала 610 000,00 грн. 14 січня 2013 року була укладена додаткова угода №1, яка є невід'ємним додатком до Договору-2.

Позивач (виконавець) свої зобов'язання за Договором-2 виконав - поставив Автокран КС-55712 на шасі (відповідача) замовника 17.01.2013 року, про що складено акт здачі-прийманння (копія акту в матеріалах справи, а.с. 40).

Відповідно до п. 5.4 Договору-2 оплата послуг повинна була бути здійснена замовником - відповідачем по справі протягом 30 календарних днів з моменту передачі результату наданої послуги - поставки Автокрана КС-55712. Однак відповідач заборговані кошти за Договором-2 не сплатив протягом 30 днів, тобто, як зазначив Позивач до 31.01.2013 року.

Отже, в результаті підписання вищевказаних двох договорів між сторонами виникла взаємна заборгованість - не виконані зобов'язання: - у Позивача за Договором від 15 липня 2010 року №619 ТД у сумі 526 510,00 грн., та у Відповідача за Договором від 26 січня 2012 року №50/12 у сумі 610 000,00 грн.

З метою виконання зобов'язань за вище вказаними Договорами сторони вирішили підписати Акт проведення зарахування зустрічних вимог №8/73 від 22.03.13 (надалі - Акт), де чітко вказали, що Сторони прийшли до згоди про погашення зустрічних взаємних вимог у відповідності до статті 601 ЦК України. В п. 1 Акту вказано, що по Договору №619 ТД від 15.07.10 TOB "ТД "Стріла" є боржником, а ПАТ "АвтоКрАЗ" кредитором. Сума заборгованості Позивача, що підлягає виплаті Відповідачу складає 526 510,00 грн. В п. 2 Акту вказано, що по Договору №50/12 від 26.01.12 ПАТ "АвтоКрАЗ" є боржником, а TOB "ТД "Стріла" - кредитором. Сума заборгованості Відповідача, що підлягає виплаті Позивачу складає 610 000, 00 грн. В п. З Акту вказали, що розмір взаємних зустрічних вимог складає 526 510,00 грн. (копія Акту в матеріалах справа, а.с. 28).

Отже, як зазначає Позивач, Відповідач недоплатив Позивачу 83 490, 00 грн., які Позивач і спросить суд стягнути з Відповідача на його користь.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення заборгованості у сумі 83 490, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 11 391,00 грн. за період з 23 березня 2013 року по 23 березня 2014 року. Зокрема, Позивач зазначив, що Акт проведення зарахування зустрічних вимог між Сторонами №8/73 був підписаний 22.03.2013, строк позовної давності щодо стягнення суми заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних не пропущений, оскільки позовна заява до суду була направлена 20.03.2014 року про що є відмітка на конверті поштового відправлення та на зворотному повідомленні про вручення.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 258 вказаного Кодексу унормовано, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приписами статті 260 цього ж Кодексу передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 названого Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 названого Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 5.4 Договору-2 оплата послуг повинна була бути здійснена замовником - Відповідачем по справі протягом 30 календарних днів з моменту передачі результату наданої послуги. Позивач поставив Автокран КС-55712 на шасі Відповідача 17.01.2013 року, про що складено акт здачі-прийманння. Представники сторін в судовому засіданні підтвердили дату поставки саме 17.01.2013. Таким чином, початок перебігу строку позовної давності стосовно нарахування штрафних санкцій почався 16.02.2013 та сплив 16.02.2014.Поважних причин пропуску строку позовної давності Позивач не навів.

Стосовно твердження Позивача, що строк позовної давності слід відраховувати від дати зарахування зустрічних вимог між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Однією з таких дій є часткова оплата боргу, до якої в даному випадку можна прирівняти проведення взаємозаліку зустрічних вимог. При цьому суд зазначає, що визнання боржником основного боргу саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора, зокрема, неустойки.

З Акту від 22.03.2013 не вбачається визнання Відповідачем неустойки, а тому у суду наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем.

Відповідно до вимог п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

На підставі статті 625 ЦК України Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 1002,00 грн. за період з квітня 2013 року по лютий 2014 року та 3% річних в сумі 2505,00 грн.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку що задоволенню підлягають 1001,88 грн. інфляційних нарахувань та 2 504,68 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код 05808735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стріла" (вул. Щолківська, 1, м. Бровари, Київська область, 07400, код 36432322) 83 490, 00 грн. основного боргу, 1001,88 грн. інфляційних нарахувань, 2 504,68 грн. 3 % річних та 1739,93 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Плотницька Н.Б.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.