Ухвала

від 20.05.2014 по справі 810/533/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/533/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фуудс Україна" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року адміністративний позов ТОВ "Євро Фуудс Україна" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період з 14 травня по 30 травня 2013 року на підставі статті 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 14 травня 2013 року № 993, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Євро Фуудс Україна» з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за лютий 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30 травня 2013 року за № 2190/15-3/38010209, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, в результаті чого позивачем безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації з ПДВ за лютий 2013 року у розмірі 68 739,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0004951504, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 68 739,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 185,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Судом встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у грудні 2012 року стало, зокрема, здійснення операцій з імпорту товарно-матеріальних цінностей на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 146 246,00 грн., що становить 94,7% від загальної суми податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, ТОВ «Євро Фуудс Україна» уклало з нерезидентом «Маклер Комерс Еоод» (Болгарія) договір №2 на ексклюзивне право продажу, в силу якого Продавець («Маклер Комерс Еоод») надає Дистриб'ютору (ТОВ «Євро Фуудс Україна) ексклюзивне право продажу товару, вказаного у рахунку-фактурі.

Відповідно до вантажної митної декларації форми МД-2 №125140000/2012/555076, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України складає 67 708,58 грн. Згідно вантажної митної декларації форми МД-2 №125140000/2012/555514, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України складає 78 536,99 грн.

Вказані суми податку на додану вартість разом із іншими обов'язковими платежами при здійсненні митного оформлення позивачем оплачено на рахунки державного казначейства, що підтверджується платіжними дорученнями від 12 грудня 2012 року №94 на суму 77 000,00 грн., від 25 грудня 2012 року на суму 94 000,00 грн., а також банківськими виписками за відповідні періоди. Проте, перевіркою встановлено, що за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів, позивачем, у попередніх та звітному податкових періодах, фактично оплачено постачальникам товарів (послуг) або до Державного бюджету України суму податку на додану вартість у розмірі 8 162,00 грн.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.12 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем, а саме митних декларацій МД-2 №125140000/2012/555076 та МД-2 №125140000/2012/555514, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Згідно п. 206.1 статті 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пункту 3.1. Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року №821, що діяв на момент спірних правовідносин, встановлено, що сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД.

Пунктом 2 розділу Наказу Державної митної служби України Про затвердження Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів встановлено, що у платіжних дорученнях на сплату митних та інших платежів за вантажною митною декларацією, уніфікованою митною квитанцією МД-1 у графі "Призначення платежів" має бути зазначено "Передоплата (доплата) за митне оформлення".

Як вбачається із доданих до матеріалів справи платіжних доручень від 12 грудня 2012 року № 94 на суму 77000,00 грн. та від 25 грудня 2012 року № 116 на суму 94000,00 грн., позивачем у графі «призначення платежу» вказано «предоплата (доплата) за митне оформлення», зазначене кореспондується із банківськими виписками, що містять аналогічні відомості щодо сум, дат, та призначення платежів.

Тобто, позивач, зазначаючи у платіжних дорученнях: «предоплата (доплата) за митне оформлення» та не виокремивши суму податку на додану вартість, діяв згідно вимог закону.

Таким чином, твердження відповідача про обов'язкове зазначення суми ПДВ у платіжних дорученнях, що сплачуються відповідно до митних декларацій, є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що платіжне доручення із зазначенням у графі призначення платежу «Передоплата за митне оформлення» при перерахуванні грошових сум за митне оформлення є вичерпним і достатнім для підтвердження факту оплати податку на додану вартість у разі наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства.

Оскільки судом не було встановлено порушень, пов'язаних із заповнення первинних документів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.