Рішення

від 23.05.2014 по справі 902/281/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2014 р. Справа № 902/281/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (73030, м. Херсон, вул. 1Текстильна, 1)

до :Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31)

про стягнення 154116,38 грн. заборгованості

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

При секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

Представники сторін:

позивача : Лебєдєва Т.О. - представник за довіреністю;

відповідача : Шкрабалюк Ю.В. - представник за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (далі позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 154 116,38 грн. боргу, з яких 150 071,86 грн. основної заборгованості, 1959,96 грн. індексу інфляції та 2084,56 грн. 3% річних.

Ухвалою від 17.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.03.2014 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

26.03.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 205 843,63 грн. боргу, з яких 199 934,98 грн. - основної заборгованості, 2914,26 грн. - індексу інфляції та 2994,39 грн. - 3% річних.

Судом розцінено дану заяву як збільшення позовних вимог та прийнято на підставі ст. 22 ГПК України.

26.03.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Суд долучив даний відзив до матеріалів справи однак останній до уваги не береться оскільки підписаний не повноважною особою.

Ухвалою від 12.05.2014 року продовжено передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору на 15 днів та призначено розгляд на 23.05.2014 р.

23 травня через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про витребування доказів.

В судове засідання 23.05.2014 року з'явились представники сторін.

Судом відхилено заяву відповідача про витребування доказів як таку, що не відповідає вимогам ст.. 38 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала викладені в позовній заяві і в заяві про уточнення позовних вимог обставини та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву від 23.05.2014 року, а саме тому що акти виконаних робіт, що надані позивачем в якості доказу господарських відносин, підписані без зазначення прізвища ім'я по-батькові підписанта та без зазначення посади підписанта.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір дистриб'юції № 31102009/ДП УГК/Д-08 від 31.10.2009 р. (в подальшому Договір).

Пунктом 2.3.4. Договору, передбачено, що компанія (відповідач) зобов'язується вчасно здійснювати оплату послуг дистриб'ютора (позивача) у вигляді бонусної винагороди в порядку й на умовах, передбачених даним договором.

Згідно умов договору під терміном «Бонусна винагорода» сторони погодили, що це винагорода дистриб'ютора за надання послуг Компанії по поширенню та просуванню продукції компанії в каналах збуту.

Послуга вважається наданою і підлягає оплаті відповідачем лише після підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг за формою передбаченою Додатком № 15 до Договору.

Згідно п. 3.4. та п. 3.12 Договору, вартістю послуг позивача є бонусна винагорода, що нараховується на підставі Акту приймання передачі послуг позивача, підписання якого сторонами здійснюється до 10 числа поточного місяця за попередній розрахунковий місяць. Оплата послуг позивача проводиться до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому позивачем були надані послуги, за умовами підписання Акту приймання-передачі послуг позивача і надання звітів передбачених договором.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що ціною послуг позивача є бонусна винагорода, розмір якої визначається відповідно до Додатку № 9 до договору на основі Бази для нарахування бонусної винагороди, вказаної в Додатку № 4 до Договору.

Як зазначено в позовній заяві і в заяві про уточнення позовних вимог між позивачем та відповідачем було підписано 2 акта приймання-передачі послуг за липень 2013 року - на суму 149 863,12 грн. за серпень 2013 року - на суму 150 071,86 грн.

За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 100 000,00 грн., що стверджується випискою по рахунку позивача від 04.11.2013 року.

За твердженнями позивача станом на день подачі позовної заяви відповідач заборгував позивачу за липень 2013 року - 49 863,12 грн., за серпень 2013 року - 150 071,86 грн. за надані послуги.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо надання послуг, за якими згідно зі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд дослідивши договір укладений між сторонами та акти приймання-передачі послуг встановив, що надані позивачем послуги підтверджуються актами приймання-передачі послуг за липень-серпень 2013 року, а твердження відповідача щодо неналежного підписаня без зазначення прізвища ім'я по-батькові підписанта та без зазначення посади підписанта спростовуються оскільки крім актів приймання-передачі послуг наявні передбачені п. 3.12 Договору Звіти в яких зазначено прізвище ім'я по-батькові підписанта та зазначено посада підписанта.

Відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу послуги, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 299 934,98 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі послуг за липень-серпень 2013 року, Додатками № 9, № 10, № 14-1, № 14-2 (а.с.35, 38-43, 56, 57-59). А відповідач розрахувався частково на суму 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 04.11.2013 р. наявною в матеріалах справи (а.с. 64).

З огляду на викладене на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 199 934,98 грн.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 199 934,98 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та заявлені правомірно.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 2914,26 грн. - індексу інфляції, а також 2994,39 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені приписи закону, суд провівши перерахунок заявлених до стягнення індексу інфляції, 3% річних встановив, що вони здійснені в межах чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2994,39 грн. - 3% річних та 2914,26 грн. - індексу інфляції підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Окрім цього, необхідно зазначити, що при зверненні до суду 12.03.2014 року з позовною заявою № 725 від 04.03.2014 року позивачем платіжним дорученням № 6722 від 04.03.2014 року перераховано до державного бюджету 3082,35 грн., а також 26.03.2014 року до заяви про уточнення позовних вимог № 732 від 26.03.2014 р. додано платіжне доручення № 6785 від 25.03.2014 р. яким перераховано до державного бюджету 716,90грн.

Отже загалом за позовні вимоги позивачем перераховано судового збору на загальну суму 3799,25 грн.

Виходячи з підпункту 2.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог № 732 від 26.03.2014 р. ціна позову 205 843,63 грн., а ставка судового збору 2 % від ціни позову становить 4116,87 грн.

Відповідно до 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи при поданні позивачем заяви про уточнення позовних вимог останній згідно платіжного доручення № 6785 від 25.03.2014 р. сплатив до державного бюджету 716,90 грн. судового збору, однак дана сума менша ніж встановлено п.2.1 ч.2 ст.4 Закону коли необхідно було сплатити 1034,52 грн..

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Держави недоплачену суму судового збору в розмірі 317,62 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати пов'язані із сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31, ідент. код 30805594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (73030, м. Херсон, вул. 1Текстильна, 1, ідент. код 24121487) 199 934,98 грн. - основного боргу; 2914,26 грн. - індексу інфляції; 2994,39 грн. - 3 % річних та 4116,87 грн. - судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (73030, м. Херсон, вул. 1Текстильна, 1, ідент. код 24121487) до спеціального фонду Державного бюджету України 317,62 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27 травня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи