Постанова

від 10.07.2014 по справі 902/281/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа № 902/281/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Лєбєдєва Т.О. за довіреністю № 01/01/13 від 13.12.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.05.2014 р. (повний текст підписано 27.05.2014 р.)

у справі № 902/281/14 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (73030, м. Херсон, вул. 1Текстильна, 1)

до Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31)

про стягнення 154116,38 грн. заборгованості

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 23.05.2014 р. у справі №902/281/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" до Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" про стягнення заборгованості в сумі 205843,63 грн. Підлягає до стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" 199934,98 грн. - основного боргу; 2914,26 грн. - індексу інфляції; 2994,39 грн. - 3 % річних та 4116,87 грн. - витрат зі сплати судового збору. Підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" до спеціального фонду Державного бюджету України 317,62 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 23.05.2014 р. у справі № 902/281/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 10.07.2014 року.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України та не направив до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач/скаржник явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 10.07.2014 рокупредставник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечила. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення на /а.с. 171 - 172/, явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

В статті 99 ГПК України зазначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (далі позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 154116,38 грн. боргу, з яких 150071,86 грн. основної заборгованості, 1959,96 грн. індексу інфляції та 2084,56 грн. 3% річних.

26.03.2014 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема, на підставі ст. 22 ГПК України позивач визначив розмір позовних вимог в сумі 205843,63 грн. боргу, з яких 199934,98 грн. - основної заборгованості, 2914,26 грн. - індексу інфляції та 2994,39 грн. - 3% річних.

Відповідно до п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22 не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

подання іншого (ще одного) позову,

чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог,

чи об'єднання позовних вимог,

чи зміну предмета або підстав позову.

Суд розцінив подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог як збільшення розміру позовних вимог та вирішив спір по суті із врахуванням такого збільшення.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 31.10.2009 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (позивачем) та дочірнім підприємством Українська горілчана компанія "Nemiroff" (відповідачем) укладено договір дистриб'юції № 31102009/ДП УГК/Д-08 (по тексту - договір).

За умовою п. 2.3.4. договору, передбачено, що компанія (відповідач) зобов'язується вчасно здійснювати оплату послуг дистриб'ютора (позивача) у вигляді бонусної винагороди в порядку й на умовах, передбачених даним договором.

Згідно умов договору під терміном "Бонусна винагорода" сторони погодили, що це винагорода дистриб'ютора за надання послуг Компанії по поширенню та просуванню продукції компанії в каналах збуту.

Послуга вважається наданою і підлягає оплаті відповідачем лише після підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг за формою передбаченою Додатком №15 до договору.

Пунктами 3.4, 3.12 договору сторони погодили, що вартістю послуг позивача є бонусна винагорода, що нараховується на підставі Акту приймання передачі послуг позивача, підписання якого сторонами здійснюється до 10 числа поточного місяця за попередній розрахунковий місяць. Оплата послуг позивача проводиться до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому позивачем були надані послуги, за умовами підписання Акту приймання-передачі послуг позивача і надання звітів передбачених договором.

Відповідно до п. 3.5 договору, ціною послуг позивача є бонусна винагорода, розмір якої визначається відповідно до Додатку № 9 до договору на основі Бази для нарахування бонусної винагороди, вказаної в Додатку № 4 до Договору.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем було підписано 2 акта приймання-передачі послуг за липень 2013 року - на суму 149863,12 грн. за серпень 2013 року - на суму 150071,86 грн.

За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 100000,00грн., що стверджується випискою по рахунку позивача від 04.11.2013 року.

За твердженнями позивача станом на день подачі позовної заяви відповідач заборгував позивачу за липень 2013 року - 49863,12 грн., за серпень 2013 року - 150071,86 грн. за надані послуги.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо надання послуг, за якими згідно зі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів дослідивши договір укладений між сторонами та акти приймання-передачі послуг погоджується з висновками місцевого суду, що надані позивачем послуги підтверджуються актами приймання-передачі послуг за липень-серпень 2013 року, а твердження відповідача щодо неналежного підписаня без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові підписанта та без зазначення посади підписанта спростовуються оскільки, крім актів приймання-передачі послуг наявні передбачені п. 3.12 договору Звіти в яких зазначено прізвище, ім'я, по-батькові підписанта та зазначено посада підписанта.

Відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу послуги, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 299 934,98 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі послуг за липень-серпень 2013 року, Додатками № 9, № 10, № 14-1, № 14-2 (а.с.35, 38-43, 56, 57-59). А відповідач розрахувався частково на суму 100000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 04.11.2013 р. наявною в матеріалах справи (а.с. 64).

З огляду на викладене на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 199934,98 грн.

Отже, на час вирішення спору судом заборгованість за надані послуги у сумі 199934,98 грн., підтверджена доказами у справі, не спростована відповідачем/скаржником, тому позовна вимога про стягненя цієї суми боргу правомірно задоволена судом першої інстанції.

Окрім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 2914,26 грн. - індексу інфляції, а також 2994,39 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Належними і допустимими доказами в порядку ст.ст. 33 - 34 ГПК України відповідач не спростував зазначені розрахунки.

Колегія суддів перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення індексу інфляції, 3% річних приходить до висновку, що дані вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2994,39 грн. та індексу інфляції в сумі 2914,26 грн. підставні та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.05.2014 р. у справі № 902/281/14 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на відповідача/скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.05.2014 року у справі № 902/281/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 902/281/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.