Постанова
від 22.05.2014 по справі 816/1368/14
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1368/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача - Проценка О.О.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування (визнання нечинними) податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі- позивач, ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування (визнання нечинними) податкових повідомлень - рішень № 0001162201/480, № 0001172201/481 від 03.04.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження у квітні 2013 року податку на додану вартість на загальну суму 39159,00 грн та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3736,00 грн, оскільки господарські операції з ТОВ "Вавілон-В" підтверджено первинними документами, а податковий кредит сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на акт № 18/22.2.09/36702639 від 18.07.2013 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вавілон-В" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Грифон Буд" , в якому зафіксовано порушення ТОВ "Вавілон-В" приписів Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання за квітень 2013 року на загальну суму 205418,00 грн та завищено податковий кредит за квітень 2013 року на суму 60641,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" зареєстроване як юридична особа 30.11.1995, ідентифікаційний код 00446782, має статус платника податку на додану вартість з 15.07.1997 (а.с.16-20 Т.1).

04.03.2014-11.03.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вавилон-В" за квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 770/16-03-22-01-08/00446782 від 18.03.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2013 року на 39159,00 грн та завищено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) декларації з ПДВ переробного підприємства за квітень 2013 року у розмірі 3736,00 грн (а.с.25-36 Т.1).

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0001162201/480 від 03.04.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58738,50 грн, в тому числі 39159,00 грн - за основним платежем, 19579,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0001172201/481 від 03.04.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 3736,00 грн (а.с. 37, 39 Т.1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 04.12.2012 між позивачем та ТОВ "Вавілон-В" укладено договір № 1994, відповідно до якого ТОВ "Вавилон-В" (виконавець) зобов'язувався своїми силами, матеріалами і всіма засобами, на власний ризик виконати поставку та встановлення 2-х автоматичних промислових секційних воріт та 3-х швидкісних вертикальних воріт на території ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" за адресою: вул.40 років Жовтня 14/69, м.Кременчук (а.с.41-44 Т.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору від 04.12.2012 роботи виконуються на основі погодженої специфікації (додаток №1), календарного графіка виконаних робіт (додаток №2), угоди про виконання вимог з охорони праці (додаток № 3), які є невід'ємною частиною даного договору. На виконання вимог пункту 1.2 договору від 04.12.2012 сторонами підписано додатки № 1, 2, 3, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.45-57 Т.1).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору від 04.12.2012 здача-приймання виконаних робіт проводиться оформленням акта здачі-приймання виконаних робіт. Роботи вважаються виконаними в повному обсязі в момент підписання замовником акту здачі-прийняття виконаних робіт.

01.04.2013 позивачем та ТОВ "Вавілон-В" підписано акт приймання виконаних будівельних робіт, яким засвідчено факт поставки та встановлення автоматичних промислових секційних та швидкісних вертикальних воріт у приміщенні позивача по вул. 40 років Жовтня 14/69, м. Кременчук (а.с.166-168 Т.1) .

Із змісту вказаного акту суд вбачає, що загальна вартість виконаних робіт із врахуванням вартості воріт склала 257 368 грн 43 коп., в тому числі ПДВ - 42 894 грн 74 коп., при цьому вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт склала 14 300 грн (3362,66 + 2400 + 2 833 (пункти 1, 2, 3 розділу І акту) + 4 126,99 (загальновиробничі витрати, розділ ІІ акту) + 1 079,24 (прибуток, розділ VI акту) + 498, 11 (адміністративні витрати, розділ VIІ акту). Загальна вартість воріт визначена у сумі 200 173,69 грн. (без ПДВ) (21 792 + 21991,51 + 55 723,51 + 46525,12 + 54 141,55).

Судом враховано пояснення представника позивача у судовому засіданні, який зазначив, що до позовної заяви помилково додано акт приймання виконаних робіт за квітень 2013, який містить описки у вартості воріт (а.с. 62 - 64 Т 1). Вказував, що у зв'язку з самостійним виявленням описок в акті в тому ж періоді між сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року із зазначенням вірних сум (а.с.166-168 Т.1). При дослідженні в судовому засіданні оригіналу акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року судом встановлено його ідентичність з копією, долученою до матеріалів справи у судовому засіданні (а.с.166-168 Т.1). Представником відповідача вказані пояснення представника позивача не спростовано.

З огляду на те, під час перевірки наявність помилок у визначенні вартості воріт в акті приймання виконаних будівельних робіт не встановлено, суд бере до уваги акт приймання виконаних будівельних робіт, долучений позивачем в ході розгляду справи (а.с.166-168 Т.1) .

Судом з'ясовано, що на підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Вавілон-В" виписано позивачу податкову накладну № 1 від 1.04.2013 на загальну суму 257368,43 грн, в тому числі ПДВ 42894,74 грн (а.с. 169 Т.1). Податкову накладну згідно вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 03.04.2013, що підтверджується витягом № 15140657 (а.с. 171 Т. 1)

ТОВ "Вавілон - В" на момент укладення договору та видачі податкової накладної було зареєстроване як юридична особа та платник ПДВ. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Вавілон-В" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Вартість поставлених воріт та робіт із їх встановлення оплачено позивачем у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 3080 від 26.04.2013 (а.с. 67 Т 1).

Реальність виконання робіт ТОВ "Вавілон-В" підтверджується, крім іншого, витягом з журналу реєстрації транспорту, що заїжджає на територію ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" (а.с.60-61 Т.1), із якого суд вбачає, що на територію позивача від ТОВ "Вавілон-В" заїжджав автомобіль ГАЗ 3302 державний номер НОМЕР_1, який належить директору ТОВ "Вавилон-В" Андрієвському А.А., про що повідомлено на запит суду у листі Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області № 11/9-3122 від 08.05.2014 (а.с.114 Т.1). Також у справі наявні копії службових записок ТОВ "Вавілон-В" щодо оформлення тимчасових пропусків на в'їзд механізмів та надання дозволу на вхід працівників ТОВ "Вавілон - В" на територію позивача, витяг із Журналу реєстрації відвідувачів ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" (а.с.117, 119 - 123 Т.1), якими підтверджується факт перебування працівників, машин і механізмів ТОВ "Вавілон-В" під час виконання робіт із установки воріт по договору від 04.12.2012 № 1994.

Товари та роботи, отримані від ТОВ "Вавілон-В", оприбутковані позивачем, що підтверджується картками рахунку 6313, 1521, оборотно-сальдовою відомістю (а.с.127-150 Т.1). Ворота прийнято до експлуатації відповідними відділами ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", про що свідчать акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.68-77 Т.1).

Представником позивача пояснено, що необхідність придбання та встановлення воріт зумовлена специфікою господарської діяльності ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" - перероблення молока, виробництво масла та сиру та необхідністю дотримуватися санітарних норм при виробництві молочної продукції шляхом розділення різних виробничих зон.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Вавілон-В" на підставі договору № 1994 від 04.12.2012 мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, пов'язані із господарською діяльністю позивача, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформленої податкової накладної ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України .

Натомість висновок перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 39 159 грн за квітень 2013 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ переробного підприємства в сумі 3 736 грн за квітень 2013 року не грунтується на нормах чинного законодавства.

Із акту перевірки № 770/16-03-22-01-08/00446782 від 18.03.2014 суд вбачає, що єдиною підставою для висновку ревізора щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України був акт перевірки контрагента позивача "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вавілон-В" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Грифон Буд" № 18/22.2.09/36702639 від 18.07.2013, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Вавілон-В" приписів Податкового кодексу України.

Проте суд вважає такий висновок Кременчуцької ОДПІ необгрунтованим та передачсним, оскільки встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень здійснено без урахування приписів вказаних правових норм та практики Європейського Суду з прав людини.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують фактичні обставини.

Крім того, зі змісту акту перевірки контрагента позивача "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вавилон-В" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Грифон Буд" № 18/22.2.09/36702639 від 18.07.2013 суд вбачає, що в ході проведенні перевірки ТОВ "Вавілон-В" взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ "Вавілон-В" .

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування (визнання нечинними) податкових повідомлень-рішень та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0001162201/480, № 0001172201/481 від 03.04.2014.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено майнову вимогу - про скасування податкових повідомлень-рішень. До позовної заяви додано платіжне доручення № 1951 від 08.04.2014 про сплату судового збору у розмірі 182,70 грн.

Отже, понесені позивачем судові витрати у розмірі 182,70 грн підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України .

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування (визнання нечинними) податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001162201/480 від 03 квітня 2014 року та № 0001172201/481 від 03 квітня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" (ідентифікаційний код 00446782) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 травня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол

Дата ухвалення рішення22.05.2014
Оприлюднено29.05.2014

Судовий реєстр по справі —816/1368/14

Ухвала від 11.04.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

Ухвала від 04.08.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Ухвала від 10.07.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

П'янова Я.В.

Ухвала від 19.06.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

П'янова Я.В.

Постанова від 22.05.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

Ухвала від 11.04.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

М.В. Довгопол

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні