Ухвала

від 10.07.2014 по справі 816/1368/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р.Справа № 816/1368/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 816/1368/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування (визнання нечинними) податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі - позивач, ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування (визнання нечинними) податкових повідомлень - рішень № 0001162201/480, № 0001172201/481 від 03.04.2014 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001162201/480 від 03 квітня 2014 року та № 0001172201/481 від 03 квітня 2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" (ідентифікаційний код 00446782) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" зареєстроване як юридична особа 30.11.1995, ідентифікаційний код 00446782, має статус платника податку на додану вартість з 15.07.1997 (а.с.16-20 Т.1).

З 04.03.2014 р. по 11.03.2014 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вавилон-В" за квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 770/16-03-22-01-08/00446782 від 18.03.2014 р., в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2013 року на 39159,00 грн. та завищено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) декларації з ПДВ переробного підприємства за квітень 2013 року у розмірі 3736,00 грн. (а.с.25-36 Т.1).

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0001162201/480 від 03.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58738,50 грн., в тому числі 39159,00 грн. - за основним платежем, 19579,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0001172201/481 від 03.04.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 3736,00 грн. (а.с. 37, 39 Т.1).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 04.12.2012 р. між позивачем та ТОВ "Вавілон-В" укладено договір № 1994, відповідно до якого ТОВ "Вавілон-В" (виконавець) зобов'язувався своїми силами, матеріалами і всіма засобами, на власний ризик виконати поставку та встановлення 2-х автоматичних промислових секційних воріт та 3-х швидкісних вертикальних воріт на території ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" за адресою: вул.40 років Жовтня 14/69, м.Кременчук (а.с.41-44 Т.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору роботи виконуються на основі погодженої специфікації (додаток №1), календарного графіка виконаних робіт (додаток №2), угоди про виконання вимог з охорони праці (додаток № 3), які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання вимог пункту 1.2 договору від 04.12.2012 р. сторонами підписано додатки № 1, 2, 3 (а.с.45-57 Т.1).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору здача-приймання виконаних робіт проводиться оформленням акта здачі-приймання виконаних робіт. Роботи вважаються виконаними в повному обсязі в момент підписання замовником акту здачі-прийняття виконаних робіт.

01.04.2013 р. позивачем та ТОВ "Вавілон-В" підписано акт приймання виконаних будівельних робіт, яким засвідчено факт поставки та встановлення автоматичних промислових секційних та швидкісних вертикальних воріт у приміщенні позивача по вул. 40 років Жовтня 14/69, м. Кременчук (а.с.166-168 Т.1).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що загальна вартість виконаних робіт із врахуванням вартості воріт склала 257 368 грн. 43 коп., в тому числі ПДВ - 42 894 грн. 74 коп., при цьому вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт склала 14 300 грн. (3362,66 + 2400 + 2 833 (пункти 1, 2, 3 розділу І акту) + 4 126,99 (загальновиробничі витрати, розділ ІІ акту) + 1 079,24 (прибуток, розділ VI акту) + 498, 11 (адміністративні витрати, розділ VIІ акту). Загальна вартість воріт визначена у сумі 200 173,69 грн. (без ПДВ) (21 792 + 21991,51 + 55 723,51 + 46525,12 + 54 141,55).

В ході розгляду справи представник позивача пояснив, що до позовної заяви помилково додано акт приймання виконаних робіт за квітень 2013р., який містить описки у вартості воріт (а.с. 62 - 64 Т 1). Вказував, що у зв'язку з самостійним виявленням описок в акті в тому ж періоді між сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року із зазначенням вірних сум (а.с.166-168 Т.1). При дослідженні оригіналу акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року судом першої інстанції встановлена його ідентичність з копією, долученою до матеріалів справи у судовому засіданні (а.с.166-168 Т.1). Представником відповідача вказані пояснення в ході розгляду справи та в апеляційній скарзі не спростовано.

З огляду на те, що під час перевірки наявність помилок у визначенні вартості воріт в акті приймання виконаних будівельних робіт не встановлено, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги акт приймання виконаних будівельних робіт, долучений позивачем в ході розгляду справи (а.с.166-168 Т.1).

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Вавілон-В" виписано позивачу податкову накладну № 1 від 01.04.2013 р. на загальну суму 257368,43 грн., в тому числі ПДВ 42894,74 грн. (а.с. 169 Т.1). Податкову накладну згідно вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 03.04.2013 р., що підтверджується витягом № 15140657 (а.с. 171 Т. 1).

Вартість поставлених воріт та робіт із їх встановлення оплачено позивачем у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 3080 від 26.04.2013 (а.с. 67 Т 1).

Реальність виконання робіт ТОВ "Вавілон-В" підтверджується, крім іншого, витягом з журналу реєстрації транспорту, що заїжджає на територію ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" (а.с.60-61 Т.1), з якого вбачається, що на територію позивача від ТОВ "Вавілон-В" заїжджав автомобіль ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1, який належить директору ТОВ "Вавілон-В" Андрієвському А.А., про що повідомлено у листі Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області № 11/9-3122 від 08.05.2014 (а.с.114 Т.1).

Також, у справі наявні копії службових записок ТОВ "Вавілон-В" щодо оформлення тимчасових пропусків на в'їзд механізмів та надання дозволу на вхід працівників ТОВ "Вавілон - В" на територію позивача, витяг із Журналу реєстрації відвідувачів ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" (а.с.117, 119 - 123 Т.1), якими підтверджується факт перебування працівників, машин і механізмів ТОВ "Вавілон-В" під час виконання робіт із установки воріт по договору від 04.12.2012 р. № 1994.

Товари та роботи, отримані від ТОВ "Вавілон-В", оприбутковані позивачем, що підтверджується картками рахунку 6313, 1521, оборотно-сальдовою відомістю (а.с.127-150 Т.1). Ворота прийнято до експлуатації відповідними відділами ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", про що свідчать акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.68-77 Т.1).

З пояснень представника позивача вбачається, що необхідність придбання та встановлення воріт зумовлена специфікою господарської діяльності ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" - перероблення молока, виробництво масла та сиру та необхідністю дотримуватися санітарних норм при виробництві молочної продукції шляхом розділення різних виробничих зон.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від ТОВ "Вавілон-В", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Вавілон-В", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2013р. № 18/22.2.09/36702639 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вавілон-В" (код за ЄДРПОУ 36702639) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Грифон Буд» (код за ЄДРПОУ 33305781) за період з 01.04.2013 по 30.04.2013».

Проте, необхідно зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 39 159 грн. за квітень 2013 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ переробного підприємства в сумі 3 736 грн. за квітень 2013 року.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" та ТОВ "Вавілон-В" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 816/1368/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.