Ухвала

від 13.05.2014 по справі 825/209/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/34543/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Карета О. О. Репех О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову та ухвалуЧернігівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі№ 825/209/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року у справі № 825/209/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0006902320 та № 0006912320.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 5 ч. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрметал-Чернігів» щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року операцій з ПП «Автотрейд-2012», ТОВ «Термінал-Торг», ТОВ «Бігрін Груп», ТОВ «Геотехкомплект», ТОВ «Спецмонтажсервіс», ТОВ «Контелл», складено акт від 28.08.2012 року № 1578/22/35686810, яким зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 776 585,00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ на загальну суму 723 287,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 27 526,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 0006912320, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 401 966,00 грн.; № 0006902320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 806 800,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 776 585,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 215,75 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної виходили з того, що правомірність формування податкового кредиту з ПДВ та включення сум до валових витрат по операціям з ТОВ ПП «Автотрейд-2012», ТОВ «Термінал-Торг», ТОВ «Бігрін Груп», ТОВ «Геотехкомплект», ТОВ «Спецмонтажсервіс», ТОВ «Контелл» підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням тощо.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України)

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору постачання № 33 від 01.03.2011 року, укладеного позивачем та ТОВ «Бігрін Груп», договорів поставки № 53 від 01.11.2011 року та № 13 від 04.01.2012 року, укладених позивачем та ТОВ «Термінал-Торг», договорів № 27 та № 28 від 01.02.2011 року, укладених позивачем та ПП «Автотрейд-2012», договору транспортного експедирування № 37 від 01.04.2011 року, укладеного позивачем та ТОВ «Контелл», договору постачання № 41 від 04.05.2011 року, укладеного позивачем та ТОВ «Геотехкомплект», договору купівлі-продажу від 23.11.2010 рок, укладеного позивачем та ТОВ «Спецмонтажсервіс», підтверджується матеріалами справи, зокрема відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а оплата підтверджується випискою по рахунку.

Придбаний ТОВ «Укрметал-Чернігів» товар в подальшому був реалізований, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Судами першої та апеляційної інстанцій першої встановлено, що на момент здійснення операцій та виписування податкових накладних ПП «Автотрейд-2012», ТОВ «Термінал-Торг», ТОВ «Бігрін Груп», ТОВ «Геотехкомплект», ТОВ «Спецмонтажсервіс», ТОВ «Контелл» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі № 825/209/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак