Ухвала

від 19.05.2014 по справі 2а-43927/09/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/800/17514/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Блажівської Н.Є. Кошіля В.В. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуФермерського господарства «Шип Микола Федорович» на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 у справі № 2а-43927/09/2070 за позовомКуп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби доФермерського господарства «Шип Микола Федорович» третя особаВиконавчий комітет Куп'янської міської ради Харківської області в особі Державного реєстратора проприпинення підприємницької діяльності ,-

ВСТАНОВИВ:

Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція в Харківській області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства «Шип Миколи Федоровича», в якому просила припинити підприємницьку діяльність Фермерського господарства «Шип Миколи Федоровича».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту № 53/15-22666857 від 26.11.2009 ФГ «Шип Миколи Федоровича» з 21.12.2006 не подавав податкову звітність до Куп'янської ОДПІ в Харківській області. Згідно довідки № 425/10/19-044 від 24.11.2009 у заборгованість перед бюджетом у відповідача відсутня.

Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з того, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували надання податкової та фінансової звітності ФГ«Шип Миколи Федоровича» з 21.12.2006 та до моменту подачі податкової службою позову до суду.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

- подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

- сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Ліквідація суб'єкта господарювання за рішенням суду у відповідності до норм Господарського кодексу України є одним з видів адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи справу по суті, попередні судові інстанції не встановили, які саме податкові декларації та документи фінансової звітності відповідно до закону відповідач був зобов'язаний подавати органам державної податкової служби та чи було застосовано до відповідача штрафні санкції за неподання податкової звітності, передбачені пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент спірних правовідносин).

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявний в матеріалах справи акт №53/15-22666857 від 26.11.2009, що наданий позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтований позов, не оформлений належним чином, а інших доказів на підтвердження доводів контролюючого органу матеріали справи не містять.

За змістом ч.4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Таким чином, з метою дотримання вимог ч.3 ст.2, ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судам при вирішенні даного спору необхідно врахувати вищезазначене та дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Шип Микола Федорович» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Н.Є. Блажівська

В.В. Кошіль