Ухвала

від 19.05.2014 по справі 2а-12302/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/16667/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгазкомплекс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі №2а-12302/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгазкомплекс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.10.2010 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0001352312/0 від 24.02.2010, №0001352312/1 від 31.03.2010, №0001352312/2 від 18.0.6.2010, №0001352312/3 від 30.08.2010.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, постановлено нову, якою в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сервістехпром» (ідентифікаційний код 35454015) за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, про результати якої складено акт від 12.02.2010 №190/23-12/35895132.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 41362,00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що 05.09.2008 позивач (Підрядник) уклав із ТОВ «Сервістехпром» (Субпідрядник) договори субпідряду №1-С та №2-С, згідно з якими Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе виконання власними силами будівельно-монтажних робіт по виготовленню та монтажу індивідуальних газоходів двох водогрійних котлів NPR 1500 в існуючій котельні Відкритого акціонерного товариства «Томак» за адресою: м.Київ, вул. В.Хвойки, 15.

Загальна вартість підрядних робіт склала 248173,20 грн., що підтверджується зазначеними договорами, додатковими угодами №1 від 22.10.2008 і №2 від 01.12.2008, затвердженими договірними цінами (додатки № 1 до договорів і додаткових угод), локальними кошторисами № 2-1-1.

Позивачем отримано підряді роботи від ТОВ «Сервістехпром», що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень, грудень 2008 року, актами №1, б/н, №1 №2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, грудень 2008 року, а також податковими накладними.

Суми ПДВ за виданими податковими накладними включено до податкового кредиту відповідно періоду, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за вересень-грудень 2008 року, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатки 5 до податкових декларацій).

Оплата позивачем виконаних робіт проведена в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів ТОВ «Сервістехпром» на загальну суму 248173,20 грн. (у т.ч. ПДВ 41362,20 грн.), дебіторська/кредиторська заборгованість у позивача відсутня.

Висновки перевірки про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за даними операціями ґрунтуються на тому, що первинні документи і податкові накладні, отримані від ТОВ «Сервістехпром», не відповідають вимогам діючого законодавства, бо дане товариство є фіктивним згідно із постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 у справі №1-704.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 №0001352312/0, яким визначено податкове зобов'язання із ПДВ у розмірі 62043,00 грн., у т.ч. за основним платежем 41362,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25395,47 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Сервістехпром» було належно зареєстрованою юридичною особою, яка включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та зареєстровано як платник ПДВ, реєстрація якого було анульовано за ініціативою органу державної податкової служби лише 17.07.2009, у зв?язку з чим, будучи виконавцем робіт, мало право виписувати у вересні-грудні 2008 року податкові накладні.

Постанова Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2009 у справі №1-704, якою директора ТОВ «Сервістехпром» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину за ч.2 ст.205 КК України, не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних. Доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісних характер діяльності контрагента не встановлено, у зв?язку з чим позбавлення його права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Сервістехпром» є безпідставним.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції, який обмежився виключно перевіркою наявності у позивача документального підтвердження розміру податкового кредиту за оспорюваними операціями, не можна визнати такими, що відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за вищезазначеними операціями, обґрунтовував нікчемністю договору укладеного позивачем з ТОВ «Сервістехпром», як такого, що спрямований на ухилення від сплати податків, з огляду на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2009 у справі №1-704.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2009 у справі №1-704 підтверджено створення ОСОБА_2 фіктивного підприємства ТОВ «Сервістехпром» та звільнено його від відповідальності за ч.2 ст.205 КК України, з закриттям провадження у справі у зв?язку з амністією.

Разом з тим сама по собі фіктивність реєстрації ТОВ «Сервістехпром» не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів. Правовідносини між ТОВ «Сервістехпром» та позивачем у справі не були предметом дослідження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у створенні фіктивного суб'єкта господарювання (ТОВ «Сервістехпром»), фактів безтоварності спірних господарських операцій, а також ухилення суб'єктами підприємницької діяльності за наслідками їх виконання від сплати податків, не встановлено. У зв'язку з чим рішення суду підлягає оцінці поряд з іншими доказами.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Не встановлення обставин справи, які мають суттєве значення у справі, зокрема, що реальності господарських операцій, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгазкомплекс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.10.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун