Ухвала

від 21.05.2014 по справі 826/17723/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17723/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собків Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Солюшнз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Солюшнз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Солюшнз» (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 №0007542208 та №0007552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Профіт Солюшнз» (код ЄДРПОУ 34937066) з питань повноти та своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Центр нанотехнологій» (код ЄДРПОУ 36349114) та ТОВ «Інноваційні сучасні технології» (код ЄДРПОУ 36832969) з період діяльності з 01.01.2009 по 30.06.2012. За наслідком перевірки було складено акт від 13.05.2013 № 449/22-8/34937066 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 89 474 грн.; пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 71 579,57 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013: №0007542208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65 787 грн. за основним платежем та 16 447 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0007552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 058 грн. за основним платежем та 5 515 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Актом перевірки встановлено безпідставне віднесення до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) витрат відповідно до виписаних видаткових накладних ТОВ «Центр нанотехнологій» та ТОВ «Інноваційні сучасні технології», а також обставину стосовно того, що податкові накладні, які складені вищезазначеними підприємствами, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Профіт Солюшнз» в бухгалтерському та податковому обліку.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 ).

На підтвердження реальності господарських операцій та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем надано копії первинних документів: договору купівлі-продажу №02120911 від 02.12.2009, згідно з умовами якого продавець (ТОВ «Центр нанотехнологій») зобов'язується постачати та передавати у власність покупця (ТОВ «Профіт Солюшнз») товар, надавати послуги з налагоджування програмного забезпечення, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та послуги в асортименті, згідно з накладними та актами виконаних робіт, своєчасно здійснювати його оплату; рахунків-фактур; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних; договору надання послуг №35 від 20.11.2010, згідно з умовами якого виконавець (ТОВ «Інноваційні сучасні технології») на вимогу замовника (ТОВ «Профіт Солюшнз») зобов'язується виконати роботи, надавати послуги, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці роботи, найменування, склад і ціна яких зазначається в рахунках-фактурах; рахунків-фактур; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних.

Проте колегія суддів не приймає вищезазначені документи як належні докази підтвердження реальності операцій за договорами №02120911 від 02.12.2009 та №35 від 20.11.2010 з огляду на наступне.

Первинні документи (договір №02120911 від 02.12.2009, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні) від імені ТОВ «Центр нанотехнологій» виписані директором ОСОБА_5

Висновком експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управління МВС України на Південно-Західній залізниці встановлено, що підписи від імені гр.. ОСОБА_5, зображення яких наявне у копіях документів, точний перелік та реквізити яких зазначено у висновку (т.2 а.с. 44-46) - первинних документах, пов'язаних із взаємовідносинами ТОВ «Центр нанотехнологій» з позивачем - та які були використані у якості зразка при копіюванні, ймовірно виконані не гр. ОСОБА_5, а іншою особою, дані зображення підписів ймовірно виконані однією особою.

Первинні документи (договір №35 від 20.11.2010 рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні) від імені ТОВ «Інноваційні сучасні технології» виписані директором ОСОБА_6.

З протоколу допиту, проведеного ст. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій області, свідка ОСОБА_6 від 28.11.2011 вбачається, що ТОВ «Інноваційні сучасні технології» зареєстрував на пропозицію знайомого, наміру ведення фінансово-господарської діяльності товариства особисто не мав, податкову звітність, бухгалтерські документи зазначеного підприємства ніколи не підписував, угод не укладав, про товар, роботи, послуги, які продавало, виконувало, надавало підприємство йому не відомо.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Статуси позивача та контрагентів як платників ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність реальності операцій за договорами №02120911 від 02.12.2009 та №35 від 20.11.2010, та з урахуванням того, що податкові накладні не можна вважати належним чином оформленими згідно з вимогами чинного на момент їх виписування законодавства, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Солюшнз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.