Ухвала

від 13.05.2014 по справі 2а-15035/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15035/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оксиленд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Оксиленд» про стягнення податкового боргу у розмірі 64 160,07 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оксиленд» (далі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості у розмірі 64 160,07 грн. з орендної плати з юридичних осіб та з податку на додану вартість.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 31 травня 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Оксиленд» (далі - ТОВ «Оксиленд») перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі міста Києва).

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було проведено перевірку податкової звітності відповідача, за результатами якої складено акт перевірки від 28 вересня 2010 року № 11614/15-2-32977657.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2010 року № 0035841504/0, яким на ТОВ «Оксиленд» накладено зобов'язання зі сплати заборгованості з ПДВ у розмірі 170,00 грн.

Крім того, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати з юридичних осіб перед бюджетом на підставі того, що ТОВ «Оксиленд» здійснювалося використання земельної ділянки за договором оренди, у зв'язку з чим відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання шляхом складання декларацій від 22 січня 2009 року № 1275 на суму 63 838,80 грн. та від 28 січня 2010 року № 3755 на суму 56 337,70 грн.

Далі, частина податкової заборгованості була сплачена відповідачем у добровільному порядку.

Однак, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції за ТОВ «Оксиленд» нараховувався податковий борг з орендної плати з юридичних осіб та з податку на додану вартість у загальному розмірі 64 160,07 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом «г» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, закріплено, що а саме платником податку ПДВ протягом 20 календарних днів від дня прийняття податковим органом рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ не повернуто свідоцтво платника ПДВ. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

У підпункті 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платник податків, який на подає (несвоєчасно подає) податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 41.5 статті 41 ПК України регламентовано, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

У пункті 95.1 статті 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають в його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, було закріплено обов'язок платників податків звітувати перед податковими органами шляхом заповнення податкової декларації та відповідальність суб'єктів господарювання за його невиконання.

Крім того, приписами податкового законодавства регламентовано, що у разі самостійного визначення платником податків суми податкового зобов'язання шляхом заповнення та подання до контролюючих органів податкової декларації, таке податкове зобов'язання вважається узгодженим саме з дня подання декларації та, відповідно, підлягає сплаті.

При цьому, правовою підставою для звернення податкового органу до суду із вимогами про стягнення податкового боргу з платника податків є наявність у такого суб'єкта господарювання узгодженого податкового боргу.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що ТОВ «Оксиленд» не оскаржувалося та виконувалося податкове повідомлення-рішення позивача про накладення на товариство зобов'язання зі сплати заборгованості з ПДВ у розмірі 170,00 грн., а сума податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб (у зв'язку з використанням земельної ділянки) була визначена платником податків самостійно шляхом подання відповідних декларації до податкових органів, що з урахуванням викладеної вище аргументації, свідчить про узгодженість податкового зобов'язання відповідача, однак станом на час розгляду справи у суді першої інстанції не була сплачена у розмірі 63990,07 грн.

Доводи апелянта про те, що договір оренди земельної ділянки, за користування якою відповідачем було обчислено та задекларовано податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб було визнано дійсним та укладеним, згідно з рішенням Господарського суду України від 10 грудня 2007 року у справі № 17/484, яке у наступному було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 06 липня 2010 року, що на думку ТОВ «Оксиленд», свідчить про недійсність зазначеного договору та, відповідно, про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки жодною нормою податкового законодавства чинного як на момент виникнення спірних правовідносин до набрання законної сили Податковим кодексом України, так і під час розгляду справи у суді, не передбачено такої підстави звільнення платника податків від сплати податкової заборгованості, як недійсність договору, на підставі якого ним використовувався об'єкт оподаткування.

Більш того, у частині 1 статті 206 Земельного кодексу України, у частині 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, чітко визначено, що використання землі в Україні є платним. У підпункті 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, в підпункті 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України зазначено, що платниками плати за землю, зокрема, є землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не спростовано сам факт використання земельної ділянки, з якої ним були самостійно нараховані та частково сплачені податкові платежі. Натомість, позивачем доведено узгодженість спірного податкового боргу, що, у розумінні податкового законодавства, є необхідною і достатньою правовою підставою для його стягнення з платника податків у судовому порядку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оксиленд» податкового боргу у розмірі 64 160,07 грн. з орендної плати з юридичних осіб і податку на додану вартість та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оксиленд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2012 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оксиленд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.