Постанова

від 21.05.2014 по справі 2а-8724/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 75684/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника відповідача Дорош А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляцпійну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоторгпроект» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лісоторгпроект» (далі - ТОВ «Лісоторгпроект») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі - ДПІ):

№ 000160/2300/2679 від 24.02.2011 року, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 5685,00 грн., з яких 4548,00 грн. за основним платежем та 1137,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 000159/2300/2679 від 24.02.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 34787,50 грн., з яких 27830,00 грн. за основним платежем та 6957,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі № 2а-8724/11/1370 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ТОВ «Лісоторгпроект» просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. У обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ним у вересні 2010 року отримано аванс на суму 169000 грн. від ДП «Рава-Руський лісгосп». Ці платежі були здійснені в рахунок погашення заборгованості згідно договору № 14 від 22.02.2010 року на надання послуг в лісовому господарстві, яка на 01.09.2011 року становила 77 309,38 грн.

ТОВ «Лісоторгпроект» у процесі виконання договору №14 від 22.02.2010 року з ДП «Рава-Руське лісове господарство» було залучено в якості субпідрядників підприємців та укладено договори про надання послуг у сфері лісового господарства.

Окрім того, податковий орган зробив помилковий висновок про порушення позивачем пп. 5.7.1 п. 5.7, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення задекларованих показників у рядку 04.4 Декларацій «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» на загальну суму 38 123 грн., оскільки витрати на загальнообов'язкове соціальне страхування прямо пов'язані із нарахованою заробітною платою, яка відноситься до складу валових витрат відповідно до пп. 5.6.1. п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість доводів апелянта та просила залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Лісоторгпроект», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем (підрядник) укладено договір №14 від 22.02.2010 року з ДП «Рава-Руське лісове господарство» (замовник), відповідно до якого підрядник зобов'язується надати послуги за завданням та у терміни визначені замовником, на свій ризик, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

ТОВ «Лісоторгпроект» у процесі виконання договору № 14 від 22.02.2010 року залучено в якості субпідрядників підприємців та укладено договори про надання послуг у сфері лісового господарства, зокрема з ФОП ОСОБА_2 - Договір № 1 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_3 - Договір № 2 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_4 - Договір № 3 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_5 - Договір № 4 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_6- Договір № 5 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_7 - Договір № 6 від 22.02.2010 року.

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано відповідні акти приймання-здачі виконаних робіт за договорами з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, при досліджені яких встановлено, що приватні підприємці здають, а лісничі приймають виконані роботи. Відтак, вказані роботи пов'язані з веденням господарської діяльності не ТОВ «Лісоторгпроект», а з господарською діяльністю ДП «Рава-Руське лісове господарство» і судом не встановлено факту передачі послуг від продавця до покупця, тому такі акти не можуть бути доказом надання послуг вказаними підприємцями ТОВ «Лісоторгпроект».

Також у ході перевірки позивача встановлено, що на балансі ТОВ «Лісоторгпроект» відсутні основні засоби ІІ групи і згідно з договором оренди підприємство орендувало у ДП «Рава Руський лісгосп» такі транспортні засоби: Урал - 5557, Причіп ГКБ819, ЗІЛ-131- 4 одиниці, ГКБ-819, КС 3575, ВАЗ 21099, ТМЗ 802, ТМЗ 802, КРАЗ 255 Б, ЮМЗ 702621, ГКБ 8350, ЗІЛ ММЗ 554, ГКБ-819.

Для утримання цих транспортних засобів у належному стані (ремонт, покращення, тощо) в штаті підприємства передбачено посади, які укомплектовано працівниками, а саме: токар 2 особи, зварник - 1 особа, слюсар - 1 особа, механік - 1 особа.

У порушення пп. 5.7.1 п. 5.7, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону № 283/97-ВР позивачем було завищено задекларовані показники у рядку 04.4 Декларацій «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» на загальну суму 38123 грн. з огляду на те, що оскільки витрати на загальнообовязкове соціальне страхування прямо повязані із нарахованою заробітною платою то і розмір нарахованих внесків на заробітну плату, які не відносяться до складу валових витрат, не повинні бути відображені у складі валових витрат.

Крім цього встановлено, що позивачем занижено задекларовані підприємством показники у рядку 02.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» всього на суму 172075 грн. Позивачем не представлено суду доказів на спростування зазначених вище порушень, натомість відповідачем обґрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства, вказані у акті порушення.

Перевіркою встановлено завищення податкового зобов'язання по ПДВ ТОВ «Лісоторгпроект» показників у рядку І Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту» на загальну суму 362 241грн. та заниження податкового зобов'язання на порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) всього на суму 40792грн.

Окрім того, у ході проведення перевірки ТОВ «Лісоторгпроект» встановлено, що по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями» з контрагентом ДП «Рава-Руський лісгосп» рахується кредиторська заборгованість станом 01.02.2010 року на суму 43684,55грн., станом на 01.05.2010 року на суму 145966,84 грн., станом на 30.09.2010 року на суму 55111,14 грн., що свідчить про отримані аванси ТОВ «Лісоторгпроект», які потрібно оподаткувати ПДВ.

В ході проведення перевірки встановлено, що платником не було включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з отриманих авансів.

Таким чином на порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР занижено податкове зобов'язання по ПДВ всього на суму 40 792 грн. в тому числі за січень 2010 року на суму 7280 грн., за квітень 2010 року на суму 24327 грн., за вересень 2010 року на суму 9185 грн.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «Лісоторгпроект» декларувало від'ємне значення ПДВ у сумі 21 439грн., в тому числі за серпень 2009 року на суму 3372 грн., за січень 2010 року на суму 2345 грн., за квітень 2010 року на суму 9204 грн., за серпень 2010 року на суму 6518грн. Отже, в ході проведення перевірки встановлено, що підприємством не було включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з отриманих авансів, відтак, відповідачем правомірно збільшено грошове зобов'язання позивача з ПДВ на суму 4548 грн., оскільки фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась поза межами правового поля.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лісоторгпроект» за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 04.02.2011р. №90/23-0/34519825.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000160/2300/2679 від 24.02.2011р. та №000159/2300/2679 від 24.02.2011р., які у ході оскарження у адміністративному порядку до ДПА у Львівській області та ДПА України було залишено без змін.

Податковим органом під час перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «Лісоторгпроект» приписів пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п.5.9 ст.5, пп. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР , в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27830 грн., а також пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1. ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на суму 4548 грн.

Такі висновки ґрунтуються на переконання відповідача про те, що в результаті проведеної перевірки встановлено проведення ТОВ «Лісоторгпроект» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкової зобовязання. Зокрема, товариство здійснювало операції з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту ДП «Рава-Руський лісгосп».

Даючи правову оцінку вказаним висновкам податкового органу, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

За правилами пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону№ 168/97-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Окрім того, згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

У підтвердження виконання умов договору № 14 від 22.02.2010 року з ДП «Рава-Руське лісове господарство» позивачем надано договори про надання послуг у сфері лісового господарства, зокрема з ФОП ОСОБА_2 - Договір № 1 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_3 - Договір № 2 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_4 - Договір № 3 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_5 - Договір № 4 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_6- Договір № 5 від 22.02.2010 року, з ФОП ОСОБА_7 - Договір № 6 від 22.02.2010 року.

Окрім того, на підтвердження вказаних господарських операцій ТОВ «Лісоторгпроект» надано відповідні акти приймання-здачі виконаних робіт за договорами з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, при досліджені яких встановлено, що приватні підприємці здають, а лісничі приймають виконані роботи. В судовому засіданні встановлено, та не заперечувалося позивачем, що лісничі які приймали виконані роботи є працівниками ДП «Рава-Руське лісове господарство», відтак, вказані роботи повязані з веденням господарської діяльності не ТОВ «Лісоторгпроект», а з господарською діяльністю ДП «Рава-Руське лісове господарство». Судом не встановлено факту передачі послуг від продавця до покупця, тому такі акти не можуть бути доказом надання послуг вказаними підприємцями ТОВ «Лісоторгпроект».

Разом із тим, вироком Жовківського районного суду Львівської області від 30.07.2013 року було затверджено мирову угоду у кримінальній справі про обвинувачення директора ТОВ «Лісоторгпроект» ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

У ході розгляду вказаної кримінальної справи було встановлено, що ОСОБА_11, будучи директором TOB «Лісоторгпроект» уклав з ДП «Рава-Руське лісове господарство» договори № 15 від 11.03.2009, № 14 від 22.02.2010, №10 ПЛ від 03.02.2011 про виконання (надання) робіт (послуг) у сфері лісового господарства та про закупівлю послуг за державні кошти. У цей же період часу він формально уклав аналогічні договори з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_10, на рахунки яких в подальшому перераховані кошти на загальну суму 804 900 грн. Однак вказані фізичні особи-підприємці основних засобів та трудових ресурсів, виробничих та торгових обладнань, транспортних засобів не мали, господарську діяльність фактично не здійснювали. При цьому ОСОБА_11 визнав, що переслідуючи мету ухилення від сплати податків, використовував у бухгалтерському та податковому обліках TOB «Лісоторгпроект» бухгалтерські, податкові та договірні документи ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_10

На підставі наведеного, а також з урахуванням приписів ч. 4 ст. 72 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що господарські операції TOB «Лісоторгпроект» з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_10 носили безтоварний характер, а відтак судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача про протиправність висновків податкового органу щодо безпідставного відображення їх результатів у податковому обліку позивача.

Щодо висновків податкового органу про помилкове включення TOB «Лісоторгпроект» витрат на загальнообов'язкове соціальне страхування повязані з нарахуванням заробітної плати до складу валових витрат апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до приписів пп. 5.7.1. п. 5.7 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що на балансі ТОВ «Лісоторгпроект» відсутні основні засоби ІІ групи, однак згідно з договором оренди товариство орендує у ДП «Рава Руський лісгосп» наступні транспортні засоби: Урал - 5557, Причіп ГКБ819, ЗІЛ-131- 4 одиниці, ГКБ-819, КС 3575, ВАЗ 21099, ТМЗ 802, ТМЗ 802, КРАЗ 255 Б, ЮМЗ 702621, ГКБ 8350, ЗІЛ ММЗ 554, ГКБ-819.

Для утримання транспортних засобів у належному стані (ремонт, покращення, тощо) в штаті підприємства передбачено посади, які укомплектовано працівниками, а саме: токар 2 особи, зварник - 1 особа, слюсар - 1 особа, механік - 1 особа.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає безпідставним висновок податкового органу про неправомірність включення ТОВ «Лісоторгпроект» до складу валових витрат соціальних внесків на заробітну плату вказаним працівникам.

Відповідно до наданого ДПІ на вимогу апеляційного суду розрахунку, розмір нарахованих зобов'язань з податку на прибуток за рахунок включення позивачем до валових витрат соціальних внесків на заробітну плату становить 8038 грн. за основним платежем та 2009,50 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями.

Відтак у цій частині у задоволенні позову ТОВ «Лісоторгпроект» судом першої інстанції було відмовлено безпідставно.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права щодо частини позовних вимог ТОВ «Лісоторгпроект», а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоторгпроект» задовольнити частково

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі № 2а-8724/11/1370 у частині відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоторгпроект» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 000159/2300/2679 від 24.02.2011 року у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10047(десять тисяч сорок сім) грн. 50 коп., з яких 8038 грн. за основним платежем та 2009,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 23 травня 2014 року.