Постанова

від 13.05.2014 по справі 826/16061/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16061/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Юроп Корпорейшн» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Юроп Корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомотів Юроп Корпорейшн» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.09.2013р. №0000962203, №0000992203, №0000972203, №0001012203 та №0001002203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Автомотів Юроп Корпорейшн» за результатами якої 02.09.2013р. складено акт №138/26-57-22-03-07/37770495 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2011р. по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 , п. 138.2, 138.4 , 138.11 статті 138 , п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 статті 139 , п. 150.1 статті 150 ПК України , що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 243 320грн., в тому числі по періодам 3 квартал 2012 року - 158536грн., 2012 рік - 243320грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 - 4 квартал 2011 року у розмірі 376901грн. та п. 198.2, 198.6 статті 198 , п. 200.1, 200.3 , 200.4 статті 200 , п. 201.6 статті 201 ПК України , що призвело до заниження ПДВ за серпень 2012 року в розмірі 79855грн.; завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього на суму 756695грн., в тому числі по періодам: жовтень 2012 року - 151079грн., листопад 2012 року - 26357грн., грудень 2012 року - 579259грн. та завищено значення рядків 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)» та 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» декларації по ПДВ за грудень 2012 року на суму 49 021 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 24.09.2013р. прийняв податкові повідомлення - рішення №0000962203, яким за порушення п.п. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 , п. 138.2, 138.4 , 138.11 статті 138 , п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 статті 139 , п. 150.1 статті 150 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 304 150грн., в тому числі основний платіж - 243 320грн. та штрафні санкції - 60 830грн.; №0000992203, яким за порушення п.п. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 , п. 138.2, 138.4 , 138.11 статті 138 , п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 статті 139 , п. 150.1 статті 150 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 376 901грн.; №0000972203, яким за порушення п. 198.2, 198.6 статті 198 , п. 200.1, 200.3 , 200.4 статті 200 , п. 201.6 статті 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 99 818,75грн., в тому числі основний платіж - 79 855грн. та штрафні санкції - 19 963,75грн.; №0001012203, яким за порушення п. 198.2, 198.6 статті 198 , п. 200.1, 200.3 , 200.4 статті 200 , п. 201.6 статті 201 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 49 021грн. та №0001002203, яким за порушення п. 198.2, 198.6 статті 198 , п. 200.1, 200.3 , 200.4 статті 200 , п. 201.6 статті 201 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 756 695грн. в тому числі застосовані штрафні санкції в розмірі 189 173, 75грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю «АвтомотівЮроп Корпорейшн» - офіційний імпортер автомобілів маркиBYD в Україні, зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 06 червня 2011 року.

Позивач на умовах тендеру уклав, зокрема, Договори про надання послуг № РА-1102 від 20.09.2011 року та № 27.04.2012/1 від 27.04.2012 року із ТОВ «Пріоритет Плюс»

Відповідно до пункту 1.1 зазначених договорів ТОВ «Пріоритет Плюс» «Зобов'язується надати послуги з організації та проведення заходів».

На підтвердження виконання зазначених замовлень Позивача, між ТОВ «АвтомотівЮроп Корпорейшн» і ТОВ «Пріоритет Плюс» укладалися Акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), а саме, №РА-12015 від 08.05.2012 року, №РА-12017 від 18.05.2012 року, №РА-12013 від 04.05.2012 року, №РА-12014 від 07.05.2012 року, №РА-12024 від 14.06.2012 року, №РА-12019 від 04.06.2012 року, №РА-12018 від 01.06.2012 року, №РА-12016 від 10.05.2012 року, №РА-12022 від 07.06.2012 року та № РА-12023 від 08.06.2012 року.

Реальність наданих послуг по вищезазначеним актам здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) підтверджується BTL-програмою бренду BYD на Міжнародному Автосалоні SIA'2012, кошторисом, макетом виставкового стенду, фотозвітами, відгуками у ЗМІ, розробленим дизайном листівок, рекламних брошур, вказівних табличок, форми технічного персоналу, флеш-банерами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, між ТОВ «АвтомотівЮропКорпорейшн» і ТОВ «Пріоритет Плюс» було укладено Додаткову угоду№5 від 15.12.2011 року до Договору про надання послуг №РА-1102 від 20.09.2011 року.

На підтвердження виконання зазначених замовлень позивачем надано Акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), а саме, №РА-12008 від 11.04.2012 року, № РА-12009 від 13.04.2012 року та №РА-12010 від 17.04.2012 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Пріоритет Плюс» надавало послуги з проведення маркетингового дослідження поведінки потенційних споживачів автомобілів низького цінового сегменту та розміщення контекстної реклами у мережі Інтернет. Виконання зазначених замовлень підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), а саме, № РА-12020 від 05.06.2012 року та № МД-12017 від 18.04.2012 року.

Поряд з цим, судова колегія враховує, що судом першої інстанції, в якості свідка 06.11.2013 року, допитано директора ТОВ «Пріоритет Плюс» ОСОБА_3, яка підтвердила надання зазначених послуг, що випливає з журналу судового засідання від 06.11.2013 року та звукозапису судового засідання. Вказані обставини безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем і ТОВ «Діджитал реклама сервіс» було укладено Договір про надання рекламних послуг № AUK-24.11.11 від 24.11.2011 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору ТОВ «Діджитал реклама сервіс» «зобов'язується здійснювати рекламне та інформаційне обслуговування Клієнта на умовах, визначених чинним Договором, Додатками і Доповненнями до нього».

Також, між позивачем і ТОВ «Діджитал реклама сервіс» були укладені Додаток № 1 на розміщення реклами в мережі Інтернет від 24.11.2011 року до Договору №AUK-24.11.11 від 24.11.2011 року, а також Доповнення до Додатку № 1 на розміщення реклами в мережі Інтернет, що підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження виконання зазначених замовлень були укладені Акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), а саме, № 982 від 31.12.2011 року, № 1 від 31.01.2012 року,№2 від 31.01.2012 року,№97 від 29.02.2012 року,№95 від 29.02.2012 року, №349 від 30.04.2012 року, №348 від 30.04.2012 року, № 1007 від 31.08.2012 року, № 1150 від 30.09.2012 року, № 1349 від 31.10.2012 року, № 1504 від 30.11.2012 року, № 1701 від 31.12.2012 року, № 1700 від 31.12.2012 року.

Реальність наданих послуг по вищезазначеним актам здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) підтверджується роздруківками з мережі Інтернет, звітами ТОВ «Діджитал реклама сервіс» з розміщення реклами.

Поряд з цим, судова колегія враховує, що судом першої інстанції, в якості свідка 06.11.2013 року, допитано ОСОБА_4, який був директором ТОВ «Діджитал реклама сервіс», який підтвердив надання зазначених послуг, що випливає з журналу судового засідання від 06.11.2013 року та звукозапису судового засідання. Вказані обставини безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Між Позивачем і ПП «Імідж Сервіс» було укладено Договір про надання послуг № 10 від 29.06.2012 року.

Відповідно до пункту1.1зазначеного договору ПП «Імідж Сервіс» «зобов'язується надати послуги з організації та проведення заходів».

Також, між позивачем і ПП «Імідж Сервіс» було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору № 10 про надання послуг від 29.06.2012 року.

Виконання зазначеного замовлення підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг)№38 від 28.12.2012 року.

Реальність наданої послуги підтверджується звітом по рахунку № 38, фотоматеріалами автомобіля G6, програмою заходу.

Також ПП «Імідж Сервіс» надавались й інші різноманітні послуги на підтвердження виконання яких були укладені Акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), а саме, № 10 від 29.08.2012 року, № 11від 29.08.2012 року; № 12 від 29.08.2012 року, №39 від 27.12.2012 року, №43 від 28.12.2012 року, № 13 від 07.09.2012 року, № 14 від 07.09.2012 року, № 19 від 01.12.2012 року, №40 від 28.12.2012 року, №42 від 28.12.2012 року, №41 від 28.12.2012 року,№21 від 28.12.2012 року,№22 від 28.12.2012 року, №30 від 28.12.2012 року, №31 від 28.12.2012 року,№32 від 28.12.2012 року,№16 від 28.09.2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Реальність наданих послуг по вищезазначеним актам здачі-прийняття виконаних робіт підтверджується звітами по рахунках, фотоматеріалами автомобілів BYD, рахунками-фактурами, макетами, банерами, листами-запрошеннями, буклетами для автомобіля G6.

Крім того, судова колегія враховує, що судом першої інстанції, в якості свідка 06.11.2013 року, допитано директора ПП «Імідж Сервіс» ОСОБА_5, який підтвердив надання зазначених послуг, що випливає з журналу судового засідання від 06.11.2013 року та звукозапису судового засідання. Вказані обставини безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст. 3 , ст. 4 , п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Крім того, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Автомотів Юроп Корпорейшн» правомірно сформовано витрати, понесені у зв'язку наданням послуг ТОВ «Пріоритет Плюс», ТОВ «Діджитал реклама сервіс» і ПП «Імідж Сервіс», відтак, відповідачем необґрунтовано збільшене податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України «якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах»

Так, оскільки витрати ТОВ «Автомотів Юроп Корпорейшн» у 2-4 кварталах 2011 року підтверджені належними первинними документами, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано зменшене суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також, колегія суддів враховує, що наданні податкові накладні від контрагентів ТОВ «Пріоритет Плюс», ТОВ «Діджитал реклама сервіс» і ПП «Імідж Сервіс» містять всі необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України, оформлені з дотриманнях вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, позивач правомірно включив суму ПДВ по операціях із зазначеними вище постачальниками до складу податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Юроп Корпорейшн» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Юроп Корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.09.2013р. №0000962203, №0000992203, №0000972203, №0001012203 та №0001002203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Юроп Корпорейшн» 2294 грн. 00 коп. судового збору за подання адміністративного позову, та 1147 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.05.2014 року

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.