Постанова

від 22.05.2014 по справі 812/2862/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2862/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тихонова І.В.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

за участю сторін:

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: Тимофєєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-Т2" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 17403,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2014 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-Т2" (далі - Відповідач), у якому зазначив, що відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ, п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У порушення зазначеної норми Закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів у 2013 році. Так, з необхідної кількості інвалідів, розрахованої виходячи з 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік замість одного інваліда не був працевлаштований жодний.

Сума розрахованої адміністративно-господарської санкції за нестворене робоче місце для інваліда за 2013 рік склала 17367,47 грн. Вказану санкцію відповідач повинен був самостійно сплатити до 16 квітня 2014 року, однак не зробив цього.

Розмір пені в сумі 36,47 грн. підтверджується розрахунком позову на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Позивач просив суд стягнути з відповідача несплачену адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2013 році у розмірі 17367,47 грн. та пеню за прострочення терміну сплати санкції у розмірі 36,47 грн., а всього - 17403,94 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надав суду заяву в котрій просив суд справу розглянути без участі повноважного представника.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне.

Підприємством продовж 2013 року надавалась щомісячна інформація щодо наявності вакансій для інвалідів до Краснодонського міськрайцентру зайнятості, що підтверджується звітами про наявність вакансій за формою № 3-ПН. Оскільки, підприємством вжиті всі необхідні заходи щодо надання інформації щодо наявності вакансій для інвалідів, відповідальність за не працевлаштування вказаної одиниці робочого місця для інваліда комунальне підприємство «Світоч» нести не повинно. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач має середньооблікову кількість штатних працівників у кількості 35 осіб, норматив створення місць для інвалідів - 1, фактично у 2013 році не був працевлаштований жодний інвалід. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 17367,47 грн., що підтверджується розрахунком суми позову (аркуш справи 7).

Адміністративно-господарська санкція та факт відсутності створеного робочого місця для одного інваліда підтверджується актом перевірки 8-11 (аркуш справи 6).

Як вбачається з довідки відповідача на підприємстві у 2013 році працював 1 інвалід. (а.с.12)

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Прядок), затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно ст.20 Закону № 875 підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За змістом норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством місць та умов праці для інвалідів з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без здійснення підприємством усіх існуючих заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у Законі № 875.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ, пошук роботи для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, але бажають працювати, здійснює державна служба зайнятості.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів підтверджується звітом про наявність вакансій за формою № 3-ПН за 2013 рік (аркуш справи 28-30).

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, позовні вимоги суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. ст. 17, 18, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕНІТ-Т2" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 17403,94 грн., відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 27 травня 2014 року.

Суддя І.В. Тихонов