Постанова

від 28.05.2014 по справі 825/512/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/512/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кравченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Чернігівської митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому остаточно просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 по справі № 2а/2570/1697/2012 за період з 14.06.2012 по 10.06.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 позивача поновлено на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 29.04.2012. В частині поновлення на посаді та нарахування та виплати позивачу середнього заробітку у межах за один місяць постанову допущено до негайного виконання. Тому, з посиланням на статтю 236 КЗпП України позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 14.06.2012 (з дня винесення рішення) по 10.06.2013(день поновлення на посаді).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнення підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в задоволенні відмовити, оскільки позивач щодо виплатити йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2012 по 10.06.2013 до відповідача не звертався.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 29.04.2012, в цій частині та в частині нарахування та виплати позивачу середнього заробітку у межах за один місяць постанову допущено до негайного виконання.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 залишено без змін.

Зважаючи на те, що відповідачем у добровільному порядку рішення не виконувалось, позивачем було направлено виконавчий лист по справі №2а/2570/1697/2012 від 13.06.2012 до відділу примусового виконання рішень Головного управління Чернігівської області та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, якими, в свою чергу, відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження(а.с.73) та листом відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.12.2013 № К-8439/5-528/14 про закінчення виконавчого провадження (а.с.71).

Отже, суд вважає, що позивачем вживались заходи щодо примусового виконання постанови суду від 13.06.2012 року.

На виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2а/2570/1697/2012, ДМСУ прийнято наказ від 10.06.2013 № 983-К по особовому складу митних органів, яким скасовано п.1 наказу ДМСУ від 27.04.2012 № 919-к «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення 28.04.2012 перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, старшому інспектору митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 29.04.2012 (а.с.63).

11.06.2013 Чернігівською митницею прийнято наказ № 273-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» з 29.04.2012. Вважати приступивши до виконання службових обов'язків з 10.06.2013 з посадовим окладом 1147 грн. в місяць (а.с.68).

На даний час середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу не виплачено.

Згідно статті 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У зв'язку із вказаним, позивач скористався конституційним правом та звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити виплату заробітку за час вимушеного прогулу з 14.06.2012 (з дня прийняття рішення суду) по 10.06.2013 (день поновлення на посаді).

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно з п. 27 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», позовна вимога публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналізуючи положення трудового законодавства суд виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Надаючи оцінку обставинам, на які позивач посилається як на підставу бездіяльності відповідача у виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу слід зазначити, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини п'ятої статті 124, частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Зміст положень статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає обов'язковість судових рішень як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює її значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту.

Згідно п. 1 частини першої 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Як зазначалось вище, позивача поновлено на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» лише 10.06.2013.

Відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Тобто, суд зазначає, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а/2570/1697/2012 набрала законної сили та підлягає обов'язковому виконанню, при цьому незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Доказів, які б підтверджували негайне виконання рішення суду від 13.06.2012 року по справі № 2а/2570/1697/2012 відповідачем не надано.

У розумінні трудового права вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Це означає, що весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і за весь цей час на користь працівника стягується заробітна плата.

Отже, безперечним є обов'язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу. Таким чином, суд зауважує, що посилання відповідача на відсутність доказів звернення позивача до відповідача щодо виплатити йому заробітної плати за час вимушеного прогулу (14.06.2012 по 10.06.2013) є помилковими, оскільки відповідний обов'язок виникає у роботодавця з моменту винесення рішення про поновлення на роботі, і не залежить від звернення позивача про стягнення вищезазначених сум.

Щодо суми стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 30201,09 грн. Верховний суд України в абзаці 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказав, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Згідно з абзацу 3 пункту 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Черкаської митниці Міндоходів від 22.05.2014 за № 05/1714 середньогодинна заробітна плата позивача становить 15,23 грн. У вимушеному прогулі позивач перебував з 14.06.2012 по 11.06.2013 (1983 годин).

Таким чином, належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді складає: 15,23 грн. х 1983 годин = 30 201,09 грн. (а.с.70).

Відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів тощо. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, з урахуванням вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом стягнення з Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 30 201,09 грн. та наявність підстав для задоволення позову. Застосування саме такого способу захисту порушеного права позивача відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Відповідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити повністю.

Стягнути з Чернігівської митниці (код ЄДРПОУ 38709180) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток плату за час вимушеного прогулу за період 14.06.2012 по 10.06.2013 в розмірі 30201 (тридцять тисяч двісті одна) грн. 09 коп. з урахуванням належного до утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко