Ухвала

від 16.07.2014 по справі 825/512/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/512/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання нарахувати та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання нарахувати та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2012 року по 10.06.2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Чернігівська митниця Міндоходів подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної митної служби України від 27.04.2012 року № 919-к з 28.04.2012 року було припинено перебування позивача на державній службі в митних органах на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці.

На виконання цього наказу Чернігівською митницею 28.04.2012 року видано наказ № 403-к «Про особовий склад», яким ОСОБА_2 звільнено з займаної посади.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного осуду від 13.06.2012 року по справі № 2а/2570/1697/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, поновлено позивача на посаді інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці. В частині поновлення на роботі, нарахування та виплати середнього заробітку у межах за один місяць судове рішення допущено до негайного виконання.

Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку рішення не виконувалось, позивачем було направлено виконавчий лист по справі № 2а/2570/1697/2012 від 13.06.2012 року до відділу примусового виконання рішень Головного управління Чернігівської області та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в наслідок чого 12.06.2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38498608.

Як результат, наказом Державної митної служби України від 10.06.2013 року № 983-К скасовано п.1 наказу ДМСУ від 27.04.2012 № 919-к «Про припинення перебування на державній службі» (в частині припинення з 28.04.2012 року перебування позивача на державній службі в митних органах) та поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 29.04.2012 року.

11.06.2013 року Чернігівською митницею прийнято наказ № 273-к про поновлення позивача на посаді старшого інспектора митного поста «Нові Яриловичі» з 29.04.2012 року та вважати приступившим до виконання службових обов'язків з 10.06.2013 року з посадовим окладом 1147 грн. в місяць.

Таким чином, на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року позивача було поновлено на посаді з 10.06.2013 року, разом з тим, йому не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2012 року по 11.06.2013 року.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. …. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи те, що позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу лише за період до 13.06.2012 року, що не заперечується сторонами, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14.06.2012 року по 10.06.2013 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 року № К/800/5291/14.

Дійсно КЗпП України розділяє поняття «середній заробіток за час вимушеного прогулу» та «заробітна плата», проте таке розмежування існує лише в зв'язку з тим, що підстави отримання та порядок обчислення зарплати та середнього заробітку різняться між собою. Разом з тим, середній заробіток за час вимушеного прогулу в даному випадку фактично являється заробітною платою позивача, а тому доводи апелянта, що позивачем подано позов після закінчення строків звернення, які передбачені ч. 3 ст. 99 КАС України, колегією суддів також не приймається до уваги, оскільки це не відповідає нормам ст. 233 КЗпП України, згідно якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2014 року № К/800/15698/13.

Надані в судовому засіданні ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року по справі № 825/957/14 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року по справі № 826/13497/13-а колегією суддів також оцінюються критично, оскільки вони різняться з практикою Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо суми стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 30 201 грн. 09 коп., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, дана сума була обчислена Чернігівською митницею Міндоходів з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Посилання апелянта на відсутність доказів звернення позивача до нього щодо виплатити йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідний обов'язок відповідача визначений чинним трудовим законодавством і виникає з моменту постановлення рішення про поновлення на роботі.

Колегією суддів також критично сприймаються твердження апелянта, що оскільки Чернігівська митниця Міндоходів являється зовсім іншою юридичною особою ніж Чернігівська митниця, то відповідач не несе відповідальності за несвоєчасне поновлення на роботі позивача. При цьому судова колегія виходить з приписів постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.13 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», за якою Чернігівська митниця реорганізована шляхом приєднання до Чернігівської митниці Міндоходів та є її правонаступником.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга є не обґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.