Ухвала

від 27.05.2014 по справі 823/149/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа: № 823/149/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ СТРАЙК-1» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ СТРАЙК-1» ( далі - позивач ) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області ( далі - відповідач ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2013 року № 0004392301.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 11 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ СТРАЙК-1» ( далі - ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехбуд ЛТД» за період: березень-травень 2013 року, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2013 року № 89/23-01-22-03/38552929.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» вимог податкового законодавства, що призвело до зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та розміром податкового кредиту на загальну суму 640 976,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 30 жовтня 2013 року № 89/23-01-22-03/38552929 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2013 року № 0004392301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у сумі 640 976,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

При цьому, дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» із ТОВ «Промтехбуд ЛТД» у період, за який відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за договором постачання від 12 березня 2013 року № 1203/13 підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: актами прийому-передачі товарів, актами здачі-приймання робіт, видатковими та податковими накладними, специфікаціями, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, що відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором, укладеним між ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» і ТОВ «Промтехбуд ЛТД» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Промтехбуд ЛТД» є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання відповідача на порушення контрагентом ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» вимог податкового законодавства, згідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехбуд ЛТД», що на думку апелянта, свідчить про безтоварність операцій, проведених між позивачем і вказаним контрагентом, та, відповідно, про порушення ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки податкової звітності ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Промтехбуд ЛТД» на підставі договору постачання від 12 березня 2013 року № 1203/13, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Так, порядок перевезення вантажів на території України та складання товарно супровідних документів, включаючи товарно-транспортні накладні, регламентовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363. Однак, зазначеними правилами не регулюється порядок ведення податкового обліку суб'єкта господарювання.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який може супроводжувати вантаж, а отже, відсутність товарно-транспортної накладної в даному випадку не є порушенням з боку ТОВ «ЛАКІ СТРАЙК-1» вимог податкового законодавства, оскільки товарно-транспортна накладна не належить до документів обов'язкового первинного бухгалтерського обліку та, відповідно, не є обов'язковим документом у договірних відносинах позивача.

Посилання апелянта на те, що 01 липня 2013 року було анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Промтехбуд ЛТД» як платника податку на додану вартість у зв'язку з ліквідацією підприємства за власним бажанням, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не стосуються обставин даної справи, не спростовують викладену аргументацію та правильність висновків суду першої інстанції, оскільки спірні правовідносини між позивачем і ТОВ «Промтехбуд ЛТД» виникли у березні 2013 року, тобто на момент коли контрагент позивача був зареєстрований належним чином як платник податку на додану вартість, у відповідності з вимогами статті 183 ПК України.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що в доводах своєї апеляційної скарги відповідач посилається на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність 01 січня 2013 року, тобто до моменту виникнення спірних правовідносин, а отже не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області від 12 листопада 2013 року № 0004392301 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Міністерства доходів і зборів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.