Рішення

від 26.05.2014 по справі 904/1849/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.14р. Справа № 904/1849/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 43 167, 19 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Головко В.В. - директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" про стягнення заборгованості в розмірі 41 519,16 грн., з яких 24 235,66 грн. 3 % річних та 17 283,50 грн. інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі № 904/8719/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" про стягнення 712 873,61 грн., з яких: 395 654,60 грн. - основного боргу, 274 019,33 грн. - штрафу, 32 595,85 грн. - пені, 7 507,38 грн. - 3% річних, 3 096,45 грн. - індексу інфляції позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" суму основного боргу в розмірі 395 654,60 грн, 32 595,85грн. - пені, 7 507,38 грн. - 3% річних, 3 096,45грн. - індексу інфляції, судовий збір у сумі 8 781,57 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі № 904/8719/13 залишено без змін.

Позивач зазначає, що відповідач не сплатив ні суму основного боргу, ні штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2014 року.

25.03.2014 року було здійснено запит судді Ніколенко М.О. щодо надання по справі № 904/8719/13 належним чином засвідченої копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року, а також інформації чи набрало рішення законної сили.

На запит суддя Ніколенко М.О. надав відповідь від 28.03.2014 року, в якій зазначено, що по даній справи винесено рішення від 21.01.14 року, яке набрало законної сили 12.03.14 року та надано засвідчену копію вищезазначеного рішення.

16.04.2014 року представник позивача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 43 167,19 грн., з яких 25 113,69 грн. 3 % річних та 18 053,50 грн. інфляційні втрати.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 16.04.2014 року на 13.05.2014 року.

13.05.2014 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 64 896,49 грн., з яких 25 851,99 грн. 3 % річних та 39 044,50 грн. інфляційні втрати.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи відкладався з 13.05.2014 року до 26.05.2014 року.

26.05.2014 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 65 105,55 грн., з яких 26 061,05 грн. 3 % річних та 39 044,50 грн. інфляційні втрати.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.05.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Східний Ресурс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №26/12 (а.с.25).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, за кількістю, номенклатурою, цінами та якості, зазначеними в накладних постачальника.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.12, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

09.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Східний Ресурс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки нафтопродуктів №26/12 від 05.07.2012 року (а.с.28), відповідно до якої сторони дійшли згоди про продовження терміну дії договору до 31.12.13 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, і відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 898 271,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 32-55).

Відповідно до пункту 5.2 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за нафтопродукти та інші супутні послуги постачальника в безготівковому порядку на підставі виставленого рахунку постачальника, який належить до сплати протягом п'яти діб, на умовах даного договору. Несплата даних платежів понад 5 днів з дати отримання нафтопродуктів, з боку покупця вважається простроченням простроченого грошового зобов'язання, за яким покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 0,3 % від суми за кожен день прострочки.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, у зв'язку з чим позивачем було подано позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 41 519,16 грн., з яких 24 235,66 грн. 3 % річних та 17 283,50 грн. інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі № 904/8719/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" суму основного боргу в розмірі 395 654,60 грн, 32 595,85грн. - пені за період з 06.05.2013 року по 06.12.2013 року, 7 507,38 грн. - 3% річних за період з 06.05.2013 року по 06.12.2013 року, 3 096,45грн. - індекс інфляції за період з 06.05.2013 року по 06.12.2013 року, судовий збір у сумі 8 781,57 грн. В решті позову відмовлено (а.с.146-148).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі № 904/8719/13 залишено без змін.

Оскільки, відповідач не виконав рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8719/13, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 05.07.2012 року по 13.05.2014 року та інфляційні втрати за період з 05.07.2012 року по 28.03.2013 року по 13.05.2014 року з у зв'язку з несвоєчасним виконання правових зобов'язань, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Наявність заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі № 904/8719/13.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.1 договору в разі порушення покупцем умов даного договору щодо строків оплати нафтопродуктів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а також три відсотка річних та індекс інфляції від неналежного виконання зобов'язання визначеного в умовах даного пункту договору.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 05.07.2012 року по 13.05.2014 року у сумі 26 061,05 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.169-172), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 26 061,05 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 05.07.2012 року по 13.05.2014 року у сумі 39 044,50 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.173-176), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 39 044,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артельна, 6/Б; ідентифікаційний код 32835809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 29; ідентифікаційний код 36840215) - 26 061,05 грн. 3 % річних, 39 044,50 грн. інфляційні втрати, 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.05.2014р.

Суддя Я.С. Золотарьова