Постанова

від 09.07.2014 по справі 904/1849/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2014 року Справа № 904/1849/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Дарміна М.О., Пруднікова В.В. (зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 08.07.2014р.)

Секретар судового засідання Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Головко В.В. директор, наказ №06-ок від 26.03.13;

від відповідача: Меркович Д.В. представник, довіреність №б/н від 12.03.14.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р . у справі №904/1849/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд"

про стягнення 43 167, 19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" про стягнення заборгованості в розмірі 65 105,55 грн., з яких 26 061,05 грн. 3 % річних та 39 044,50 грн. інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р. у справі №904/1849/14 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м.Дніпропетровськ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс", м. Дніпропетровськ, 26 061,05 грн. 3 % річних, 39 044,50 грн. інфляційні втрати, 1 827,00 грн. судовий збір.

Не погодившись з оскарженим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при винесенні рішення господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/1849/14 мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи. Відповідач здійснював оплату за товар, поставлений позивачем, саме в день надходження рахунку, таким чином прострочення виконання грошового зобов»язання з боку відповідача не відбувалося.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Східний Ресурс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №26/12.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, за кількістю, номенклатурою, цінами та якості, зазначеними в накладних постачальника.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.12, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

09.04.2013 року між ТОВ «Східний Ресурс» та ТОВ "Дорбуд" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки нафтопродуктів №26/12 від 05.07.2012р., якою продовжено термін дії договору до 31.12.13 року.

Відповідно до пункту 5.2 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за нафтопродукти та інші супутні послуги постачальника в безготівковому порядку на підставі виставленого рахунку постачальника, який належить до сплати протягом п'яти діб, на умовах даного договору. Несплата даних платежів понад 5 днів з дати отримання нафтопродуктів, з боку покупця вважається простроченням простроченого грошового зобов'язання, за яким покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 0,3 % від суми за кожен день прострочки.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем відвантажено відповідачу продукцію на загальну суму 898 271,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 32-96).

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, у зв'язку з чим позивачем було подано позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 41 519,16 грн., з яких 24 235,66 грн. 3 % річних та 17283,50 грн. інфляційні втрати, що стало предметом розгляду по справі №904/8719/13.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014р. по справі № 904/8719/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Ресурс" суму основного боргу в розмірі 395 654,60 грн, 32 595,85грн. - пені за період з 06.05.2013 року по 06.12.2013 року, 7 507,38 грн. - 3% річних за період з 06.05.2013 року по 06.12.2013 року, 3 096,45грн. - індекс інфляції за період з 06.05.2013 року по 06.12.2013 року, судовий збір у сумі 8 781,57 грн. В решті позову відмовлено (а.с.146-148).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі № 904/8719/13 залишено без змін.

Відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8719/13 не виконано, у зв»язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3% річних за період з 05.07.2012 року по 13.05.2014 року та інфляційні втрати за період з 05.07.2012 року по 28.03.2013 року по 13.05.2014 року.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Наявність заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року по справі № 904/8719/13.

Доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін, ані в суд першої інстанції, ані до апеляційного суду, не надано.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.1 договору в разі порушення покупцем умов даного договору щодо строків оплати нафтопродуктів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а також три відсотка річних та індекс інфляції від неналежного виконання зобов'язання визначеного в умовах даного пункту договору.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 05.07.2012 року по 13.05.2014 року у сумі 26 061,05 грн. та інфляційні втрати за період з 05.07.2012 року по 13.05.2014 року у сумі 39 044,50 грн.

На підставі вірно проведених розрахунків, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р. у справі №904/1849/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.07.2014 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя В.В. Прудніков