Постанова

від 21.05.2014 по справі 910/25401/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа№ 910/25401/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від прокуратури : Бондарчук І.П. - посвідчення

від позивача : не з'явився

від відповідача : Горлач В.М. - за довіреністю

від третьої особи : не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2014р.

у справі № 910/25401/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс"

про звільнення самовільно зайнятої земельних ділянки

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дарницького району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1401 га по вул. С. Крушельницької, 5,7 у Дарницькому районі м. Києва (нормативна грошова оцінка якої складає 20298,69 грн.), що використовується під розміщення паркувального майданчику, привести у придатний для використання стан та повернути її Київській міській раді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача було залучено комунальне підприємство "Київпарктранссервіс".

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що всупереч вимогам закону спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, з огляду на що, відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України, земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню позивачу, який наділений державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.02.2014р. у справі № 910/25401/13 (суддя Шкурдова Л.М.) позовні вимоги прокурора задоволено, а саме: зобов'язано ТОВ "Автопарк-сервіс 2005" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1401 га по вул. С. Крушельницької, 5,7 у Дарницькому районі м. Києва (нормативна грошова оцінка якої складає 20298,69 грн.), що використовується під розміщення паркувального майданчику, привести у придатний для використання стан та повернути її Київській міській раді.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 02.04.2014 року апеляційну скаргу призначено до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду на 23.04.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Гончарова С.А., суддів: Тищенко О.В., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року розгляду справи відкладено на 21.05.2014 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт стверджує, що подані прокурором докази суперечать нормам діючого законодавства України і не підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Позивач та третя особа до судового засідання, що відбулось 21.05.2014 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційним господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві визначено КП "Київтранспарксервіс".

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" було затверджено Правила паркування транспортних засобів в місті Києві (далі - Правила) та визначено єдиний порядок організації і функціонування платних місць для паркування транспортних засобів.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" (із змінами та доповненнями) затверджено перелік земельних ділянок, спеціально відведених для забезпечення паркування транспортних засобів. До зазначеного переліку включено паркувальний майданчик по вул. С. Крушельницької, 5, 7 у Дарницькому районі м. Києва площею 0,1775 га.

Між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Автопарк-сервіс 2005" 21.12.2012 року укладено договір № ДНП-2012-12/31 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір) терміном дії з 01.01.2013 по 31.12.2013р.

На підставі вказаного Договору КП "Київтранспарксервіс" передало ТОВ "Автопарк-сервіс 2005" право експлуатувати 64 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 7 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику по вул. С. Крушельницької, 5, 7 у Дарницькому районі м. Києва.

25.12.2014 державним інспектором сільського господарства в місті Києві Швайдак М.М. проведено обстеження земельної ділянки площею 0,3176 га, яка знаходиться у м. Києві по вул. С. Крушельницької, 5, 7.

Як зазначено у відповідному акті обстеження, станом на 19.12.2013 року відповідач на підставі договору № ДНП-2012-12/31 від 21.12.2012 року експлуатує паркувальний майданчик, кількістю машиномісць на якому має складати 71, що становить 0,1775 га вказаної земельної ділянки. Було встановлено, що загальна площа займаної територіх під паркувальний майданчик складає 0,3176 га, що становить 127 машиномісць на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: вул. С. Крушельницької, 5, 7 у Дарницькому районі м. Києва. В акті зазначено про порушення орієнтовно на 56 машиномісць, що становить орієнтовну площу 0,1401 га земельної ділянки.

На підставі встановлених вказаним актом обстеження порушень Перший заступник прокурора Дарницького району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" про зорбов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1401 га по вул. С. Крушельницької, 5,7 у Дарницькому районі м. Києва (нормативна грошова оцінка якої складає 20298,69 грн.), що використовується під розміщення паркувального майданчику, привести у придатний для використання стан та повернути її Київській міській раді.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що всупереч вимогам закону спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, з огляду на що, відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України, земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню позивачу, який наділений державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню став.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного використання відповідачем (без відповідних правовстановлюючих документів та дозволів) земельної ділянки площею 0,1401 га по вул. С.Крушельницької, 5,7 у м. Києві.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". За приписами цієї статті, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до п. 1 Тимчасових методичних вказівок щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схвалених протоколом науково-технічної ради Держкомзему України від 26 січня 1998 р. N 1 (надалі - Тимчасові методичні вказівки), земельна ділянка - частина земної поверхні, яка має фіксовані геометричні та юридичні межі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

До матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про те, що до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку, яка (або частина якої) за твердженнями прокурора займається відповідачем, з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У даному випадку, взагалі не визначено меж земельної ділянки, яка за твердженнями прокурора самовільно займається відповідачем, межі такої земельної ділянки не було винесено їх на місцевість.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 25.12.2013 року, площа земельної ділянки визначена орієнтовно, шляхом визначення кількості машиномісць.

Наведене не відповідає положенням чинного законодавства України, з огляду на що судова колегія робить висновок про те, що площа земельної ділянки, яка займається відповідачем, є не визначеною.

Крім того, у даному випадку не вбачається встановлення у визначеному законодавством порядку технічних і економічних характеристик, правового статусу земельної ділянки. Відсутні опис та індивідуалізація земельної ділянки, які б надали можливість виділити земельну ділянку, яка, за твердженням прокурора, самовільно займається відповідачем, серед інших земельних ділянок.

Жодних відомостей про те, що земельній ділянці, щодо якої проводилась перевірка, у встановленому законодавством порядку присвоєно кадастровий номер, матеріали справи не містять.

Тобто, матеріалами справи не доводиться, що частина земної поверхні, щодо якої державним інспектором сільського господарства в місті Києві проведено перевірку, та яку, за твердженнями прокурора самовільно займає відповідач, є земельною ділянкою в розумінні вимог діючого законодавства та є об'єктом цивільних прав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначалось, позовні вимоги були вмотивовані тим, що всупереч вимогам закону спірна земельна ділянка відповідачем без правовстановлюючих документів використовується земельна ділянка площею 0,1401 га по вул. С. Крушельницької, 5,7 у Дарницькому районі м. Києва (нормативна грошова оцінка якої складає 20298,69 грн.).

Проте, з огляду на викладені вище обставини, судова колегія зазначає, що земельна ділянка, яка вимагається прокурором до звільнення відповідачем, жодним чином не ідентифікована, та з наданих до суду документів неможливо встановити, яка саме земельна ділянка, з якими межами, кадастровим номером, площею самовільно займається відповідачем.

З огляду на таке, позовні вимоги Першого заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року у справі № 5011-51/13072-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви майнового характеру: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурором заявлено вимогу немайнового характеру.

Частиною першою ст.4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013р. становить 1147,00 грн.

За таких обставин, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову, поданого в 2013 року, складає 1147,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлені ставки судового збору, зокрема, 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2014р. в розмірі 1218,00 грн.

За таких обставин, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, поданої в 2014 року, складає 609,00 грн.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно п 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на визначеного прокурором позивача, Київську міську раду, в сумі судового збору, належного до сплати за звернення з даним позовом до суду в розмірі 1147,00 грн. та належного до сплати за звернення з даною апеляційною скаргою в розмірі 609,00 грн.

При цьому, згідно викладеного вище, сума судового збору, належного до сплати за звернення з даним позовом до суду в розмірі 1147,00 грн., підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету, сума судового збору, належного до сплати за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 609,00 грн., підлягає відшкодуванню з позивача на користь апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі № 910/25401/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі № 910/25401/13 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" про звільнення самовільно зайнятої земельних ділянки - відмовити.

Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1147,00 грн.

Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 24/4, кв. 82, ЄДРПОУ 33228079) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 609,00 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

Л.В. Чорна