Рішення

від 13.05.2014 по справі 911/975/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 911/975/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

товариства з обмеженою відповідальністю «Флєр», м. Черкаси

про стягнення 4675,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Флєр» (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 1440,34 грн. заборгованості та стягнути з відповідача-2 966,92 грн. інфляційних втрат, 321,24 грн. 3% річних та 1946,50 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 182-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 23.12.2010 р. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перейшло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Флєр» щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних та інфляційних втрат, що виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та товариством з обмеженою відповідальністю «Флєр». В подальшому, вищезазначене право вимоги перейшло від ФОП ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» за угодою № 42/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 42/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані від 25.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 11-03-2013-56 від 11.03.2013 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) в сумі 1440,34 грн., поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару).

02.04.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 визнав позовні вимоги в частині, яка стосується ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», та просив суд розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

23.04.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких позивач з посиланням на висновки Верховного суду України, викладених, зокрема в постановах від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11, від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11 та від 27.03.2012 р. у справі № 55/440, зазначив, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних офіційних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів, а індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Тобто, за твердженням позивача, курсова різниця та інфляційні нарахування є зовсім різними за своєю природою та методикою обчислення поняття.

12.05.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі документами без участі представника позивача, в зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

Представник позивача в судові засідання 10.04.2014 р., 24.04.2014 р. та 13.05.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 42412099, № 42334373, № 42337755 та його заявами.

Представник відповідача 1 в судові засідання 10.04.2014 р., 24.04.2014 р. та 13.05.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 1 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 42411785, № 42334454, № 42337763 та поданим до суду відзивом на позов.

Представник відповідача 2 в судові засідання 10.04.2014 р., 24.04.2014 р. та 13.05.2014 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція надсилалася на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з офіційного веб-сайту ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.04.2014 р.). Відповідач відзив на позов суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Флєр» (відповідач 2, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 6Б/07 (договір).

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 04.03.2008 р. у справі № 13/742, на виконання договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р. ТОВ «Тридента Агро» поставило ТОВ «Флєр» товар на загальну суму 2457,33 грн., в порушення умов договору ТОВ «Флєр» поставлений товар не оплатило, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 2457,33 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.03.2008 р. у справі № 13/742 стягнуто з ТОВ «Флєр» на користь ТОВ «Тридента Агро» 2457,33 грн. заборгованості, 284,53 грн. пені, 53,76 грн. 3% річних, 353,90 грн. інфляційних втрат та 500,00 грн. збитків.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Зі змісту наявного в матеріалах справи листа № 4695/2.2-07 від 18.05.2013 р. Головного управління юстиції у Черкаській області вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 13/742 від 14.03.2008 р. було завершено 24.09.2009 р. на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з повним фактичним виконанням.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок за отриманий товар було здійснено відповідачем з порушенням встановленого п. 5.3. договору строку.

З огляду на вищевикладене, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р. у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги щодо стягнення з відповідача 2 пені та 3% річних за період з 05.02.2008 р. (оскільки рішенням від 04.03.2008 р. у справі № 13/742 стягнуто пеню та 3% річних по 04.02.2008 р.) по 23.09.2009 р. та інфляційних втрат - з січня 2008 р. (оскільки рішенням від 04.03.2008 р. у справі № 13/742 стягнуто інфляційні втрати по грудень 2007 р.) по вересень 2009 р.

Крім того, як зазначено в п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату товару за ціною, вказаною в додатках, які є невід'ємною частиною договору.

В додатку № 1 від 22.05.2007 р. до договору № 6Б/07 від 22.05.2007 р. сторони, зокрема зазначили найменування товару, одиницю виміру, ціну товару за одиницю та загальну вартість товару в національній валюті - гривні, що становить 2457,33 грн.

При цьому, в додатку № 1 від 22.05.2007 р. до договору № 6Б/07 від 22.05.2007 р. сторони зазначили офіційний курс долара США на день підписання договору та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Відповідно до додатку № 1 від 22.05.2007 р. до договору № 6Б/07 від 22.05.2007 р., офіційний курс долара США на день підписання договору № 6Б/07 від 22.05.2007 р. становив 5,05 грн./дол. США., що також підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з порталу офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Отже, сторони в договорі № 6Б/07 від 22.05.2007 р. передбачили, що зобов'язання за договором має бути виконане у гривні з урахуванням офіційного курсу долара США на час підписання договору та на день фактичної оплати товару, який відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» встановлюється Національним банком України.

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи роздруківки з порталу офіційного інтернет-представництва Національного банку України, офіційний курс долара США на момент здійснення відповідачем 2 розрахунку за отриманий товар, а саме 24.09.2009 р., становив 8,01 грн./дол. США.

Таким чином, враховуючи те, що офіційний курс долара США по відношенню до гривні на дату оплати відповідачем 2 отриманого товару був вищим, ніж офіційний курс долара США на дату підписання договору, то відповідно до умов договору відповідач 2 повинен був скоригувати ціну за товар, що підлягала сплаті, пропорційно зміні офіційного курсу долару США до гривні на дату оплати товару.

Однак, відповідач 2 в порушення зобов'язання за договором, не здійснив коригування ціни товару та не сплатив ТОВ «Тридента Агро» курсової різниці згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1440,34 грн.

Так, згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги до відповідача 2 щодо отримання розміру курсової різниці згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р. та нарахованих на вказану суму відповідно до умов договору пені, 3% річних та інфляційних втрат.

23.12.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено угоду № 182-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Флєр» (боржник, відповідач 2) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р. (п. 1.1. угоди).

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р.

Відповідно до п. 2.1. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 4240,28 грн.

В пункті 2.3. угоди зазначено, що окрім цього, з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р., по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р.

Згідно з п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

23.12.2010 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

30.11.2013 р. на виконання угоди № 182-ТА від 23.12.2010 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ «Тридента Агро» направило на адресу ТОВ «Флєр» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальним чеком № 2172 від 30.11.2013 р. та описом вкладення у цінний лист від 30.11.2013 р.

25.01.2013 р. між ФОП ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) укладено угоду № 42/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Флєр» (боржник, відповідач 2) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р. та згідно угоди № 182-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 23.12.2010 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р. (п. 1.1. угоди).

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р.

Відповідно до п. 2.1. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 5334,19 грн.

В пункті 2.3. угоди зазначено, що окрім цього, з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р., по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р.

Згідно з п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

25.01.2013 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

30.11.2013 р. на виконання угоди № 42/02-13 від 25.01.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ФОП ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Флєр» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальним чеком № 2173 від 30.11.2013 р. та описом вкладення у цінний лист від 30.11.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача 2 було передано позивачеві 25.01.2013 р.

11.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель, відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 11-03-2013-56, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Флєр» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 42/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р., укладену згідно договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) у сумі 1440,34 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 15-56/03 від 15.03.2013 р., в якій просив відповідача 1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 11-03-2013-56 від 11.03.2013 р., яка 18.03.2013 р. була отримана директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» Назаркевичем О.В., що підтверджується його підписом на вказаній вимозі.

18.03.2013 р. відповідач 1 звернувся до позивача з відповіддю на вимогу № 15-56/03 від 15.03.2013 р., в якій повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 11-03-2013-56 від 11.03.2013 р. будуть виконані в строк до 31.08.2013 р.

Проте, станом на момент прийняття рішення ні відповідачем 1, ні відповідачем 2 заборгованість по сплаті курсової різниці сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено господарським судом, до позивача згідно угоди № 42/02-13 від 25.01.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 11-03-2013-56 від 11.03.2013 р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договору № 6Б/07 від 22.05.2007 р.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача 1 з дооцінки вартості товару за договором № 6Б/07 від 22.05.2007 р. не сплачена, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 1440,34 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару).

Як вбачається з наданого розрахунку, розмір заборгованості визначено позивачем за формулою, зазначеною в додатку до договору № 6Б/07 від 22.05.2007 р., виходячи із показника курсу долара США станом на дату підписання договору 5,05 грн./дол. США та станом на дату оплати відповідачем-2 отриманого товару (24.09.2009 р.) - 8,01 грн./дол. США.

Таким чином, враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок дооцінки вартості товару здійснено позивачем за формулою, зазначеною в додатку до договору, з урахуванням офіційних курсів долара США до гривні на дату підписання договору та на дату здійснення оплати товару, та є арифметично вірним, то господарський суд дійшов висновку, що вимога про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача-2 1440,34 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача-2 1946,50 грн. пені за прострочення оплати отриманого товару, нарахованої за період з 05.02.2008 р. по 23.09.2009 р. на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 2457,33 грн. та за період з 24.09.2009 р. по 18.03.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 1440,34 грн.

Згідно з п. 8.2. договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В пункті 8.3. договору сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Тобто, сторони скористалися наданим їм ст. 232 ГК України правом та збільшили період нарахування пені за прострочення оплати відповідачем-2 товару, отриманого на підставі договору № 6Б/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 22.05.2007 р.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача-2 1946,50 грн. пені підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача-2 321,24 грн. 3% річних та 966,92 інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача-2 321,24 грн. 3% річних, нарахованих за період з 05.02.2008 р. по 23.09.2009 р. на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 2457,33 грн. та за період з 24.09.2009 р. по 18.03.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 1440,34 грн.

Проте, наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача-2 321,24 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 314,37 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача-2 966,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2008 р. по вересень 2009 р. на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 2457,33 грн. та за період з жовтня 2009 р. по лютий 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 1440,34 грн.

Відповідно до п. 8.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 966,92 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд солідарно стягнути із відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 700,00 грн. на підставі договору № 25-56/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-56/03 від 25.03.2013 р., акт прийому-передачі документів від 25.03.2013 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.03.2014 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. та платіжне доручення № 266 від 29.03.2013 р. на суму 700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.).

25.03.2013 р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір № 25-56/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ «Флєр» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р., угоди № 42/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2013-56 від 11.03.2013 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо договору купівлі-продажу № 6Б/07 від 22.05.2007 р., угоди № 42/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2013-56 від 11.03.2013 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1. договору)

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за цим договором становить 700 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити в строк до 30.04.2013 р.

Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.4. договору).

18.03.2014 р. позивачем та ОСОБА_1 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, передбачені п. 2.1. договору № 25-56/03 від 25.03.2013 р., загальною вартістю 700,00 грн.

Позивач сплатив адвокату ОСОБА_1 700,00 грн. за договором № 25-56/03 від 25.03.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 266 від 29.03.2013 р., яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є ОСОБА_1, призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору № 25-56/03 від 25.03.2013 р.».

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, однак, оскільки представник позивача не з'явився в жодне судове засідання, позов задоволено частково, а сума оплати вказаних послуг позивачем є неспіврозмірною з ціною позову, то суд дійшов висновку, що вказані витрати підлягають стягненню з відповідачів у сумі 300,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та товариства з обмеженою відповідальністю «Флєр» (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Котовського, 37, кв. 24, код 31333157) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 1440,34 грн. (одну тисячу чотириста сорок грн. 34 коп.) заборгованості, 562,89 грн. (п'ятсот шістдесят дві грн. 89 коп.) судового збору та 92,43 грн. (дев'яності дві грн. 43 коп.) витрат з оплати послуг адвоката.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Флєр» (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Котовського, 37, кв. 24, код 31333157) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 1946,50 грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок шість грн. 50 коп.) пені, 314,37 грн. (триста чотирнадцять грн. 37 коп.) 3% річних, 966,92 грн. (дев'ятсот шістдесят шість грн. 92 коп.) інфляційних втрат, 1261,43 грн. (одну тисячу двісті шістдесят одну грн. 43 коп.) судового збору та 207,57 грн. (двісті сім грн. 57 коп.) витрат з оплати послуг адвоката.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 28.05.2014 р.