Рішення

від 19.05.2014 по справі 910/4532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4532/14 19.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Мед» ДоСпоживчого товариства «Діамед» Простягнення 71 955,41 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Краснов І.В.- дов. № 1 від 18.03.2014 р.;

від відповідача: Шевельов А.С. - дов. № б/н від 14.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ел-Мед» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства «Діамед» про стягнення 70 010,07 грн. основного боргу, 918,18 грн. пені, 422,39 грн. три відсотки річних та 604,77 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 24.03.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.04.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 11.04.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2014 р. надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як стверджує, що ним не отримувався товар за видатковими накладними зазначеними в позові. Зокрема, останній говорить, що позивачем був переданий товар неуповноваженим особам відповідача, так як довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не були посвідчені керівником СТ «Діамед» ОСОБА_3, підпис від імені головного бухгалтера був вчинений невідомою особою, а у довіреностях відсутні найменування та кількість продукції, яка була прийнята.

Судом відповідно до статті 77 ГПК України, оголошено перерву по справі до 28.04.2014 року.

25.04.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача - Надьожі В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його відрядженням до 02.05.2014 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.04.2014 р. надав додаткові пояснення по справі, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення зі Споживчого товариства «Діамед» основного боргу на суму 63 270,58 грн. та штрафних санкцій на суму 1 935,50 грн. відмовити.

Також представником відповідача було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для з'ясування питання відповідності підпису на довіреностях на прийняття товарно-матеріальних цінностей підпису керівника СТ «Діамед» ОСОБА_3.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечив у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи, дослідивши наявні матеріали справи, встановив, що спеціальні знання для встановлення відповідності підпису на довіреностях на прийняття товарно-матеріальних цінностей підпису керівника СТ «Діамед» ОСОБА_3 не є необхідними та не перешкоджають вирішенню справи по суті. З огляду на викладене, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, а тому клопотання позивача судом відхиляється.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судом було розглянуто та частково задоволено, у зв'язку з сим судом на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву по справі до 19.05.2014 р.

28.04.2014 р. від відповідача надійшло повідомлення про скасування виданих ним довіреностей, зокрема необхідно вважати скасованими довіреності видані ОСОБА_3 від Споживчого товариства «Діамед», якими уповноважено: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на представництво інтересів Споживчого товариства «Діамед».

У судовому засіданні 19.05.2014 р. представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.05.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ел-Мед» (продавець) та Споживчим товариством «Діамед» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 0103-2, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує вироби медичного призначення.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2.1 вищезазначеного договору вказано, що твар постачається за адресою покупця на основі його заявок на купівлю згідно видаткових накладних, складених продавцем, конкретний перелік товарів, що постачається буде викладений в заявках покупця.

Умовами п. 2.2 договору зазначено, що у видатковій накладній вказується найменування товару, його кількість, ціна, термін оплати.

Згідно п. 2.3 договору, відпуск товару покупцеві згідно витратної накладної здійснюється на підставі довіреності, виданої на пред'явника, оформленої належним чином та підписаної керівником і головним бухгалтером покупця.

Ціна товару вказується у рахунку або видатковій накладній (п. 4.1 договору).

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що покупець проводить розрахунок за отриманий товар у вигляді попередньої оплати або не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів, починаючи з наступного дня після отримання товару на складі покупця.

Оплата вартості товару проводиться в національній валюті шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.4).

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 0103-2 від 03.01.2013 р. на адресу Споживчого товариства «Діамед» було поставлено товар на суму 115 285,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: 1609 від 01.10.2013 р. (довіреність 2425 від 01.10.2013 р.); 1672 від 09.10. 2013 р. (довіреність 2513 від 09.10.2013 р.); 1715 від 16.10.2013 р. (довіреність 2720 від 16.10.2013 р.); 1736 від 21.10.2013 р. (довіреність 2730 від 21.10.2013 р.); 1782 від 28.10.2013 р. (довіреність 2814 від 28.10.2013 р.); 1805 від 30.10.2013 р. (довіреність 2869 від 31.10.2013 р.); 1866 від 07.11.2013 р. (довіреність 2951 від 08.11.2013 р.); 1897 від 12.11.2013 р. (довіреність 3006 від 13.11.2013р.); 1961 від 22.11.2013 р. (довіреність 3714 від 22.11.2013р.); 2050 від 05.12.2013 р. (довіреність 3843 від 06.12.2013р.); 2078 від 10.12.2013 р. (довіреність 3907 від 13.12.2013 р,); 2133 від 18.12.2013 р. (довіреність 3948 від 18.12.2013 р.); 0013 від 08.01.2014 р. (довіреність 0042 від 10.01.2014 р.); 0022 від 09.01.2014 р. (довіреність 0042 від 10.01.2014 р.); 0123 від 24.01.2014 р. (довіреність 0069 від 27.01.2014 р.); 0125 від 27.01.2014 р. (довіреність 0069 від 27.01.2014 р.); 0198 від 06.02.2014 р. (довіреність 0094 від 06.02.2014р.). В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 45 275,43 грн., у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 70 010,07 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем сума основного боргу погашена не була позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 70 010,07 грн. основного боргу, 918,18 грн. пені, 422,39 грн. три відсотки річних та 604,77 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 0103-2 від 03.01.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що покупець оплачує товар протягом 30 (тридцяти) днів з моменту відвантаження зі складу постачальника.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що покупець проводить розрахунок за отриманий товар у вигляді попередньої оплати або не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів, починаючи з наступного дня після отримання товару на складі покупця.

Оплата вартості товару проводиться в національній валюті шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.4).

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 0103-2 від 03.01.2013 р. на адресу Споживчого товариства «Діамед» було поставлено товар на суму 115 285,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: 1609 від 01.10.2013 р. (довіреність 2425 від 01.10.2013 р.); 1672 від 09.10. 2013 р. (довіреність 2513 від 09.10.2013 р.); 1715 від 16.10.2013 р. (довіреність 2720 від 16.10.2013 р.); 1736 від 21.10.2013 р. (довіреність 2730 від 21.10.2013 р.); 1782 від 28.10.2013 р. (довіреність 2814 від 28.10.2013 р.); 1805 від 30.10.2013 р. (довіреність 2869 від 31.10.2013 р.); 1866 від 07.11.2013 р. (довіреність 2951 від 08.11.2013 р.); 1897 від 12.11.2013 р. (довіреність 3006 від 13.11.2013р.); 1961 від 22.11.2013 р. (довіреність 3714 від 22.11.2013р.); 2050 від 05.12.2013 р. (довіреність 3843 від 06.12.2013р.); 2078 від 10.12.2013 р. (довіреність 3907 від 13.12.2013 р,); 2133 від 18.12.2013 р. (довіреність 3948 від 18.12.2013 р.); 0013 від 08.01.2014 р. (довіреність 0042 від 10.01.2014 р.); 0022 від 09.01.2014 р. (довіреність 0042 від 10.01.2014 р.); 0123 від 24.01.2014 р. (довіреність 0069 від 27.01.2014 р.); 0125 від 27.01.2014 р. (довіреність 0069 від 27.01.2014 р.); 0198 від 06.02.2014 р. (довіреність 0094 від 06.02.2014р.). В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 45 275,73 грн., у зв'язку з чим його заборгованість по договору складає 70 010,07 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 70 010,07 грн.

Твердження відповідача про те, що ним не приймався товар за видатковими накладними 1609 від 01.10.2013 р., 1672 від 09.10. 2013 р., 1715 від 16.10.2013 р., 1736 від 21.10.2013 р., 1782 від 28.10.2013 р., 1805 від 30.10.2013 р., 1866 від 07.11.2013 р., 1897 від 12.11.2013 р., 1961 від 22.11.2013 р., 2050 від 05.12.2013 р., 2133 від 18.12.2013 р., 0013 від 08.01.2014 р., 0022 від 09.01.2014 р. на загальну суму 63 270,58 грн. судом не приймаються з огляду на те, що в матеріалах справи наявні належним чином оформлені довіреності на отримання представниками відповідача матеріальних цінностей за вищезазначеними видатковими накладними.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 4.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 918,18 грн. пені.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором купівлі-продажу № 0103-2 від 03.01.2013 р., адже всупереч п. 4.2 наведеного договору у визначений строк (протягом 30 банківських днів з дня отримання товару за відповідними видатковими накладними) не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 4.3 договору встановлено, що за прострочення фінансових зобов'язань продавець має право стягнути штрафні санкції, які визначаються обліковою ставкою НБУ.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 915,18 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ел-Мед» просить суд також стягнути з відповідача 422,39 грн. три відсотки річних та 604,77 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю у розмірі 422,39 грн., а в частині стягнення інфляційних нарахувань частково у розмірі 473,87 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути зі Споживчого товариства «Діамед» (місцезнаходження : 03134, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Григоровича-Барського, 5, код ЄДРПОУ 30146704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Мед» (місцезнаходження: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 61, к. 13, код ЄДРПОУ 32854769) 70 010 (сімдесят тисяч десять) грн. 07 коп. основного боргу, 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 18 коп. пені, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 39 коп. три відсотки річних, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 60 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.05.2014 р.

Суддя Спичак О.М.