Рішення

від 13.02.2014 по справі 922/5156/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р.Справа № 922/5156/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Транс-Атлас" (м. Луцьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никевелес" (м. Харків) про стягнення 7 333, 00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року Приватне підприємство "Транс-Атлас" (м. Луцьк) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Никевелес" (м. Харків) 7333 грн. боргу та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення заявки № 21.06.2013 від 21.06.2013 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної оплати послуг перевезення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 січня 2014 року.

09 січня 2014 року представник позивача надав лист вих. № 1 від 31.12.2013 р., в якому просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи та просив суд розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2014 року було відкладено розгляд справи на 03 лютого 2014 року.

03 лютого 2014 року представник позивача надав лист вих. № 2 від 29.01.2014 р., в якому просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи та просив суд розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2014 року було відкладено розгляд справи на 13 лютого 2014 року.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що ухвалу від 03 лютого 2014 року було напрвлено позивачу та відповідачу на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно.

Згідно п.п. 4.1.3 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, в той час як позивач та відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували, про причини неможливості направити у судове засідання своїх представників не повідомили, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

04 квітня 2012 року між Приватним підприємством "Транс-Атлас" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Никевелес" (відповідач) був укладений договір № 1204042-2, у відповідності до умов якого відповідач доручає позивачу, а позивач надає послуги та здійснює транспортування даного вантажу.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що на кожні окремі ТЕП оформлюється Додаток № 1 "Форма Заявки", що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід"ємною частиною договору.

Між сторонами була узгоджена заявка № 1204042-2 від 04.04.2012 р., відповідно до якої позивач зобов"язався 24.06.2013 р. - 27.06.2013 р. здійснити перевезення вантажу: 2 ящика 350х80х80, за маршрутом: адреса завантаження: L-4384 Ehlerange. Industrial Zoning. L.C.M.A. S.A.Logistics, ZARE West - адреса розвантаження: Україна, Черкаси, згідно CMR.

Позивач виконав свої зобов"язання та здійснив перевезення вантажу за маршрутом у визначені строки, в підтвердження чого надав CMR (арк. справи 18), відповідно до якої в пункті 24 стоїть печатка одержувача товару .

Відповідно до заявки, вартість робіт складає 1300 ЕUR.

Пунктами 5.4 та 5.5 договору передбачено, що підставою для оплати ТЕП відповідачем є рахунок-фактура позивача, акт виконаних робіт, картки простою, податкові накладні й товаросупроводжувальні документи (CMR) з оцінками відправника вантажу, перевізника, митних органів у шляху проходження вантажу й вантажоодержувача. Оплата ТЕП проводиться протягом 14 днів з моменту надання копій документів, що підтверджують доставку вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача копії документів, в підтвердження чого позивач надав копію чеку від 08.07.2013 р. та поштовий опис з поштовим чеком від 27.09.2013 р., в якому зазначено, що були направлені наступні документи:"копія заявки на транспортно- експедиторське обслуговування № 21.06.2013 р. від 21.06.2013 р., копія договору № 1204042-2 на транспортно- експедиторське обслуговування від 04.04.2012 р., копія рахунку - фактуру № СФ- 01974 від 28.06.2013 р., копія акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 1055 від 28.06.2013 р., копія податкової накладної № 256 від 28.06.2013 р., копія CMR № б/н, копія ЕЕ № 902000000/2013/903699, копія квитанції про відправлення оригіналів документів № 1780 від 08.07.2013 р."

Відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 7000 грн., що підтверджується витягами по рахунку від 23.08.2013 р. та від 10.09.2013 р., в графі призначення платежу яких зазначено: "оплата за транспортно- експедиц. послуги по рах № СФ-01974 від 28.06.2013 р.".

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 7333 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 7333 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629, 909 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Никевелес" (61050,м. Харків, вул. Куйбишева, 9, код ЄДРПОУ 36987061, р/р № 26008033015980 у ВАТ "Банк"Фінанси та Кредит", МФО 350697) на користь Приватного підприємства "Транс-Атлас" (45635, Волинська область, Луцький район, с. Піддубці, вул. Миру, 27, код ЄДРПОУ 36071694, р/р № 26001222517 у "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 380805) 7333 грн. основного боргу, 1720,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова