Ухвала
від 22.05.2014 по справі 818/539/14
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р.Справа № 818/539/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 818/539/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Шосткинська ОДПІ, відповідач), в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.01.2014 р. № 0000221701 та № 0000231701.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 28 січня 2014 року № 0000231701 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з податку на додану вартість в розмірі 37145 (тридцять сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 00 коп., та № 0000231701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8588 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 54 коп.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 182,70 грн. в рахунок повернення судового збору.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р., з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.01.2014 р. № 8/17-1003-2871219090 (а.с.9-23), в якому зафіксовані порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 6870, 83 грн.; п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 29716 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.01.2014 року № 0000221701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37145,00 грн. (а.с. 24) та податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 року №0000231701 про збільшення грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб у розмірі 8588,54 грн. (а.с. 25).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "КП"Добробут" (продавець) укладено договір поставки № 3 від 31.10.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за продукцію:

- двигун Д-242 з генератором та стартером 1 шт., ціна без ПДВ 34000,0 грн.

- перехідний пристрій ПП-ММЗ 1 шт., ціна без ПДВ 6416,67 грн.

Продавець зобов'язується обладнати трактор ЮМЗ-6 двигуном Д-242 за допомогою перехідного пристрою ПП-ММЗ, який виготовлений продавцем.

Вартість продукції та послуг, що надаються продавцем, складає 48500,0 грн., в тому числі ПДВ 8083,33 грн.

Оплата здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця до початку робіт.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язаний провести роботу протягом 5 днів з моменту поставки продукції при дотриманні покупцем наступних умов для роботи та проживання бригади продавця, зокрема, до початку роботи бригади у майстерні повинні бути: механізатор техніки, що переобладнається, зварювальник з апаратурою, фахівець, що працює на кран-балці, токар. Покупець надає, або організовує бригаді продавця триразове харчування, ночівлю в опалюваному приміщенні, для автомобіля - стоянку, що охороняється.

Доставка продукції здійснюється до адреси: АДРЕСА_1.

Відповідно до банківських виписок оплата за договором здійснена 31.10.2011 р. згідно з платіжним дорученням № 1 на суму 48500,0 грн.

ТОВ „КП „Добробут" на адресу позивача виписана податкова накладна від 31.10.2011 року № 105 на загальну суму 48500,0 грн., в тому числі ПДВ 8083,33 грн.

Також, на підтвердження виконання вказаної господарської операції позивачем надано Акт здачі-приймання виконаних робіт за вказаним договором, відповідно до якого 31.10.2011р. ТОВ „КП „Добробут" виконані роботи по збиранню перехідного пристрою ПП-ММЗ, встановленню перехідного пристрою ПП-ММЗ на двигун Д-242, встановлення двигуна Д-242 на трактор ЮМЗ-6.

Вартість виконаних робіт входить до відпускної ціни двигуна, вузлів та деталей перехідного пристрою.

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі акту виконаних робіт від 31.10.2011 року.

В подальшому двигун та перехідний пристрій використані при ремонті транспортних засобів найманими працівниками ФОП ОСОБА_1, що не заперечується відповідачем.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "КП"Добробут" (продавець) укладено договір поставки № 4 від 31.10.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за продукцію:

- двигун ЗМЗ-409 1 шт., ціна без ПДВ 22980,0 грн.

- шина 370-508 (14,00-20) ОИ 25 ВлТР 11 шт.

Продавець зобов'язується поставити продукцію за адресою покупця: Сумська обл., Середино-Будський р-н, с.Нововасилівка.

Вартість товару складає 80000,0 грн., в тому числі ПДВ 13333,33 грн.

Відповідно до банківських виписок оплата за договором здійснена 23.11.2011 р. відповідно до платіжного доручення № 1 на суму 80000,0 грн.

ТОВ „КП „Добробут" на адресу позивача виписана податкова накладна від 23.11.2011 року № 75 на загальну суму 80000,0 грн., в тому числі ПДВ 13333,33 грн.

Також, на підтвердження виконання вказаної господарської операції позивачем надано Акт прийому-передачі за вказаним договором, відповідно до якого 23.11.2011р. ТОВ „КП „Добробут" в особі директора Стадник В.М. передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв наступну продукцію: двигун ЗМЗ-409 1 шт., ціна без ПДВ 22980,0 грн.; шина 370-508 (14,00-20) ОИ 25 ВлТР 11 шт.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС" (продавець) укладено договір № 101 від 26.03.2012 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за продукцію:

- шини 370-508/1400-20 ОИ 25 6 шт., ціна без ПДВ 1500,0 грн.

- бензопили 6 шт., ціна без ПДВ 5416,667 грн.

Вартість товару складає 49800,0 грн., в тому числі ПДВ 8300,0 грн.

В підтвердження оплати за товар надано квитанцію ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС" до прибуткового касового ордера № 270 від 26.03.2012р., згідно з якою прийнято від ФОП ОСОБА_1 за товар грошові кошті в сумі 49800,0 грн.

ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС" на адресу позивача виписана податкова накладна від 26.03.2012 року № 53 на загальну суму 49800,0 грн., в тому числі ПДВ 8300,0 грн. та накладна № 221 від 26.03.2012 року.

На підтвердження виконання вказаної господарської операції позивачем надано подорожній лист службового легкового автомобілю № 37 від 26.03.2012р., автомобіль УАЗ НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснював поїздку до м.Київ.

Подальше використання позивачем вищезазначених товарів та послуг, отриманих від зазначених контрагентів, у власній господарській діяльності підтверджується Актами на списання запчастин та комплектуючих деталей, використаних для поточного ремонту тракторів, автомобілів, бензопил від 31.01.2012 року, від 31.04.2012 року, Актами на списання бензопил від 31.04.2012 року, від 25.06.2012 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ФОП ОСОБА_1 збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від ТОВ „КП „Добробут", ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність товарно - транспорних накладних колегія суддів зазначає на таке.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є податкові накладні та розрахункові документи, а також документи, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума господарських операцій між позивачем та ТОВ „КП „Добробут", ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС" з придбання товару та послуг включена до складу податкового кредиту за відповідний період.

Придбані позивачем товари та послуги використовувалися у власній господарській діяльності.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висно вків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвер дження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки ві дповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, слід зазначити, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 27.09.2012 року № 1599/2200/32925834 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КП "Добробут" та акту ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області від 28.02.2013 року № 2/22/38077237 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС".

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (відсутність виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна у контрагентів позивача) не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ФОП ОСОБА_1 належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „КП „Добробут", ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Підставами для встановлення порушення позивачем п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб у розмірі 8588,54 грн., в акті перевірки відповідачем зазначено про встановлення факту неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій позивачем з ТОВ „КП „Добробут", ТОВ „Ескорт Б'янфест АЕС" та ведення господарської діяльності.

Колегія суддів зауважує, що факт реальності господарських операцій з контрагентами доведено вище.

Згідно з п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Із п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України вбачається, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Враховуючи те, що всі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачем порушення п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України є неправомірним, а тому, відповідно, неправомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 8588,54 грн.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 177.4 ст. 177, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 818/539/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення22.05.2014
Оприлюднено02.06.2014
Номер документу38928763
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —818/539/14

Постанова від 26.03.2014

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

Л.М. Опімах

Ухвала від 02.07.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Юрченко В.П.

Ухвала від 22.05.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

П'янова Я.В.

Ухвала від 13.05.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

П'янова Я.В.

Постанова від 26.03.2014

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

Л.М. Опімах

Ухвала від 21.02.2014

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

Л.М. Опімах

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні