Ухвала

від 22.05.2014 по справі 826/20746/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20746/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційно-оздоровчий центр «Зелений порт» - Осмолик Ірини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційно-оздоровчий центр «Зелений порт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекреаційно-оздоровчий центр «Зелений порт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки спірні господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "РОЦ "Зелений порт" дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційно-оздоровчий центр «Зелений порт» - Осмолик Ірина Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "РОЦ "Зелений порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БК "Палаццо" за період 01.07.2010 року по 30.06.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт від 27 вересня 2013 року №225/1-22-07/30635473, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 62874,00 грн., що мотивовано наступним: підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям із контрагентом - ТОВ "БК "Палаццо", оскільки за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки останнього не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та зазначено про укладання правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі висновків вказаного вище акта 14 жовтня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004812207, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "РОЦ "Зелений порт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 78593,00 грн., в тому числі за основним платежем - 62874,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15719,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що 15 лютого 2012 року між ТОВ "РОЦ "Зелений порт" (замовник) та ТОВ "БК "Палаццо" (підрядник) укладено договір підряду №15/02, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельних робіт по захисту дерев'яних конструкцій на об'єкті "Фізкультурно-оздоровчий блок", що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Лютнева, 58-а.

Відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року та договірної ціни підрядник виконав обумовлені договором роботи, зокрема очищення дерев'яних поверхонь, нанесення захисного покриття.

ТОВ "БК "Палаццо" виписало позивачу податкову накладну від 29 березня 2013 року № 40 на суму 805069,68 грн., у тому числі податок на додану вартість - 134178,28 грн.

При цьому судом першої інстанції було зауважено, що належних доказів оплати позивачем за придбані позивачем будівельні роботи матеріали справи не містять, а копія бланку платіжного доручення від 29 березня 2013 року №157 не містить підписів уповноважених осіб та відмітки банку про проведення платежу.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "РОЦ "Зелений порт" та ТОВ "БК "Палаццо", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "БК "Палаццо", у зв'язку з придбанням робіт.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до правил чинного законодавства України, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції було встановлено, що доказів на підтвердження використання придбаних будівельних робіт по захисту дерев'яних конструкцій на об'єкті "Фізкультурно-оздоровчий блок", що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Лютнева, 58-а, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав, а тому відсутня можливість встановити з якою метою у ТОВ "БК "Палаццо" придбавались такі роботи.

Зокрема, позивачем не надано доказів існування об'єкта "Фізкультурно-оздоровчий блок" та належності його позивачу, або доказів, які б підтверджували замовлення позивачем будівельних робіт з метою виконання зобов'язань перед третіми особами.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "БК "Палаццо" будівельних робіт, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "БК "Палаццо" носять реальний характер, а придбані роботи використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за березень 2012 року є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "БК "Палаццо" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення 14 жовтня 2013 року № 0004812207 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до вимог статті 19 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційно-оздоровчий центр «Зелений порт» - Осмолик Ірини Анатоліївни - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.