Ухвала

від 13.05.2014 по справі 810/5683/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5683/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними і скасування картки та рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Фабрика «Комбі» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 18.07.2013 року № 125130000/2013/00647 та рішення про коригування митної вартості товару від 18.07.2013 року № 125000004/2013/110901/2, стягнення з Державного бюджету України 6639,74 грн. грошової застави (передоплату) за митне оформлення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Київська митниця Міндоходів, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подали апеляційні скарги, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на їх думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2013 року між ПАТ «Фабрика «Комбі» та «SINOCHEM NANJING CORPORATION» (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 12.03.2013 № 2-20/33, відповідно до умов якого Продавець («SINOCHEM NANJING CORPORATION» (Китай)) продав, а Покупець (ПАТ «Фабрика «Комбі») придбав етоксильований лаурилсульфат натрію 70%.

На виконання даного контракту позивачем подано митну декларацію від 15.07.2013 року № 125130000/2013/216766 і документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару - етоксильований лаурилсульфат натрію 70%. Перелік наданих для митного оформлення документів позивачем визначено у графі 44 митної декларації (міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 610310; коносамент № NGBLEG 1306060; довідка про транспортні витрати від 03.07.2013 року № 3441; прайс-лист виробника на етоксильований лаурилсульфат натрію 70% від 11.03.2013 року; експертний висновок Київської ТПП від 02.07.2013 року № Ц-1422 про підтвердження вартості етоксильованого лаурилсульфат натрію 70% в розмірі 1,32 дол. США за 1 кг.; комерційний інвойс від 02.06.2013 року № WW5054; пакувальний лист від 02.06.2013 року № WW5054PL; договір на страхування вантажу від 07.06.2013 року № 40-2815-13-00013; зовнішньоекономічний контракт від 12.03.2013 року № 2-20/33; додаток № 1 від 12.03.2013 року до контракту від 12.03.2013 року № 2-20/33; додаток № 2 від 22.05.2013 року до контракту від 12.03.2013 року № 2-20/33; договір на перевезення товару від 11.10.2011 року № 119; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; екологічна декларація від 08.07.2013 року № 54454 про екологічну та радіологічну безпечність вантажу; сертифікат відповідності на товар № CCPIT123112518; рішення ДП «УкрНДНЦ» від 24.01.2012 року № 5-10/5-387; митна декларація країни відправлення від 07.06.2013 № 310120130518958386.

В наданих декларантом документах не було виявлено розбіжностей, ознак підробки або відсутності певних відомостей, що не дозволяли б встановити та перевірити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Загальну вартість товару позивач визначив у сумі 219754,27 грн.

Посадовою особою органу доходів і зборів під час перевірки наданих документів і заявленого товару до митного оформлення встановлено відсутність усіх необхідних відомостей, які б підтверджували числові значення складових заявленої митної вартості товару.

На думку органу доходів і зборів, числові значення складових митної вартості, на підставі яких здійснюється розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. У зв'язку з чим митним органом була прийнята картка відмови у прийнятті митної декларації від 18.07.2013 року № 125130000/2013/00647.

Також, 18.07.2013 року Київська митниця Міндоходів прийняла рішення від 18.07.2013 року № 125000004/2013/110901/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом і скориговано вартість товару на рівні 1,61 дол. США за 1 кг. товару.

Як вбачається з вказаного рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано додаткових документів для підтвердження митної вартості, а митна вартість товарів може бути визнана митним органом за умови надання інформації біржових організацій про вартість товару та/або сировини; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв'язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; методи визначення на основі віднімання або додавання вартості не застосовуються, оскільки відсутня інформація щодо ціни складових для визначення, тому був використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації, а саме - МД від 30.04.2013 року № 500060705/2013/484 та від 13.06.2013 року № 500060705/2013/692.

У зв'язку із неможливістю надати позивачем відповідачу витребуваний додатковий документ з інформацією біржових організацій про вартість товару або сировини, товар було випущено позивачем у вільний обіг за митною декларацією від 19.07.2013 № 125130000/2013/217219 із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантії. Для забезпечення гарантії позивач 19.07.2013 року доплатив 3900,00 грн. на депозитний рахунок митного органу (з урахуванням наявної переплати в розмірі 2453,60 грн.).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як зазначає відповідач, на вимогу митного органу декларантом не було надано: копію митної декларації відправлення, прайс-лист виробника, відповідну бухгалтерську документацію (видаткові накладні), банківські платіжні доручення (оплату за попередні поставки), інформація біржових організацій про вартість товару та/або сировини (за наявності), у зв'язку з чим спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками.

Проте, як встановлено судом першої інстанції усі ці документи, окрім інформації біржових організацій про вартість товару та/або сировини, яка, до речі, була витребувана за умови наявності, були надані митному органу позивачем та наявні в матеріалах справи

Відповідач під час розгляду справи не повідомив жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивачем не надано митному органу достатньої кількості документів на підтвердження митної вартості товарів, або, що до декларації внесені недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

В даній справі також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У свою чергу, при наданні декларантом пакету документів, визначених у статті 53 Митного кодексу України, факт недостатності інформації, яка б підтверджувала заявлену митну вартість за ціною договору органу, який здійснює митне оформлення і пропуск товару на територію України, слід обґрунтувати і підтвердити відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 29.05.2012 і від 11.09.2012.

Відносно посилання відповідача на відсутність у поданих документах інформації біржових організацій про вартість товару та/або сировини, у зв'язку з тим, що іншими особами розмитнювався такий товар за іншою ціною, слід зазначити наступне.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Крім того, з наданої позивачем ВМД від 21.10.2013 року № 125130000/2013/866030 вбачається, що така сама партія товару була розмитнена митним органом у жовтні 2013 року за ціною заявленою підприємством. При цьому, відповідач будь-яких пояснень щодо даної обставини суду не надав.

Представником відповідача також не доведено, що позивач не скористався положеннями статті 55 Митного кодексу України, оскільки, як вбачається з Аркуша коригування митної декларації (а.с. 87), а також Актів про звіряння залишків коштів в сумі 6639,74 грн. були списані лише 17.10.2013, тобто після спливу 80 днів для подання додаткових документів. При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача, що у разі, якщо б товар не був випущений у вільний обіг в порядку статті 55 Митного кодексу України, відповідач не розглядав додаткові документи, які надавались позивачем, та не надавав їм жодної правової оцінки, про що зазначено у запереченнях на позовну заяву.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Доводи апеляційних скарг та представника відповідача Київської митниці Міндоходів в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 16.05.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.