Постанова

від 14.04.2014 по справі 804/3524/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 804/3524/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБерднику С.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Ремез К.І. Васюченко М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинерія» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000632204 від 25.02.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинерія» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000632204 від 25.02.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою для висновків, викладених у акті перевірки від 30.01.2014р. став акт перевірки від 29.11.2013р. податкової звітності з ПДВ позивача за лютий 2013р. де зазначалося про те, що позивачем за результатами наданої звітності суми ПДВ за лютий 2012р. по контрагенту - покупцю «ДАЛГО» складає 0 грн., тобто сума коригування ПДВ ( згідно ст.192 ПК України) в сторону зменшення раніше задекларованих показників 34091,00 грн. перевищує суму ПДВ раніше задекларованих показників на суму ПДВ 34091,00 грн. внаслідок чого позивачем в порушення п.192.1 ст.192, п.200.1,п.200.3 ст.200 ПК України завищено від'ємне значення - різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19-рядок 20.1) на суму 34091,00 грн. Позивач вважає, що такі висновки акту є безпідставними, такими, що не мають жодного правового обґрунтування, у зв'язку з чим винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що 23.10.2012р. між позивачем на ТОВ «ДАЛГО» було укладено договір поставки №12/11 за умовами якого позивач зобов'язувався поставити покупцю товар - верстат для гнуття дроту, загальною вартість 1022720,00 грн., який було імпортовано позивачем 18.02.2013р., при цьому, позивачем отримано було попередню оплату 24.10.2012р. на суму 818176,00 грн. та 15.02.2013р. суму 204544,00 грн., в т.ч. ПДВ 34090,67 грн. На кожну оплату у відповідності до вимог ст.187.1 ПК України було виписано податкові накладні, в т.ч. податкова накладна № 2 від 15.02.2013р. на суму оплати 204544,00 грн., в т.ч. ПДВ - 34090,67 грн., яка найшла своє відображення у податковій декларації з ПДВ за лютий 2013р., де дата її виписки зазначена вірно - 15.02.2013р., тоді як при заповненні розрахунку коригувань сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д1) була допущена описка, а саме: було зазначено дату виписки податкової накладної №2 замість 15.02.2013р. - 15.02.2012р. Виключно наявність цієї описки стало підставою для винесення відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що такі підстави для прийняття рішення є неправомірними посилаючись на те,що згідно наказу Міндоходів і зборів №678 від 13.11.2013р. «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ» встановлено, що коригування податкових зобов'язань з ПДВ є похідним від податкових накладних, оскільки здійснюються виключно на підставі відомостей, викладених в цих накладних, тобто розрахунок коригування не є самостійним документом-підставою для формування, виникнення, зміни або скасування податкового зобов'язання, оскільки такими підставами є виключно податкові накладні, а тому вважає, що позивач вірно визначив суму податкових зобов'язань, відобразив це у первинних документах бухгалтерського обліку, податковій звітності, але допустив описку у похідному документі - розрахунку коригування сум ПДВ (Д1). Також позивач вважає, що посилання відповідача на порушення з боку позивача ст.200 Податкового кодексу України є безпідставним, так як у позивача не виникло зобов'язань по перерахуванню ПДВ до бюджету, оскільки залишок від'ємного значення навіть за вирахуванням суми, зазначеної у оспорюваному рішенні, залишиться позитивною, що підтверджується р.19 декларації з ПДВ за лютий 2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях на позов проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю посилаючись на те, що правомірність винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення обґрунтовується тим, що позивач подав податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013р. від 13.03.2013р. №9012613925 та розрахунок коригування сум ПДВ (Додаток 1 до декларації з ПДВ) від 13.03.2013р. №9012613969 згідно якого зменшено податкові зобов'язання по контрагенту ТОВ «Далго» у сумі 170453,33 грн. ( в т.ч. ПДВ 34090,76 грн.) по податковій накладній №2 від 15.02.2012р. Дана операція підтверджується показниками реєстру виданих та отриманих податкових накладних від 13.03.2013р. №9012649954, який наданий до декларації з ПДВ. Однак, згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2012р. податкову накладну № 2 від 15.02.2012р. по контрагенту ТОВ «Далго» на вказану вище суму не було включено до складу податкових зобов'язань за звітний податковий період лютий 2012р. у зв'язку з чим в порушення п.192.1 ст.192, п.200.3, п.200.4 ст. 20 ПК України позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 34091,00 грн. З огляду на викладене, державна податкова інспекція вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.04.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинерія» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.07.2010р. як юридична особа за адресою: м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Суворова, буд. 14, кв.8 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 20.08.2013р., копією довідки статистики від 13.12.2012р. та копією свідоцтва платника ПДВ (а.с.62-88).

17.01.2014р. позивачем була подана до органу державної податкової служби податкова декларації з податку на додану вартість №9087628008 за грудень 2013р., додаток № 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ» за грудень 2013р. №9087628029, додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2013р., Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодуванню, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) №9087628037 (а.с.168-176).

Зазначена податкова звітність позивача за грудень 2013р. була прийнята податковою інспекцією 17.01.2014р., що підтверджується копією квитанції № 2 (а.с.167).

30.01.2014р. податковим органом на підставі п.75.1.1 п.75.1 ст.75, статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку ТОВ «Машинерія» податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2013р. за результатами якої складено акт №303/04-66-22-04-06/37211975 за висновками якого встановлено порушення позивачем п.200.1, п.200.2, п.200.3, абз. Б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.4.6.6, 4.6.7 розділу У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011р. № 1492 ( далі - Порядок №1492)-(а.с.26-29).

25.02.2014р. на підставі вказаного акту камеральної перевірки від 30.01.2014р. податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000632204 згідно з п. 54.3 ст. 54 та п.58.1 глави 4 розділу ІІ ПК України за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2013р. у розмірі 34091 грн.(а.с.30).

Позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що вказане повідомлення-рішення є неправомірним, просить його скасувати, оскільки позивач вірно визначив суму податкових зобов'язань, відобразив їх у первинних документах бухгалтерського обліку, податковій звітності, але допустив описку у похідному документі - розрахунку коригування сум ПДВ (Д1) у частині зазначення дати податкової накладної № 2 від 15.02.2012р., замість правильної дати - 15.02.2013р.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтями 75, 76 ПК України визначено право податкового органу на проведення камеральної перевірки податкової звітності платника податків, при цьому, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком та згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п.200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки від 30.01.2014р.,податковим органом фактично було покладено в основу порушення показники податкової звітності позивача за лютий 2013р., та висновки попередньої перевірки за актом від 29.11.2013р., акт перевірки від 30.01.2014р. не містить жодних посилань на порушення у оформленні податкової звітності саме за грудень 2013р.(а.с.26-29).

Отже, з аналізу висновків, викладених в акті видно, що податковий орган, здійснюючи камеральну перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2013р., фактично вдруге здійснив камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за лютий 2013р., що є порушенням вимог п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України,оскільки вказана норма визначає строки проведення такої перевірки, а саме: протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

До того ж, слід зазначити, що податковим органом за результатами проведеної камеральної перевірки від 29.11.2013р. даних податкової звітності позивача з податку на додану вартість за лютий 2013р. було складено акт камеральної перевірки №1316/04-66-22-04/37211975 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013р. за №0003642204 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ за лютий 2013р. в сумі 34091,00 грн. (а.с.8-10).

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган, здійснивши камеральну перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2013р. фактично здійснив камеральну перевірку податкової звітності за лютий 2013р. вдруге - 30.01.2014р., що підтверджується змістом акту перевірки, чим порушив вимоги п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України.

Щодо порушення позивачем п.200.1, п.200.2, п.200.3, абз.Б п.200.4 Податкового кодексу України та п.4.6.6, п.4.6.7 розділу У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011р. №1492, то такі доводи відповідача є помилковими та передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні(податкові) періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті має відємне значення, то залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.4.6.6 п.4 розділу У Порядку № 1492 ( чинного до 30.12.2013р.) залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

У відповідності до п.п.4.6.7 п.4 розділу У вказаного вище Порядку №1492, рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку відємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Так, як встановлено в судовому засіданні, позивачем при заповненні розрахунку коригувань сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за лютий 2013р. (Додаток 1 до податкової декларації), який було подано разом з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2013р. - 13.03.2013р., та, замість правильної дати податкової накладної №2 від 15.02.2013р. на суму ПДВ 34091,00 грн., було зроблено описку та зазначена дата - 15.02.2012р., що підтверджується копією відповідного розрахунку (а.с.38).

В той же час, зазначена податкова накладна від 15.02.2013р. із сумою ПДВ 34091,00 грн. була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013р., який було поданого позивачем до податкової інспекції 13.03.2013р., що підтверджується копією відповідного реєстру (а.с.129-132).

Зазначені помилки були виявлені податковою інспекцією у ході проведення камеральної перевірки від 29.11.2013р., що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.12.2013р. про зменшення суми від'ємного значення по податку на додану вартість за лютий 2013р. у розмірі 34091,00 грн., а також і підставою для прийняття в подальшому оспорюваного податкового повідомлення рішення від 25.02.2014р. про зменшення суми від'ємного значення за грудень 2013р. в наведеній вище сумі.

Між тим, у відповідності до вимог п.201.6 ст.200 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність в такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано представником відповідача, податковий орган, встановивши розбіжності у податковій накладній № 2 від 15.02.2013р. на суму ПДВ 34091,00 грн., жодних дій, визначених п.201.6 ст.200 Податкового кодексу України не вживав та повідомлення про наявність розбіжностей до позивача не надсилав.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що не надання позивачеві податковим органом можливості виправити розбіжності у вищевказаній податковій накладній у наведений вище спосіб призвело до порушення податковим органом норм ст.201.6 ст.200 Податкового кодексу України та сама по собі описка у податковій накладній у її даті не може свідчити про порушення позивачем норм ст.200 ПК України за умови не вжиття податковим органом заходів, визначених п.201.6 ст.201 ПК України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність та законність прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вищенаведених норм Податкового кодексу України, норм Порядку № 1492 та обставин, встановлених у даній справі.

Не можуть бути доказами правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення висновки податкового органу, викладені в акті камеральної перевірки від 30.01.2014р. щодо порушень, які були вчинені позивачем під час подання податкової звітності за лютий 2013р., оскільки 30.01.2014р. податковий орган мав повноваження на проведення камеральної перевірки лише даних податкової декларації з ПДВ за грудень 2013р. у відповідності до строків проведення камеральної перевірки, встановлених п.200.10.ст.200 ПК України, та вказані порушення, викладені в акті перевірки від 29.11.2013р. не можуть свідчити про відображення у складі податкової звітності за грудень 2013р. податкової накладної №2 від 15.02.2013р. на суму ПДВ 34091,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, та з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтями 7,8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на наведене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн., сплачені позивачем згідно квитанції № 7 від 07.03.2014р.(а.с.2).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинерія» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000632204 від 25.02.2014р. - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000632204 від 25.02.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинерія» (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, буд.14, кв.8 код ЄДРПОУ 37211975,) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21.04.2014р.

Суддя С.О. Конєва