Рішення

від 24.01.2007 по справі 3/7-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ 

від

"24" січня 2007 р.                                                      

по справі  № 3/7-38

за позовом відкритого

акціонерного товариства „Ковельський хлібокомбінат”, м. Ковель    

до відповідача: підприємця

ОСОБА_1, м. Ковель   

про стягнення

2862 грн. 15 коп. заборгованості

Голова господарського суду Волинської області

Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вандюк

Г.П. -юрисконсульт (дов. №16 від 22.01.2007р.)

від відповідача:

не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського

процесуального кодексу України представнику позивача було роз'яснено право

відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі

ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки.

Заяв                      та клопотань на

розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач

-відкрите акціонерне товариство „Ковельський хлібокомбінат”, м. Ковель

звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача -підприємця

ОСОБА_1, м. Ковель 2862,15 грн. заборгованості по оплаті відпущених у

відповідності до укладеного між сторонами договору НОМЕР_1.

товарно-матеріальних цінностей (хлібобулочних виробів).

В судовому засіданні представник

позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав               та просить суд задовольнити

останні в повному обсязі.

Відповідач у визначений ухвалою

господарського суду від 12.01.2007р. про порушення провадження                 у справі термін відзиву на

позовну заяву не подав, позову не оспорив, пояснень з приводу пред'явлених

позовних вимог не представив, компетентного представника в судове засідання не

направив, хоча про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним

чином (зазначена ухвала була направлена                  на адресу підприємця ОСОБА_1

-АДРЕСА_1, рекомендованою поштою та на адресу господарського суду без вручення

адресату не повернулась).

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву                не подано, справу може бути

розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2006 року між відкритим

акціонерним товариством „Ковельський хлібокомбінат”,                    м. Ковель та підприємцем

ОСОБА_1, м. Ковель було укладено договір поставки хлібобулочних виробів за

НОМЕР_2 у відповідності до котрого позивачем було взято на себе зобов'язання

щодо відпуску відповідачу товарно-матеріальних цінностей (хлібобулочних

виробів) в обумовленому між сторонами асортименті та кількості на підставі

здійсненого підприємцем замовлення.

На виконання умов зазначеного

договору позивачем у період квітня-травня місяців 2006 року було відпущено

підприємцю ОСОБА_1 хлібобулочних виробів в асортименті на загальну суму 2921,70

грн.

          Відпуск відкритим акціонерним

товариством „Ковельський хлібокомбінат” товару у визначеному обсязі підприємцю

ОСОБА_1, а також одержання останньою хлібобулочних виробів у позивача

підтверджується долученими останнім до матеріалів справи копіями та

представленими додатково в судовому засіданні оригіналами рахунків-фактур

(всього 43 документи, а.с. 8-30).

Згідно п.п. 2.1, 4.1 договору

НОМЕР_1., постачальник (позивач) зобов'язувався передавати продукцію власного

виробництва покупцю (відповідачу) по встановлених на підприємстві

оптово-відпускних цінах, які підтверджуються в накладних, оплата за продукцію

була встановлена сторонами попередня, шляхом перерахування грошових коштів на

розрахунковий рахунок позивача або шляхом оплати готівкою не пізніше, як в день

отримання продукції.

Проте, відповідач взяті на себе

згідно угоди від 28.02.2006р. НОМЕР_2 зобов'язання, зокрема, в частині

проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеного останнім товару

(у строки, порядку                          

та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість отриманого

товару в повному обсязі                                 

не оплатив. Підприємцем ОСОБА_1. було проведено з ВАТ „Ковельський

хлібокомбінат” розрахунків на суму 59,55 грн. 

У зв'язку з викладеним у

підприємця-відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позовної

заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 2862,15 грн.

Сума заборгованості 2862,15 грн.

підтверджується також долученим до матеріалів справи підписаним між сторонами

актом звірки взаємних розрахунків від 15.08.2006р. (а.с. 31).

Відповідно до ст. 144

Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів

господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом,                    

але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між

сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки

предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався,

сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173

Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу

України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій

обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено

законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

У відповідності до ст. 599

Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним

належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи

укладення між сторонами договору, відпуск позивачем                        на виконання умов

останнього відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання останніх

підприємцем ОСОБА_1. та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів,

господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем

до відповідача позову щодо стягнення заборгованості в сумі 2862,15 грн.

Разом з тим, враховуючи, що спір до

суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані                     з поданням позовної заяви до

суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід

відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок

підприємця ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись

ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599

Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь відкритого акціонерного

товариства „Ковельський хлібокомбінат” (м. Ковель, 2-й провулок Ватутіна, 6,

р/р 26004236464001 у ВГРУ КБ „ПриватБанк”,                МФО 303440, код 00377182)

2862,15 грн. заборгованості, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного

мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу.

Голова господарського суду

 Волинської області                                                                                                       

В.О. Кравчук