Рішення

від 20.05.2014 по справі 707/4880/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі ЧЕЙПЕШ С.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Обавська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області та Управління Держземагентства в Мукачівському районі Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_8, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2013 р., -

в с т а н о в и л а :

10.05.2012 ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Мукачівським міськрайонним судом 30.08.2012 залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 Позов мотивувався наступним. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,07 га в урочищі «Вовковиця» с. Косино на території Обавської сільської ради Мукачівського району. Між ним та відповідачами існує тривалий спір з приводу перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки останні перегородили дерев'яним парканом і металевою сіткою єдиний прохід до ділянки - під'їзну польову дорогу і унеможливили доступ до ділянки. Це не заперечується також Обавською сільрадою. У позасудовому порядку спір вирішити неможливо, оскільки виконувати законні вимоги про усунення перешкод відповідачі не бажають, а відповідач ОСОБА_4, крім того, притягувався до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки. Посилаючись на ці обставини та на положення законодавства щодо захисту права власності на землю, позивач просив усунути перешкоди у володінні та користуванні його земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів демонтувати дерев'яний паркан та металеву сітку, що встановлені на земельній ділянці загального користування - під'їзній дорозі сільського значення.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23.07.2013 позов задоволено: зобов'язано ОСОБА_4 і ОСОБА_5 усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні належною йому земельною ділянкою площею 0,07 га для ведення особистого селянського господарства, розташованою в урочищі «Вовковиця» с. Косино на території Обавської сільської ради Мукачівського району, демонтувавши тимчасові споруди у вигляді дерев'яного паркану та металевої сітки, що встановлені на земельній ділянці загального користування - під'їзній дорозі сільського значення, яка є єдиним проходом до земельної ділянки позивача.

Додатковим рішенням цього ж суду від 30.12.2013 зобов'язано ОСОБА_6 усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні належною йому земельною ділянкою площею 0,07 га для ведення особистого селянського господарства, розташованою в урочищі «Вовковиця» с. Косино на території Обавської сільської ради Мукачівського району, демонтувавши тимчасові споруди у вигляді дерев'яного паркану та металевої сітки, що встановлені на земельній ділянці загального користування - під'їзній дорозі сільського значення, яка є єдиним проходом до земельної ділянки позивача.

Відповідач ОСОБА_4 оскаржив рішення суду від 23.07.2013, вважає, що позов не був доведений належними і допустимими доказами. Крім того, судом не були розмежовані дії апелянта та інших відповідачів, що теж потягло неправильне вирішення справи. Просить рішення скасувати, у позові відмовити повністю.

Іншими учасниками процесу рішення суду від 23.07.2013, а також додаткове рішення суду від 30.12.2013 не оскаржуються.

У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, та Обавська сільська рада вказують на її необґрунтованість, просять скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: відповідача ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_8, які апеляцію підтримали, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які апеляцію не визнали, третьої особи ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_9, представника третьої особи Обавської сільради Зареви Н.В., які вважають апеляцію необґрунтованою, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Із урахуванням положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу, апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову щодо відповідача ОСОБА_4 та бере до уваги відповідні пов'язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України), позивач зобов'язаний належно довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60 ЦПК України); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

У справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0700 га, розташованої в урочищі «Вовковиця» с. Косино на території Обавської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області і призначеної для ведення особистого селянського господарства, що стверджується виданим позивачу 20.06.2011 на підставі рішення Обавської сільської ради Мукачівського району від 18.11.2010 № 9 Державним актом серії ЯЛ № 759844 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером ділянки 2122786201:00:101:0026 (а.с. 14 т. 1). З технічної документації із землеустрою щодо належної позивачу земельної ділянки (а.с. 34-58 т. 2) випливає, що доступ до неї здійснюється по дорозі, яка відображена на збірному кадастровому плані земельної ділянки та зафіксована в описі меж ділянки по лінії А-Б у Державному акті.

ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а після залучення до участі в справі як відповідача ОСОБА_6, підтримував позов до трьох осіб, у вину яким ставив вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення відповідачами дерев'яного паркану і металевої сітки, яким вони перегородили єдиний прохід до ділянки - під'їзну польову дорогу і унеможливили доступ до ділянки.

Виходячи з підстав і предмету позову, наявності кількох відповідачів, предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України) є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи позивача про те, що конкретні винні дії, вчинені кожним з відповідачів у певний час у відповідному місці та за відповідних обставин потягли порушення його права власності на землю, перешкоджають йому в доступі до земельної ділянки та в її використанні за призначенням. При цьому, позивачу слід визначитись із тим, про що саме йдеться: про взаємопов'язані спільні дії відповідачів (сукупність пов'язаних дій), виникнення у них солідарної відповідальності за порушення прав позивача, чи про конкретні дії кожного з відповідачів та індивідуальну відповідальність кожного з них за власні дії, що передбачає відповідну мотивацію позову та особливості доказування вимог. В будь-якому разі, позивачем мають бути зазначені, а судом - встановлені конкретні дії відповідачів, має бути встановлено, чи порушують такі конкретні дії права позивача, враховуючи індивідуальність вини особи, яка порушила право, має бути встановлено, чи є дії кожного з відповідачів винними, а питання про їх відповідальність має вирішуватися з урахуванням встановленого. Підлягають перевірці доводи та встановленню факти стосовно, зокрема, такого:

яким чином здійснюється доступ до належної ОСОБА_1 земельної ділянки; чи здійснюється доступ до ділянки із використанням під'їзної (польової) дороги, як стосовно меж земельної ділянки розташована дорога; чи можливий доступ до ділянки іншим, окрім указаної дороги, шляхом; чи забезпечує наявний доступ земельної ділянки можливість її використання за цільовим призначенням; чи існують перешкоди у доступі до земельної ділянки та у використанні її за цільовим призначенням і якщо так, то є вони природними чи штучно створеними (спорудженими), якими є технічні параметри перешкод, в чому конкретно перешкоди полягають, де конкретно на місцевості розташовані перешкоди, як стосовно меж земельної ділянки та стосовно дороги розташовані перешкоди, зокрема, чи перегороджують дорогу, якими для землекористування позивача є безпосередні наслідки наявності перешкод; яким є орієнтовний час виникнення (створення, спорудження) перешкод, як час виникнення, характер і розташування перешкод узгоджуються з обставинами щодо таких перешкод, які зазначені у позовній заяві; у який спосіб технічно можливо усунути наявні перешкоди у доступі до земельної ділянки, чи є необхідним повне знесення, демонтаж, перешкод (перешкоди), їх частини або можливі інші способи усунення перешкод, якщо можливі, то які саме.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, послався на акт від 14.04.2011, складений головою земельної комісії при Обавській сільраді, членом цієї комісії та землевпорядником, у якому зазначено, що ОСОБА_4 весною 2011 р. перегородив польову дорогу на землях, які йому не належать…, чим обмежив доступ громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_11 до своїх земельних ділянок (а.с. 10 т. 1). На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 подав фотографії (а.с. 125-127 т. 1), на яких без будь-якої ідентифікації зафіксовані дерев'яні огорожі на невизначених земельних ділянках.

Позивач вказував також на те, що ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства. Після одержання апеляційним судом відповідних документів було встановлено, що 19.05.2011 держінспектор з контролю за використанням та охороною земель в Закарпатській області Гриб С.І. склав Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановив, що «земельна ділянка в АДРЕСА_1 знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_13 площею 0,25 га, також 0,10 га знаходиться в користуванні гр-на ОСОБА_4 для ведення огородництва та 0,20 га рахується за ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства. При обмірі та згідно схеми розміщення земельних ділянок в урочищі «Вовковиця» видно, що частина земельної ділянки площею 0,03 га яка рахується дорогою є самовільно зайнятою гр. ОСОБА_4 що є порушенням ст. 53-1 Земельного кодексу України. Документів на землю підтверджуючих право користування землею згідно ст. 125, 126 не представлено». В акті відображена схема, з якої випливає, що захоплена ОСОБА_4 ділянка прилягає до земельної ділянки площею 0,20 га, що знаходиться в користуванні ОСОБА_6 (без ініціалів), та ще до двох земельних ділянок, площі яких та користувачі (власники) не зазначені. Держінспектор 19.05.2011 склав також щодо ОСОБА_4 припис № 000014 про зобов'язання в 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, протокол № 00010 про адмінправопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, якою за самовільне зайняття 0,03 га землі наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 340,00 грн.

29.06.2011 держінспектор Гриб С.І. склав Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановив, що припис від 19.05.2011 № 000014 ОСОБА_4 не виконав, земельну ділянку площею 0,03 га, яка є дорогою до земельних ділянок в урочищі «Вовковиця», не звільнив, ділянку не розгородив, документів на неї не представив, в акті відображена схема, з якої випливає, що захоплена ОСОБА_4 ділянка прилягає до земельних ділянок, площі яких та користувачі (власники) не зазначені (а.с. 70 т. 2). Цього ж дня держінспектор склав щодо ОСОБА_4 припис № 000025 про зобов'язання в 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства, протокол № 000021 про адмінправопорушення, передбачене ст. 188-5 КУпАП а 30.06.2011 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, якою за невиконання припису від 19.05.2011 № 000014 наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 255,00 грн (а.с. 71-73 т. 2). Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 15.09.2011 у адміністративному позові ОСОБА_4 до держінспектора Гриба С.І. щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності було відмовлено (а.с. 74 т. 2).

Таким чином, матеріалами щодо порушень ОСОБА_4 земельного законодавства не зафіксовано факту встановлення ним за відповідних обставин огорожі, демонтажу якої вимагав позивач. Самовільне захоплення земельної ділянки, власником якої є територіальна громада, не є тотожним встановленню конкретної перешкоди позивачу у здійсненні його земельних прав. Самі по собі вказівки в акті Обавської сільради від 14.04.2011, у поданих апеляційному суду листі сільради від 20.11.2013 № 02-27/609 (а.с. 210-212 т. 1) і акті сільради від 31.03.2014 р. (а.с. 69 т. 2) на те, що ОСОБА_4 загородив під'їзд до земельної ділянки в урочищі «Вовковиця», не містять конкретної інформації про те, де саме знаходиться перешкода і ким власне вона встановлена, навпаки, ці документи містять суперечності. Так, у акті від 14.04.2011 вказано, що ОСОБА_4 перегородив польову дорогу і не зазначено, де та в який спосіб це зробив, з листа від 20.11.2013 випливає, що огорожу, без вказівки на її місцезнаходження, встановили ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а в акті від 31.03.2014 зафіксовано, що «на землях запасу сільської ради (під'їзній дорозі) стоїть металево-дерев'яна огорожа, яка перешкоджає доступу до земельних ділянок власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_11, змонтована громадянином ОСОБА_4, ОСОБА_6». В апеляційному суді при огляді технічної документації із землеустрою щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки позивач і представник сільради не могли точно вказати розташування огорожі, яку слід демонтувати, їхні пояснення допускали розбіжності у кількадесят метрів щодо розташування огорожі стосовно дороги та земельної ділянки позивача.

Отже, попри наявність матеріалів, які певним чином ілюструють доводи позивача, з'ясування обставин, що мають значення для справи, потребує спеціальних знань у науки, техніки, землекористування та інженерного забезпечення землеустрою, у зв'язку з чим належним і допустимим доказом щодо цих обставин є висновок експерта (ст. 66, ст. 143 ч. 1, ст. 147 ч.ч. 2-6, ст. 179 ч. 2, ст. 189 ЦПК України). Документи і матеріали, на які посилається позивач, не є достатніми і належними доказами та можуть враховуватися у сукупності з іншими доказами, що підлягають оцінці судом.

Беручи до уваги вищенаведені обставини в сукупності, враховуючи триваючий характер порушення права, про яке ставить питання позивач, та особливості його захисту шляхом пред'явлення негаторного позову, апеляційний суд на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України неодноразово роз'яснював сторонам, в т.ч., позивачу та його представнику, положення ЦПК України щодо доказування, належності та допустимості доказів, наслідків вчинення чи невчинення процесуальний дій, спрямованих на доказування позову. Позивач не міг одразу визначитись із необхідністю призначення експертизи, можливістю її оплати, для вирішення цих питань потребував правової допомоги, у зв'язку з чим із метою забезпечення сторонам можливості реалізації їх прав, передбачених ст.ст. 27, 143 ЦПК України, та для належного вирішення питання про призначення судової експертизи апеляційним судом оголошувалися перерви у розгляді справи, під час яких суд одержав ряд додаткових документів, що мають значення для справи та могли використовуватися при виконанні експертизи. Однак, позивач та його представник клопотання про призначення судової експертизи не заявили, вважаючи подану ними доказову базу достатньою для задоволення позову.

Отже, розпорядившись належними йому правами на власний розсуд, ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами обставин, що підлягають доказуванню. За таких умов доводи позову щодо порушення прав позивача та щодо зобов'язання ОСОБА_4 демонтувати огорожу ґрунтуються на припущеннях.

Суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову, пред'явленого до ОСОБА_4, і для застосування положень ст.ст. 316-319, 321, 373, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 81, 90, 152, 153, 158 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), якими регулюються спірні правовідносини щодо захисту прав власника земельної ділянки. Обавська сільська рада судовим порядком питання про захист земельних прав територіальної громади у зв'язку з діями ОСОБА_4 не ставила. Оскільки позов, пред'явлений до ОСОБА_4, не був доведений у передбачений цивільним процесуальним законом спосіб, він не міг бути задоволений, ці доводи апеляції заслуговують на увагу. Беручи до уваги, що кожен із відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ст. 32 ч. 1 ЦПК України), у справі відсутні докази надання іншими відповідачами ОСОБА_4 повноважень представляти їх інтереси, а сам ОСОБА_4 посередництвом свого представника ОСОБА_8 подав апеляцію в своїх інтересах, доводи скарги, якими обґрунтовувалася незаконність, на думку апелянта, рішення, ухваленого щодо інших відповідачів, врахуванню не підлягають. З цих же причин ОСОБА_4 може просити скасувати рішення суду, ухвалене щодо нього і не вправі просити скасувати рішення суду, ухвалене й щодо інших відповідачів, у цілому.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, пред'явленого до ОСОБА_4, скасувати, у позові до цього відповідача - відмовити.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_8, задовольнити частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 липня 2013 р. у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасувати, у позові до цього відповідача - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді