Постанова

від 06.05.2014 по справі 826/18891/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 травня 2014 року 13 год. 20 хв. № 826/18891/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року № 25326552201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» (далі - позивач, ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 25326552201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.07.2013р. №85/26-55-22-01, складеного за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (податковий номер 35698941) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладених між ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» і ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (договір субпідряду на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт) фактично ґрунтується на неналежних доказах - акті іншого податкового органу про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Праксет Харків» (податковий номер 30137712), ТОВ «Харківська віконна компанія» (податковий номер 34955829), ТОВ «Укрпромснаб» (податковий номер 31233254), ПП «Будком Алон» (податковий номер 34951473), ТОВ «Дві призми» (податковий номер 36625661), ПФ «Агроіндустрія» (податковий номер 31149933), ТОВ УФК «Тритон» (податковий номер 37797318), ТОВ «Бест Торг» (податковий номер 38322995) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. Натомість, реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива». Крім того, в періоди укладення та виконання вказаного договору всі його Сторони (тобто Генпідрядник і Підрядник) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Що ж до віднесення відповідачем зазначеного вище договору субпідряду на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт до правочинів, що порушують публічний порядок, а тому й до нікчемних правочинів, напряму суперечить змісту норми ст. 228 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідні дії податкового органу щодо проведення перевірки, на думку позивача, є протиправними, оскільки перевірка була проведена без наявності правових законних підстав, а висновки та результати, викладені в акті не підтверджені належними доказами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н та дати. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., за результатами якої складений Акт від 12.07.2013р. №85/26-55-22-01. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим товариством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 104993,00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 15.05.2013р. № 1840/2240/35698941 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Праксет Харків» (податковий номер 30137712), ТОВ «Харківська віконна компанія» (податковий номер 34955829), ТОВ «Укрпромснаб» (податковий номер 31233254), ПП «Будком Алон» (податковий номер 34951473), ТОВ «Дві призми» (податковий номер 36625661), ПФ «Агроіндустрія» (податковий номер 31149933), ТОВ УФК «Тритон» (податковий номер 37797318), ТОВ «Бест Торг» (податковий номер 38322995) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.».

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивачем 18.07.2013 року було подано заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких 25.07.2013р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом №4977/10/26-55-22-01-10 висновки акту залишено без змін.

30.07.2013р. відповідачем на підставі Акту перевірки від 12.07.2013р. №85/26-55-22-01 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 25326552201.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

26.03.2014р в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 11.07.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.07.2013р. № 426, працівником податкового органу проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., за результатами якої складений Акт від 12.07.2013р. №85/26-55-22-01 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки за результатами вивчення таких документів, як податкова звітність позивача за жовтень 2012 року, листа ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» №3-17/06 від 17.06.2013р., акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 15.05.2013р. № 1840/2240/35698941 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Праксет Харків» (податковий номер 30137712), ТОВ «Харківська віконна компанія» (податковий номер 34955829), ТОВ «Укрпромснаб» (податковий номер 31233254), ПП «Будком Алон» (податковий номер 34951473), ТОВ «Дві призми» (податковий номер 36625661), ПФ «Агроіндустрія» (податковий номер 31149933), ТОВ УФК «Тритон» (податковий номер 37797318), ТОВ «Бест Торг» (податковий номер 38322995) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.» встановлено, що з метою виконання будівельно-монтажних робіт на умовах генерального підряду на будівельні роботи, з урахуванням положень Договору підряду на капітальне будівництво, ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» було укладено договір субпідряду №18/10-12 від 18.10.2012р. на виконання робіт з ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На будівельно-монтажні роботи ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» 19.10.2012р. виписало податкову накладну №4, яка була відображена позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року, а зазначена в ній сума ПДВ - включена до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

При цьому під час дослідження економіко-правового статусу контрагента ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» працівником відповідача було виявлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за 2012 рік щодо придбання ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ «Праксет Харків», ТОВ «Харківська віконна компанія», ТОВ «Укрпромснаб», ПП «Будком Алон», ТОВ «Дві призми», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ УФК «Тритон», ТОВ «Бест Торг» та продажу ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, зокрема, ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» та контрагентами - покупцями на загальну суму 856531,80 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» та контрагентами - постачальниками на загальну суму 1489018, 34 грн.

Викладене стало підставою для висновку щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» на суму 104993,34 грн. в жовтні 2012 року.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 12.07.2013р. № 85/26-55-22-01 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» наступних норм законодавства України:

- ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на додану вартість на загальну суму 104993,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на суму 104993,00 грн.

30.07.2013р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 12.07.2013р. № 85/26-55-22-01 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення (форми «В4) за № 25326552201, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зменшила ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 104993,00 грн.

За наслідками оскарження платником податків податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.10.2013р. №4957/10/26-15-10-04 та Міністерства доходів і зборів України від 04.11.2013р. №14624/6/99-99-10-01-15 скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 30.07.2013р. 325326552201 - без змін.

Не погоджуючись з висновками податкового органу та вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, суб'єкт господарювання звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що між ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» (Генпідрядник), в особі генерального директора Борисенка В.І., і ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (Субпідрядник), в особі директора Нікітіна С.А. 18.10.2012р. було укладено договір субпідряду №18/10-12, відповідно до умов якого, субпідрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати Роботи, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а Генпідрядник зобов'язується надати Субпідряднику фронт робіт, здійснити прийняття виконаних Субпідрядником Робіт та проводити оплату їх вартості відповідно до умов цього договору (п. 2.1 Договору).

Зміст поняття Роботи розкритий у пп. 1.1.24 п. 1.1. статті 1 Договору субпідряду та включає в себе:

1) монтаж технологічного водопроводу в чаші фонтану;

2) монтаж обладнання в чаші фонтану;

3) монтаж електричного живлення в чаші фонтану;

4) монтаж обладнання в кімнаті керування;

5) пусконалагоджувальні роботи.

Відповідно до п. 2.2 Договору субпідряду строки виконання Робіт, об'єми та вартість, що виконуються Субпідрядником згідно з умовами цього договору, а також характеристики матеріалів та ресурсів (технічні, кількісні та вартісні), що використовуються останнім в процесі будівництва, а також строки фінансування Робіт вказуються у додатках до цього договору, що є невід'ємними частинами зазначеного договору.

Згідно статті 6 Договору субпідряду розрахунки за виконані Роботи проводяться у відповідності до розробленого Субпідрядником Графіку фінансування Робіт на підставі визначених цим договором документів паро виконання цього договору.

Графік фінансування Робіт розробляється Субпідрядником та надається Генпідряднику у формі додатку до цього договору (Додаток №3) впродовж 10 календарних днів з моменту підписання договору для затвердження останнім із врахуванням обсягів Робіт, що необхідно виконати.

Пунктом 6.3. названої статті також закріплено, що Генпідрядник протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами Графіку фінансування Робіт перераховую Підряднику аванс у розмірі 629960,04 грн. Виконання проміжних робіт оплачується Генпідрядником щомісячно з урахуванням фактично виконаних Субпідрядником обсягів Робіт на підставі актів виконаних Робіт у строки та порядку, зазначених у цій статті договору з пропорційним врахуванням сплаченого авансу до розміру виконаних Субпідрядником Робіт.

У той же час, стаття 4 Договору субпідряду закріплює, що ціна договору є твердою та становить 2099866,80 грн. та включає в себе компенсацію витрат Субпідрядника і належної йому винагороди.

На виконання наведених вище положень Договору субпідряду між сторонами також підписані:

- Договірна ціна №1;

- Графік виконання робіт фонтанного комплексу, розташованого по вул. професора Подвисоцького, м. Київ;

- Графік фінансування робіт у 2012-2013рр.;

- Об'єктивний кошторис №1;

- Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва №1;

- Локальні кошториси №02-01-01, №02-01-02, №02-01-03.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт і відповідно оплати їх вартості) за вказаним договором позивачем та його контрагентом були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору субпідряду №18/10-12 від 18.10.2012р.;

- Договірної ціни №1;

- Графіку виконання робіт фонтанного комплексу, розташованого по вул. професора Подвисоцького, м. Київ;

- Графіку фінансування робіт у 2012-2013рр.;

- Об'єктивного кошторису №1;

- Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва №1;

- Локальних кошторисів №02-01-01, №02-01-02, №02-01-03;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013р. №1, за жовтень 2013р. №2;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за формою КБ-3 за серпень 2013р. та за жовтень 2013р;

- акту вартості змонтованого устаткування, що придбається Генпідрядником за Жовтень 2013р, №1;

- акту вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт за жовтень 2013р.;

- акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013р.;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за формою КБ-3 за листопад 2013р.;

- податкових накладних від 19.10.2012р. №4 на суму 629960,04 грн. (в т.ч. ПДВ 104933,34 грн.), від 18.12.2012р. №3 на суму 200000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.), від 27.12.2012р. №5 на суму 200000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.), від 24.05.2013р. №1 на суму 412984,00 грн. (в т.ч. ПДВ 68830,67 грн.), від 27.06.2013р. №2 на суму 180000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 30000,00 грн.), від 10.09.2013р. №1 на суму 100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.), від 03.10.2013р. №1 на суму 250000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.), виписаних вказаним контрагентом на користь ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива»;

- платіжних доручень №1876 від 18.10.2012р. на суму 629960,04 грн., №2254 від 18.12.2012р. на суму 200000,00 грн., №2335 від 27.12.2012р. на суму 200000,00 грн., №749 від 24.05.2013р. на суму 412984,00 грн., №970 від 27.06.2013р. на суму 180000,00 грн., №1747 від 10.09.2013р. на суму 100000,00 грн., №2006 від 03.10.2013р. на суму 250000,00 грн. на підтвердження проведення позивачем оплати виконаних контрагентом робіт.

Додатково, на підтвердження реального виконання Договору субпідряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», суду надано письмові пояснення Субпідрядника, згідно з якими названий суб'єкт господарювання мав економічні та трудові ресурси для виконання відповідного договору. На підтвердження реальності виконання договору субпідряду ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» надав суду загальний журнал робіт, сертифікати відповідності на обладнання, використане під час виконання робіт.

Необхідність підписання договору субпідряду також підтверджується наданим суду договором підряду №12/07-08 від 12.07.2008р., укладеним між ТОВ «Будспецсервіс» (Замовником) та ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспективна» (Підрядником), додатками до нього та проектними документами.

За результатами дослідження вище перелічених первинних суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» на адресу позивача за результатами виконання робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Натомість, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, виписаної ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», на підставі яких позивач сформував податковий кредит за жовтень 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 12.07.2013р. № 85/26-55-22-01 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Генпідрядника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку - контрагентом Підрядником, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» та ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 12.07.2013р. № 85/26-55-22-01 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам позивача або його контрагента - ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. у справі №820/9952/13-а за адміністративним позовом ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, третя особа Сагайдак Ірина Анатоліївна - начальник ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014р., встановлено реальність виконання укладених між ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» та його контрагентами, зазначеними у акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 15.05.2013р. № 1840/2240/35698941 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Праксет Харків» (податковий номер 30137712), ТОВ «Харківська віконна компанія» (податковий номер 34955829), ТОВ «Укрпромснаб» (податковий номер 31233254), ПП «Будком Алон» (податковий номер 34951473), ТОВ «Дві призми» (податковий номер 36625661), ПФ «Агроіндустрія» (податковий номер 31149933), ТОВ УФК «Тритон» (податковий номер 37797318), ТОВ «Бест Торг» (податковий номер 38322995) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», угод, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням - рішенням у розмірі 104993,00 грн.

Аналізуючи позовні вимоги ТОВ «будівельно-монтажна компанія «Перспектива» про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд приходить до наступного.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтями 78 та 79 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Згідно з п. 79.1. та 79.2 ст. 79 названого Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, наведеними правовими нормами ПК України встановлено, що рішення керівника контролюючого органу про проведення невиїзної перевірки маже бути прийнято тільки за наявності обставин, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Проте, ані в наказі про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Преспектива», ані в письмових запереченнях, наданих під час розгляду справи представником відповідача, не наведено правову підставу для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання дій щодо проведення його перевірки протиправними, на думку суду, також підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 25326552201.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 209,10 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення 12 липня 2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-китайський центр розвитку» (податковий номер 35698941) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 липня 2013 року № 25326552201.

4. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Драгомірова, буд. 5, оф. 145, код ЄДРПОУ 35692384) 209 (двісті дев'ять) грн. 10 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова