Постанова

від 27.05.2014 по справі 902/1691/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 902/1691/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - Онищенко І.П.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.14 р. у справі № 902/1691/13 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Біликовецька сільська рада

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про стягнення 50 617, 39 грн. згідно договору постачання

ВСТАНОВИВ :

В грудні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом до Біликовецької сільської ради про стягнення 50 617,39 грн., з яких: 36 523,24 грн. - основний борг за поставлений природний газ, 3519,81 грн. - пеня, 2556,62 грн. - штраф, 3841,79 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 4175,93 грн. - 3 % річних згідно договору на постачання та транспортування природного газу № ЖБ-09-51 від 01.12.2009 року /а.с.2-6/.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.01.2014 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" /а.с.45/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.03.2014 року у справі № 902/1691/13 (суддя Білоус В.В.) за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Біликовецької сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 50 617,39 грн.:

1. Зменшено позовні вимоги щодо пені із суми 2584,22 грн. до суми 1292,11 грн. і 7 % штрафу із суми 1904,46 грн. до суми 952,23 грн.

2. Позов задоволено частково в сумі 27 206, 55 грн. - боргу за природний газ, 1292, 11 грн. - пені за прострочення в оплаті, 952, 23 грн. - штрафу за прострочення в оплаті, 3674, 09 грн. - інфляційних втрат, 4152, 25 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Судові витрати на судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача 1343,35 грн. та на позивача 377,15 грн.

4. Стягнуто з Біликовецької сільської ради на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 27 206,55 грн. - боргу за природний газ, 1292,11 грн. - пені за прострочення в оплаті, 952,23 грн. - штрафу за прострочення в оплаті, 3674,09 грн. - інфляційних втрат, 4152,25 грн. - 3% річних, витрат на судовий збір в сумі 1343,35 грн. /а.с.122-126/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014 року у даній справі скасувати частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 9 316,69 грн.боргу, 935,59 грн. пені, 652,16 грн. штрафу, 167,16 грн. інфляційних, 23,68 грн. 3 % річних та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- місцевий господарський суд дійшов невірного висновку, що акт № Ж-00000150 від 31.12.2009 року є суперечливим доказом, оскільки кількість на кінець місяця в акті за грудень 61692 м.куб суперечить кількості спожитого природного газу вказаної в акті за січень 2010 року на початок місяця - 61 661 м.куб., на підставі якого відповідач проводив розрахунок з ПАТ «Вінницягаз»;

- місцевий господарський суд в порушення ст.ст.33, 34 ГПК України, не витребував акт приймання-передачі газу між відповідачем та третьою особою;

- відповідач не надав доказів проведення розрахунків за спожитий протягом січня - березня 2010 року природний газ.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення 9 316,69 грн.боргу, 935,59 грн. пені, 652,16 грн. штрафу, 167,16 грн. інфляційних, 23,68 грн. 3 % річних відсутні, просить рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі /а.с.133-134, 142-145/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі № 902/1691/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.05.2014 року /а.с.132/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року розгляд справи відкладено на 27.05.2014 року /а.с.161-162/.

27.05.2014 року в судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

27.05.2014 року відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; подав клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

27.05.2014 року третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила.

Згідно з реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року ухвалу від 14.05.2014 року направлено ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 15.05.2014 року. Станом на день розгляду апеляційної скарги, 27.05.2014 року, поштове повідомлення від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до апеляційного суду не повернулося /а.с.164/.

Відповідно до пп.2 п.1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (надалі - Нормативів), затверджених наказом Міністерства інфрастуктури України від 28.11.2013 року № 958, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п.2 Нормативів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідно до фіскального чеку від 15.05.2014 року № 3804, список № 2176, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014р. третій особі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" була направлена 15.05.2014 року рекомендованим листом, який пересилався між обласними центрами України (Рівне-Вінниця), а тому з урахуванням п.п.2 п.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів датою отримання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" даного рекомендованого листа слід вважати 20.05.2014 року.

Відтак, суд вважає, що третя особа ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" належним чином була повідомлена про дату судового засідання 27.05.2014 року.

Поскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року явка представників сторін в судове засідання 27.05.2014р. обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині задоволених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

01.12.2009 року між дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі"(надалі - постачальник, позивач, апелянт), правонаступником якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", та Мартинівською дільничою лікарнею Біликовецької сільської ради (надалі - споживач, відповідач) укладено договір № ЖБ-09-17 на постачання та транспортування природного газу (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору /а.с.8-14/.

Згідно п.2.1 Договору, постачальник передає споживачу у грудні 2009 року газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 3500 тис.куб.м.

Відповідно до п.2.2 Договору, постачальник передає споживачу в 2010 році газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 25,8 тис. куб.м.

Згідно п.3.6 Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.7 Договору, акти приймання-передачі газу, що зазначені в п.3.6 договору, уповноважені представники сторін складають до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.3.8 Договору, сторона, яка не згодна з визначеною кількістю газу, письмово заявляє про це іншій стороні в 3-денний термін з моменту оформлення акту.

За змістом п.4.1 Договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору, споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1 договору) та послуг по постачанню та транспортуванню.

Згідно п.5.2 Договору, в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.9.6 Договору, сторони домовилися, що строк позовної давності по даному договору щодо стягнення заборгованості за газ, послуги по транспортуванню та стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 10 років.

Згідно п.10.1 Договору, даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 01.12.2009 року до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунку за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення.

Позивач на виконання п.1.1 Договору надав відповідачу за період з січня по березень 2010 року природний газ та послуги з його транспортування на суму 27 206,55 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами подачі-прийому та реалізації газу, :

- № Ж - 00000239 від 29.01.2010 року у кількості 3 912 м.куб. об'єму прийнятого газу /а.с.15/;

- № Ж - 00000442 від 24.02.2010 року у кількості 3 857 м.куб. об'єму прийнятого газу /а.с.16/;

- № Ж - 00000538 від 30.03.2010 року у кількості 2 511 м.куб. об'єму прийнятого газу /а.с.16/.

Одночасно, колегія суддів не бере до уваги наявний в матеріалах справи акт № Ж - 00000150 від 31.12.2009 року (3520 м.куб. на суму 9316,69 грн.), оскільки:

- кількість спожитого газу на кінець місяця суперечить кількості спожитого природного газу вказаної в акті за січень 2010 року, а саме: в акті № Ж-00000150 від 31.12.2009 року вказано показник на кінець місяця - 61692 м.куб., а в акті № Ж-00000239 від 29.01.2010 року показник на початок місяця - 61661 м.куб. Таким чином, позивач безпідставно двічі вимагає до оплати 31 м.куб (61692 м.куб. - 61661 м.куб.) газу.

- акт № Ж-00000150 від 31.12.2009 року не підписаний відповідачем, а тому в порядку п.3.7 Договору не може бути підставою для остаточних розрахунків.

- акт № Ж-00000150 від 31.12.2009 року не містить запису про його пред'явлення відповідачу та про відмову останнього від підписання.

Тобто, правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 9316,69 грн. згідно акту подачі - прийому та реалізації газу № Ж-00000150 від 31.12.2009 року в кількості 3520 м.куб. відсутні.

Відповідач в порушення п.5.1 Договору розрахунки за отриманий протягом січня - березня 2010 року природний газ та послуги з його транспортування не здійснив, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 206,55 грн.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті поставленого протягом січня - березня 2010 року природного газу у сумі 27 206,55 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України, в позові про стягнення 9316,69 грн. основного боргу слід відмовити.

Позивач просить стягнути пеню в розмірі 3 519,81 грн., штраф у розмірі 2 556,62 грн, 3841,79 грн. інфляційних процесів, 4 175,93 грн. 3 % річних.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.6.1 Договору, у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За наведеного, несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого позивачем природного газу має місце, тому позовні вимоги про стягнення пені за період з 06.02.2010 року по 10.08.2010 року, штрафу за прострочення оплати понад 30 календарних днів за отримання газу є підставними. Однак, суд не приймає розрахунок пені та штрафу виконаний позивачем, поскільки останнім здійснено розрахунок з урахуванням акту подачі - прийому та реалізації газу № Ж-00000150 від 31.12.2009 року в кількості 3520 м.куб.

Відтак, за розрахунком суду позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2584,22 грн., в позові про стягнення 935,59 грн. слід відмовити; позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 1904,46 грн., в позові про стягнення 652,16 грн. штрафу слід відмовити.

Одночасно, згідно част.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно част.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

Колегією суддів взято до уваги наступні обставини:

- здійснення Біликовецькою сільською радою безпідставний розрахунок за природний газ за період з січня по березень 2010 року в звязку з відсутністю у ПАТ "Вінницягаз" ліцензії для отримання такого розрахунку;

- Біликовецька сільська рада є органом місцевого самоврядування і бюджетною організацією.

За наведеного, беручи до уваги зазначені причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан відповідача, колегія суддів вважає штрафні санкції неспіврозмірними порівняно із збитками кредитора, а тому зменшує розмір пені та 7 % штрафу на 50 %, а саме до 1292,11 грн. та 952,23 грн. відповідно.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 3847,79 грн. інфляційних за період з січня 2010 року по жовтень 2013 року та 3 % річних в сумі 4175,93 грн. за період з 06.01.2010 року по 12.12.2013 року. Однак, суд не приймає розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, виконаний позивачем, поскільки останнім здійснено розрахунок з урахуванням акту подачі - прийому та реалізації газу № Ж - 00000150 від 31.12.2009 року в кількості 3520 м.куб на суму 9316,69 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 2796,68 грн.та 3088,32 грн. відповідно за розрахунком суду /а.с.166-167/, в позові про стягнення 1045,11 грн. інфляційних та 1087,61 грн. 3 % річних слід відмовити.

Водночас, колегія суддів погоджується з місцевим господаськми судом щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на п.9.6. Договору, згідно якого сторони домовилися про продовження строку позовної давності щодо стягнення боргу, неустойки до 10 років.

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом ст.44 ГПК України до складу судових витрат належать, зокрема, судовий збір, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, оплати послуг адвоката.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст.49 ГПК України.

Згідно з част.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 50 617,39 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог - 35 335,89 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 69,81 %.

Відтак, судовий збір за подання позовної заяви покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: на відповідача 1 201,08 грн., на позивача - 519,42 грн.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.

Згідно п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 року № 6, результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Згідно абз.2 п.9, п.п.9.4 п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення», у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, п.3 ст.83 ГПК України надає суду право на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а не зменшення позовних вимог щодо пені, штрафу, а тому п.1 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014р. у даній справі, яким зменшено позовні вимоги щодо пені із суми 2584,22 грн. до суми 1292,11 грн. і 7 % штрафу із суми 1904,46 грн. до суми 952,23 грн., слід виключити.

Відповідно до п.4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно із п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Вінницької області від 03 березня 2014 року необхідно змінити частині задоволених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та виключити п.1 резолютивної частини рішення, в решті - залишити без змін .

На підставі ст.49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014р. у справі № 902/1691/13 задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014р. у справі № 902/1691/13 змінити в частині задоволених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та виключити п.1 резолютивної частини рішення, в решті - залишити без змін.

У зв'язку з зазначеним вважати пункти 2, 3, 4, 5 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014р. у справі № 902/1691/13 відповідно пунктами 1, 2, 3, 4.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014р. у справі № 902/1691/13 в такій редакції:

« 1. Позов задоволити частково у сумі 27206,55 грн. боргу за природний газ, 1292,11 грн. пені за прострочення в оплаті, 952,23 грн. штрафу за прострочення в оплаті, 2796,68 грн. інфляційних втрат, 3088,32 грн. 3 % річних.

В решті позовних вимог - відмовити.

2. Судові витрати на судовий збір у смуі 1720,50 грн. покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача 1201,08 грн., на позивача 519,42 грн.

3. Стягнути з Біликовецької сільської ради, код ЄДРПОУ 04326307 (23133, Вінницька область, Жмеринський район, с.Біликівці, вул.Радянська, 1) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 31301827(04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1) 27 206,55 грн. - боргу за природний газ, 1292,11 грн. - пені за прострочення в оплаті, 952,23 грн. - штрафу за прострочення в оплаті, 2796,68 грн. - інфляційних втрат, 3088,32 грн. - 3 % річних, витрат на судовий збір в сумі 1201,08 грн. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати позивачеві, третій особі рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку».

Доручити господарському суду Вінницької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1691/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.