Постанова

від 24.01.2007 по справі 34/282-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/282-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2007 року                                                                                   Справа № 34/282-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:           Джихур О.В., Ясир Л.О. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 24.01.2007р. № 45)

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.61-63 –поштові повідомлення про вручення ухвал суду);                            

відповідача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.61-63 –поштові повідомлення про вручення ухвал суду);                                                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Дельта” м.Запоріжжя          

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 року                                    

у справі № 34/282-06                             

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Дельта” м.Запоріжжя                                   

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Каолін”, м.Дніпропетровськ                                      

про стягнення 28 156 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006р. (суддя Примак С.А.) по справі № 34/282-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Дельта” м.Запоріжжя (далі –ТОВ “Торгівельний будинок “Дельта”) до  товариства з обмеженою відповідальністю “Каолін”, м.Дніпропетровськ  (далі –ТОВ “Каолін”) про стягнення 28 156 грн. 66 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 25 596 грн. 66 коп. боргу, 255 грн. 97 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду першої інстанції мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по постачанню товару на повну суму отриманої передоплати, ст.ст.11, 509, 526, 530, 693 ЦК України, ст.ст.173-174, 193 Господарського кодексу України.

          Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду його оскаржує позивач по справі –ТОВ “Торгівельний будинок “Дельта” м.Запоріжжя, посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст..44 ГПК України, оскільки господарським судом безпідставно не було задоволено вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу, пов'язаних з розглядом цієї справи, чим порушено ст..33 ГПК України, так як при поданні позову позивачем було подано належним чином завірену копію платіжного доручення № 499 від 29.08.2006р. про сплату вартості цих послуг з посиланням в цільовому призначенні платежу на договір № 2 від 28.08.2006р., але господарським судом зазначений договір не було витребувано. Отже, господарським судом порушено вимоги ч.2 ст.43 ГПК України, неповно з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

          Позивач та відповідач належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази надсилання та отримання ухвали суду апеляційної інстанції (а.с.61-63), правом, передбаченим ст..22 ГПК України, щодо участі в судовому засіданні сторони не скористались, також відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст..96 ГПК України).

          Враховуючи, що сторони належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою скаржника, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні відповідно до ст.ст.75, 99 ГПК України, за наявними матеріалами справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

          Як вбачається із матеріалів справи, на підставі усної домовленості між сторонами виникли правовідносини, по постачанню металопродукції на умовах часткової або повної передоплати в період з квітня по вересень 2003 року.

В період з квітня 2003 року по вересень 2003 року позивачем було здійснено передоплату на суму 130 164 грн. 37 коп., що не спростовано відповідачем жодним доказом у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, визнано в акті звірки від 01.08.2006р. (а.с.8, 10), який в оригіналі також залучено до матеріалів справи, підтверджено платіжними дорученнями на передоплату (а.с.14-17).

В свою чергу, відповідачем було здійснено на виконання вищевказаної домовленості поставки металопродукції на суму 104 567 грн. 26 коп., що підтверджується наданими до справи накладними (а.с.10, 12, 13), відомістю розрахунків відповідача, вищевказаним актом звірки станом на 01.08.2006р. (а.с.8), більші обсяги поставок на повну суму передоплати не підтверджено відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.  

Отже, в зв'язку з частковою поставкою продукції на суму меншу, ніж передплачено, виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 25 596 грн. 66 коп., що підтверджено матеріалами справи: відомістю відповідача (а.с.10), актом звірки від 01.08.2006р., підписаного сторонами.

Зазначені обставини спричинили звернення позивача до відповідача з листом № 02/04 від 28.04.2006р. (який отримано відповідачем –докази отримання зазначені безпосередньо в листі від 28.04.2006р. (а.с.7)), в якому вимагав повернення передплати в сумі 25 596 грн. 66 коп. боргу. Першого серпня 2006 року позивач знов звернувся до відповідача з претензією № 1 (а.с.9), в якій вдруге вимагав повернення передплати з посиланням на ст..265 Господарського кодексу України.

Докази повернення позивачеві 25 596 грн. 66 коп., здійснення поставок металопродукції на зазначену суму відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій скаржником у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Відповідно до ст..174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.    

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Зазначені норми права повністю кореспондуються зі ст.11, ст..526 ЦК України, відповідно до яких цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  

Статтею 526 ЦК України регламентовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що докази здійснення поставок на суму 25 596 грн. 66 коп. або повернення зазначеної суми позивачу відсутні, факт невиконання зобов'язань щодо поставок мав місце з вересня 2003 року, що змусило позивача звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених майнових прав, сума заборгованості 25 596 грн. 66 коп. саме в грошовій формі підтверджена відповідачем фактом підписання акту звірки від 01.08.2006р. (а.с.23 –оригінал залучено до справи), на вимогу, викладену в претензії позивача, вищезазначену суму грошових коштів також не було повернуто відповідачем, що не спростовано жодним доказом відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, то колегія суддів вважає, що господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо повернення 25 596 грн. 66 коп. надмірно здійсненої передплати позивачем.

Щодо доводів скаржника про безпідставну відмову господарського суду в задоволенні вимог про стягнення витрат на юридичну допомогу на підставі ст..44 ГПК України, то висновок суду про те, що ці вимоги не підлягають задоволенню є правильними з урахуванням того, що ст..44 ГПК України чітко регламентовано складові судових витрат, зокрема, чітко визначено, що згідно з ч.4 ст.49 ГПК України стягнення з відповідача при задоволенні позову підлягають витрати на послуги адвоката, а не послуг на юридичну допомогу, на стягненні якої наполягав позивач (скаржник). Останнім же ні на вимогу суду апеляційної інстанції (ухвала про прийняття апеляційної скарги), ні суду першої інстанції не було надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК  України, підтверджуючих факт надання послуг саме адвокатом на обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги. Отже, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а скаржником не надано в якості обґрунтування доводів апеляційної скарги саме доказів надання юридичної допомоги адвокатом (відповідне свідоцтво відсутнє), то відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення 2560 грн. витрат на юридичну допомогу згідно з вимогами закону, відповідно до ст..44 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -                                                                                   

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006р. по справі № 34/282-06 –залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Дельта” м.Запоріжжя –залишити без задоволення.           

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    Л.О.Ясир

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                О.О.Головіна

26.01.2007