Ухвала

від 20.05.2014 по справі 2а/0470/13191/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/13191/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі №2а/0470/13191/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агромет, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромет, ЛТД» звернулось до суду з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0000282202, 0000292202 від 25.10.2012 року, якими підприємству збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо не підтвердження господарських операцій з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби), посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю

"Агромет, ЛТД" з питань дотри мання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011року по 30.06.2011року, по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс», за результатами якої складено акт №2666/22-2/20195997 від 11.10.2012 року.

В акті перевірки вказано на порушення підприємством вимог:

- п.п.14.1.27, ст.138, 140, 142, 143 п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 382 673 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року - на суму 382 673 грн.;

- ст.185, 188, п. 198.3., п. 198.6.,ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 151 254 грн., у т.ч. липень 2011 року на суму 74 427 грн., серпень 2011 року на суму 40 455 грн., вересень 2011 року на суму 36 372 грн.

Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Агромет, ЛТД», у перевіреному періоді, мало господарські взаємовідносини з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс».

Укладені правочини між ТОВ «Агромет, ЛТД» та ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» ДПІ вважає нікчемним, оскільки угоди укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими договорами. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угоди є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такі висновки, згідно з Актом перевірки обґрунтовані з огляду на акт перевірки ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс»:

- ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства України під час взаємовідносин за травень, червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 569/22-6/30325632 від 08.05.2012 року. В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки та аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів. У зв'язку з тим, що на підприємстві відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Крім цього, перевіркою ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» встановлено його взаємовідносини з ТОВ «Дім Пива» (Постачальник), яке, згідно з Актом перевірки від 06.09.2011р. №1221/23-2/31750777, також здійснює господарську діяльність поза межами правового поля.

З цих підстав, вказуючи на нікчемність укладених правочинів, ДПІ зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Агрометр, ЛТД» права на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс».

Крім цього, ДПІ вказує на порушення ТОВ «Агромет, ЛТД» вимог п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.4, пп..135.5.4 ст.135 ПК України, а саме зроблено висновок про заниження ТОВ «Агромет, ЛТД» доходів і такі висновки ґрунтуються на наступному. Оскільки ДПІ встановлено факт оприбуткування ТОВ «Агромет, ЛТД» товарів (нафтопродукти), які надійшли від ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» (стор.31 Акту перевірки) та враховуючи висновки перевіряючих осіб про нікчемність укладених правочинів, ДПІ зроблено висновок про те, що отримані підприємством товари є безоплатно наданими товарами, у зв'язку з чим ТОВ «Агромет, ЛТД», враховуючи приписи пп..135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, було зобов'язано збільшити доходи на суму безоплатно отриманих товарів.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р.: №0000282202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 382673,0грн., №0000292202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 151254,0грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 37813,5грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржені рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в Актах перевірки ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та його контрагента ТОВ «Дім Пива».

При цьому, ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до ТОВ «Дім Пива», з огляду на те, що позивач з ним не мав жодних взаємовідносин. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов'язань ТОВ «Агромет, ЛТД» по взаємовідносинам з ТОВ «Дім Пива», ДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальника.

Отже, акт перевірки ДПІ, на якому ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

В той же час, встановлені обставини справи, які не спростовуються відповідачем, свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс».

Так, між позивачем та ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» укладено договір поставки нафтопродуктів № 010424 від 01.04.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ НВП «Ізолітелектромаш сервіс» зобов'язувалося поставити позивачу товарно-матеріальні цінності (пальне), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (пальне).

Фактичне виконання сторонами умов договорів підтверджується видатковими накладними РН-0000530 від 02.06.2011 року, РН-0000552 від 02.06.2011 року, РН-0000560 від 07.06.2011 року, РН-0000588 від 09.06.2011 року, РН-0000589 від 14.06.2011 року, РН-0000582 від 15.06.2011 року, РН-0000590 від 21.06.2011 року, РН-0000591 від 29.06.2011 року; податковими накладними: № 10, № 11 від 02.06.2011 року, № 31 від 07.06.2011 року, № 41 від 09.06.2011 року,№ 53 від 14.06.2011 року, № 59 від 15.06.2011 року, № 78 від 21.06.2011 року, № 93 від 29.06.2011 року.

Вказані видаткові та податкові накладні досліджувалися перевіряючими особами під час перевірки, що відображено в акті перевірки, при цьому будь-яких зауважень щодо їх складення, податковою службою висловлено не було

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 649 від 07.07.2011 року, № 654 від 11.07.2011 року, № 657 від 12.07.2011 року, № 668 від 15.07.2011 року, № 710 від 29.07.2011 року, № 714 від 01.08.2011 року, № 671 від 02.08.2011 року, № 731 від 11.08.2011 року, № 733 від 12.08.2011 року, № 740 від 15.08.2011 року, № 745 від 13.08.2011 року, № 749 від 18.08.2011 року, № 797 від 02.09.2011 року, які також надавалися до перевірки (стор.10 Акту перевірки).

Транспортування товару від постачальника до покупця здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с.131-138).

Факт оприбуткування товару, згідно з актом перевірки, не заперечувався податковою службою, оскільки посилаючись саме на ці обставини ДПІ зроблено висновок про заниження позивачем доходу, внаслідок не включення до складу доходу безоплатно наданого товару (стор.31 Акту), який реалізований через мережу автозаправочних станцій.

Встановивши такі обставини справи, які свідчать про факт придбання товару, його транспортування, оприбуткування, оплату вартості товару, у тому числі і сплату ПДВ у його вартості, використання товару у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс».

Висновки ДПІ, які зроблено в акті перевірки про нікчемність укладеного правочину, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника позивача основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, доводи ДПІ щодо нікчемності укладеного правочину не можуть бути законною підставою для збільшення позивачу податкових зобов'язань.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи ДПІ про заниження позивачем доходу.

Так, вказуючи на заниження позивачем доходу податкова служба виходить з наступного. Оскільки ДПІ встановлено факт оприбуткування ТОВ «Агромет, ЛТД» товарів та враховуючи висновки перевіряючи осіб про нікчемність укладених правочинів, ДПІ зроблено висновок про те, що отримані підприємством товари є безоплатно отриманими товарами, у зв'язку з чим ТОВ «Агромет, ЛТД», враховуючи приписи пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, було зобов'язано збільшити доходи на суму безоплатно отриманих товарів.

Не заперечуючи обов'язок платника податків до складу доходу включати вартість безоплатно наданих товарів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп..14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Таким чином, зі змісту наведеної норми матеріального права вбачається, що безоплатні надані товари характеризується такими визначальними ознаками як, по-перше: товари передається платнику податків у власність, по-друге: передача товарів платнику податків не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Встановлені обставини справи, свідчать про те, що позивачу передавались товари на платній основі, вартість товарів сплачена позивачем, про що свідчить акт перевірки.

Таким чином, висновок ДПІ про те, що оприбутковані позивачем товари є безоплатно наданими, не узгоджуються з вимогами пп..14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України та спростовуються встановленими обставинами справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі №2а/0470/13191/12- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк