Рішення

від 22.05.2014 по справі 922/1261/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р.Справа № 922/1261/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс", м. Житомир , Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія", м. Харків про про стягнення 90152 грн. за участю представників сторін:

позивача - Агаркова О.С., довіреність б/н від 26.12.2013 р.;

відповідача 1- не з"явився;

відповідача 2- не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

01.04.14 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс", м. Житомир, 41220 грн. збитків в порядку регресу, 9500 грн. збитків, 39000 грн. штрафних санкцій, судового збору, та з Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія", м. Харків, 432 грн. збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що враховуючи положення договору 2, договору № 2-1634п та договору добровільного страхування, ЗУ "Про страхування" позивач має право вимагати відшкодування шкоди в порядку регресу з відповідача 1 - 41220 грн. за знищений шифер у кількості 900 листів, а також не отримані доходи та штрафні санкції, та з відповідача 2 - 432 грн. за дерев"яні піддони, застраховані в порядку добровільного страхування майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 жовтня 2014 року.

14 квітня 2014 року представник позивача надав клопотання, в якому просив суд витребувати додаткові докази, а саме: постанову Богунського районного суду м. Житомира від 19.09.2012 р. з посиланням на те, що даний доказ містить обставини, що підтверджують вину громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП. Неможливість надання вказаного доказу обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення вручаються правопорушникам або потерпілому на його прохання. Також представник позивача просить витребувати від УДАІ УМВС України в Житомирській області засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію засобу ДАФ, номерні знаки: НОМЕР_1 та засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію напівпричепу, номерні знаки: НОМЕР_2. Обставинами, які перешкоджають наданню вказаного доказу, зазначає те, що положенням постанови КМУ від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" не надає права іншим особам, окрім власника транспортного засобу чи належним чином засвідченої копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Позивач зазначає, що даний доказ містить обставини, що підтверджують право власності ТОВ "Житомиртранссервіс" на транспортний засіб ДАФ, номерні знаки: НОМЕР_1 та напівпричеп, номерні знаки НОМЕР_2.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2014 року було відкладено розгляд справи на 14 травня 2014 року.

14 квітня 2014 року після судового засідання від відповідача 1 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, призначеного на 14.04.2014 р.

29 квітня 2014 року відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував з посиланням на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не надав суду жодного доказу про те, що ним були додержані вказані вимоги закону, що робить його вимоги про сплату штрафних санкцій внаслідок прострочення договору перевезення, безпідставними, оскільки відповідач виконав всі вимоги, покладені на нього договором та законом, в той час, коли позивачем був допущений ряд порушень, а саме: перевантаження автомобіля та невірне розміщення вантажу на рухомому складі, що ускладнило керування автотранспортним засобом внаслідок чого було завдано пошкодження вантажу та остаточного знищення транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення. Також відповідач зазначив, що претензії щодо сплати штрафу розглядаються протягом 45 днів, проте позивач із вказаною претензією до відповідача не звертався.

29 квітня 2014 року представник відповідача 1 надав заяву, в якій просив суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення штрафних санкцій за договором № 2-163п від 10.08.2012 р. та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12 травня 2014 року представник позивача надав клопотання, в якому просив суд зменшити розмір позовних вимог на 39000 штрафних санкцій за період з 05.03.2013 по 13.07.2013, та зазначив, що після зменшення позовних вимог ціна позову становить 51152 грн.

14 травня 2014 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

14 травня 2014 року представник відповідача 2 надав заяву, в якій зазначив, що при перевірці клієнтської бази та укладених договорів страхування настання ділових відносин з позивачем не виявлено, та вказав на те, що відповідач 1 не звертався до відповідача 2 з претензіями з приводу виплати страхового відшкодування.

14 травня 2014 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 1 - 41652 грн., позовні вимоги до відповідача 2. зменшити до 0,00 грн.

Вказані зменшення позовних вимог прийняті судом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року було відкладено розгляд справи на 22 травня 2014 року.

22 травня 2014 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідачем 1 не наведено та не надано належного доказу на обставини перевищення ваги вантажу, встановленої договором - замовленням № 2-1634п, не надано жодного доказу на підтвердження виявлення та сповіщення ОСОБА_1 ТОВ "ДВ-Транстрейд" про недоліки, що свідчить про належність виконання вимог при завантаженні товару. Крім того, представник позивача вказав, що визначаючи причинно- наслідний зв"язок необхідно відзначити, що Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 19.09.2012 р. встановлено, що ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість руху, що призвело до ДТА, внаслідок якого було знищено вантаж.

22 травня 2014 року представник позивача у судовому засіданні підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 01391/2.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

20 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд" (позивач) був укладений договір № 06-12, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язується систематично здійснювати доставку ввірених йому вантажів в пункти призначення та видавати особам, які мають право на отримання таких вантажів, а позивач, в свою чергу, оплачувати за перевезення вантажів встановлену плату.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що предмет (вантаж), обсяг та маршрут перевезення, а також дата подання відповідачем своїх транспортних засобів під завантаження у кожному конкретному випадку визначаються заявками позивача (які можуть бути як письмові, так і усні) та оформлюються сторонами відповідними товарно - транспортними накладними.

10 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпром" та позивачем був укладений разовий договір - замовлення на транспортно - експедиційне обслуговування № 082к, предметом перевезення є шифер на піддонах вагою 22 тони.

12 серпня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" (відповідач 1) був укладений договір про надання транспортно- експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 030019.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Пунктом 1.3 договору № 030019 сторони домовились про те, що організація кожного перевезення в рамках даного договору оформлюється як окремий договір - замовлення на конкретне перевезення.

10 серпня 2012 року з метою залучення до виконання обов"язків за договором № 06-12 та договором № 082к, позивач та відповідач уклали разовий договір - замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2-1634п.

Відповідно до п. 8 договору № 2-1634п перевезення здійснював ОСОБА_1 на автотранспорті Даф, державний номер НОМЕР_1 із причепом НОМЕР_2, який належить товариству відповідача 1.

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

11 серпня 2012 року до транспортного засобу на виконання умов договору № 0612, № 030019 та 2-1634п було завантажено 900 листів шиферу 8-ми хвильового на шести дерев"яних піддонах, що підтверджується товарно - транспортною накладною № ТУ000001130 від 11.08.2012 р. (арк. справи 70).

Згідно вказаної накладної вартість завантаженого вантажу складала 41652 грн.

12 серпня 2012 року рухаючись по маршруту п. Новоамвросієвське - м. Ладижин 12.08.2012 р. о 10 годині на 329км+450м автодороги М-04 Знам"янка - Луганськ - Ізварине ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого вищевказаний автотранспорт з причепом з довіреним відповідачу вантажем в"їхав у кювет, здійснив наїзд на дерево, що призвело до знищення вантажу, а саме 900 листів шиферу на 8 піддонах, в повному, що було засвідчено актом від 16.08.2012 р. Вказаний акт був підписаний водієм відповідача ОСОБА_1 та представниками продавця вантажу - логістом ОСОБА_2, комірником - ОСОБА_3, начальником ОТК ОСОБА_4

Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо- транспортної пригоди встановлена постановою Богунського районного суду м. Житомира від 19.09.2012 р., відповідно до якої його було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

26 березня 2013 року рішенням господарського суду Харківської області було задоволено позов ТОВ "Техпром" до ТОВ "ДВ-Транстрейд" про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі завдання збитків ДТП від 12.08.2012 р. у розмірі 41652 грн.

02 квітня 2013 р. ТОВ "Техпром" та ТОВ "ДВ-Транстрейд" здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог, про що було складено акт взаємозаліку від 02 квітня 2013 року, який підписаний обома сторонами.

ТОВ "Техпром" своїм листом від 26.03.2013 р. надала відповідь, що рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013р . є виконаним.

Таким чином, позивач вказує на те, що внаслідок виконання ним рішення від 26.03.2013р., у нього виникло регресне право на стягнення вказаної суми у розмірі 41652 грн. з відповідача 1.

Враховуючи викладене, у позивача виникли підстави для звернення до суду з відповідним позовом до відповідача 1 про стягнення з останнього 41220 грн. збитків в порядку регресу, 9500 грн. збитків (неодержаного прибутку).

Відповідач заперечував проти позову та зазначив, що відповідач виконав всі вимоги, покладені на нього договором та законом, в той час, коли позивачем був допущений ряд порушень, а саме: перевантаження автомобіля та невірне розміщення вантажу на рухомому складі, що ускладнило керування автотранспортним засобом внаслідок чого було завдано пошкодження вантажу та остаточного знищення транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення.

Суд, розглянувши вказані заперечення вважає їх необгрунтованими, оскільки відповідачем не наведено та не надано належного доказу на обставини перевищення ваги вантажу, встановленої договором- замовленням № 2-1634п, не надано жодного доказу на підтвердження виявлення та сповіщення ОСОБА_1 ТОВ "ДВ-Транстрейд" про недоліки, що свідчить про належність виконання вимог при завантаженні товару, крім того, вина водія у вчиненні ДТП, що призвело до пошкодження товару, підтверджена Богунського районного суду м. Житомира від 19.09.2012 р.

Цивільним кодексом України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За п. 3.1.8 договору № 030019 від 12.08.2011 р., відповідач зобов"язаний нести повну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття у вантажовідправника (фактичного завантаження на транспортний засіб та видачі ТТН) до моменту його передачі представнику замовника або вказаним в договорі - замовленні, особам у пункті призначення (вивантаження товару та видачі ТТН з відміткою про прийняття товару).

Відповідно до товарно- транспортної накладної № ТУ000001130 згідно договорів № 0612, № 030019 та 2-1634п 11 серпня 2012 року до транспортного засобу відповідача Даф. НОМЕР_1, напівпричеп НОМЕР_2 на виконання умов договору № 0612, № 030019 та 2-1634п було завантажено 900 листів шиферу 8-ми хвильового на шести дерев"яних піддонах на загальну суму 41220 грн.

Таким чином, з моменту прийняття вантажу, відповідач був зобов"язаний нести повну відповідальність за його збереження.

Проте саме з вини водія вказаного транспортного засобу сталася дорожньо- транспортна пригода 12.08.2012 р., що призвело до повного знищення вантажу, що підтверджується актом про пошкодження вантажу від 16.08.2012 р.

Як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2013 р. з позивача було стягнуто збитки за знищення вантажу у розмірі 41652 грн., та вказане рішення ним виконано у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписом ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Таким чином, під правом регресу розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли фігура завдавача шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають.

Враховуючи викладене, те, що винною особою у знищенні вантажу є відповідач 1, оскільки він брав на себе зобов"язання по збереженню вантажу, враховуючи те, що вина водія ОСОБА_1 встановлена постановою Богунського районного суду м. Житомира від 19.09.2012 р., а також те, що позивачем було погашено збитки за знищення вантажу замовнику, у позивача правомірно виникло право регресу на стягнення з відповідача 1 - 41220 грн., тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню як обгрунтована.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9500 грн. збитків (неодержаного прибутку) з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України.

Ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України визначено, що відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

В силу ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частина третя вказаної статті визначає загальне правило про відшкодування збитків в повному обсязі, тобто як реальної шкоди, так і упущеної вигоди. Договором або законом може бути передбачене відшкодування збитків в меншому або в більшому обсязі.

Таким чином, відповідно до ст. 924 ЦК, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди.

Тобто в даному випадку перевізник не буде відшкодовувати потерпілому упущену вигоду.

Таким чином, законом обмежено право на відшкодування збитків у зв"язку із знищенням вантажу, яке можливо тільки у розмірі фактичної шкоди, отже позивач позбавлений права на відшкодування упущеної вигоди.

Враховуючи викладене, те, що право позивача на відшкодування збитків обмежено законом, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні вказаної вимоги про стягнення з відповідача 9500 грн. збитків (неодержаного прибутку).

Розглянувши клопотання відповідача 1 про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, суд зазначає, що позивач зменшив позовні вимоги на 39000 грн. штрафних санкцій, тому підстави для задоволення вказаного клопотання у суду відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 22, 623, 924, 1121 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" (10031, м. Житомир, вул. Маршала Рибалко, 25, код 32699083, р/р № 2600903526622 в філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Житомир) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Транстрейд" (61012, м. Харків, вул. Ярославська, 13/18, код 36815152, р/р № 26005060711665 в Харківському ГРУ Приватбанку) 41220 грн. збитків в порядку регресу, 938,78 грн. судового збору.

В стягненні 9500 грн. збитків відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова