Ухвала

від 22.05.2014 по справі 2а-9953/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 876/6961/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Флоріан" до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

23.11.2012 року позивач - Приватне підприємство «Флоріан» (надалі- ПП «Флоріан», підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі- ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0002281552.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки ДПІ, які викладені в акті від 12.10.2012 року №604/1520/35263597 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року та липень 2011 року щодо нікчемності правочинів з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Вікторія-Галкомсервіс» з підстав, що контролюючим органом встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з наданням податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання є безпідставним та підтверджується первинними документами по факту одержання робіт від вищезгаданих контрагентів та документів щодо використання цих робіт в господарській діяльності підприємства, внаслідок чого отримано прибуток.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 07.11.2012 року №0002281552.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, та не здійснюється перевірка первинних документів платника податків, на підставі яких можна встановити факт правомірності придбання товарів (робіт, послуг), відтак суд дійшов до висновку, що документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, як це визначено гл. ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №41 від 25.01.2011 року, що ДПІ не дотримано та на підставі камеральної перевірки протиправно визначено податкове зобов'язання платника податків та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зокрема зазначає, що при проведенні перевірки встановлено, що підприємством завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в грудні 2010 року на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 6 700,00 грн., в січні 2011 року на суму ПДВ - 8 500,00 грн. та в лютому 2011 року на суму ПДВ - 11 750 грн. та в липні 2011 року завищено податковий кредит на суму ПДВ - 2 700,00грн. по взаємовідносинах з ПП «Вікторія-Галкомсервіс», оскільки податковими органами при проведенні перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Вікторія-Галкомсервіс» виявлено, що такі підприємства не володіють, зокрема, основними фондами, виробничими потужностями, трудовими ресурсами, що підтверджує неможливість фактичного отримання підприємством робіт. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, головним державним податковим ревізором-інспектором сектору адміністрування податку на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ 12.10.2012 року на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України та в порядку ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року та липень 2011 року.

За наслідком проведеної перевірки ДПІ встановлено, що ПП «Флоріан» в порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами і доповненнями), п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено податковий кредит за грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, липень 2011 року на загальну суму ПДВ - 29 650,00грн. та, відповідно, збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у сумі - 29 650,00грн., що викладено в акті перевірки від 12.10.2012 року №604/1520/35263597 (а.с.9-37).

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0002281552, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 29 650,00 грн. основного платежу та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на - 2 351,00 грн (а.с.8).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Так, із акту перевірки від 12.10.2012 року №604/1520/35263597 вбачається, що при камеральній перевірці використано податкові декларації з ПДВ:

-за грудень 2010 року, яку подано до ДПІ 19.01.2011 року за №59259, дод.5 до декларації (від 19.01.2011 року №59258);

-за січень 2011 року (від 18.02.2011 року №3724), дод.5 до декларації (від 18.02.2011 року №3723);

-за лютий 2011 року (від 21.03.2011 року №9001472971), дод.5 до декларації (від 21.03.2011 року №9001474406);

-за липень 2011 року (від 19.08.2011 року №9007029505);

- акт про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс» від 30.11.2011 року №3180/375/23-118/34368643;

-акт про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 17.05.2012 року №129/227/35554567.

При цьому слід зазначити, що камеральну перевірку, яка є предметом дослідження, проведено у жовтні 2012 року, тобто більш як через півтора року після подання податкових декларацій по ПДВ.

Так, відповідно до пункту 75.1 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. (п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України).

Слід зазначити, що під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема: розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків); даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї; розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних; розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів; розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних; розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок; розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних); розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Тому, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час камеральної перевірки не можуть використовуватись документи первинного обліку платника податків, вивчення та оцінка укладених таким платником податків угод, так як дані про укладання таких угод не відображаються у податковій звітності, а відтак, під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів.

Крім того, згідно п.200.10 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до листа ДПА України від 23.03.2011 року №8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість», камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість платників податку - юридичних осіб проводяться працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у даному випадку перевірка була проведена в порушення терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого п.200.10 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачені підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за отриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі викладеного, колегією суддів встановлено, що підставою для висновків ДПІ є зокрема, відповідні акти перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс» (ЄДРПОУ 34368643) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року (акт ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 30.11.2011 року №3180/375/23-118/34368643) та акта про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (ЄДРПОУ 35554567) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року (акт Ленінської МДПІ у м.Луганську №129/227/35554567 від 17.05.2012 року).

Таким чином слід зазначити, що наслідки перевірок інших платників податків податковим органом, або отримання інформації про виявлені факти щодо можливих порушень платником податків є підставою для проведення позапланової документальної перевірки, а не камеральної, як це здійснено відповідачем.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції викладений в оскаржуваній постанові від 25.03.2013 року про те, що враховуючи ту обставину, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій та не здійснюється перевірка первинних документів платника податків, на підставі яких можна встановити факт правомірності придбання товарів (робіт, послуг), документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, як це визначено гл. ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №41 від 25.01.2011 року, що ДПІ не дотримано та на підставі камеральної перевірки протиправно визначено податкове зобов'язання платника податків та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. по справі № 2а-9953/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик