Постанова

від 27.05.2014 по справі 814/724/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/724/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Фуртуни І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, у справі за позовом Приватного підприємства "НПА Промгідробуд - 7" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року задоволено позов: визнано протиправними дії податкового органу щодо визнання нікчемними правочинів, які укладено між ним та ТОВ "Соборное-1" і скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000022201 від 11.01.2013 року.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення податкового органу, так як відповідачем, в ході проведеної перевірки, встановлено безтоварність проведених операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Соборное-1" у грудні 2011 року, що призвело до заниження позивачем сум ПДВ за цей період, на суму 30431 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 13.12.2012 року по 19.12.2012 року податковим органом проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Соборное-1" за грудень 2011 року, про що складено акт №40/22-01/34129087, яким встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п. 201.4 ст.201 ПК України, а саме заниження ПДВ, на суму 30431 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та вказаним контрагентом укладено безтоварні угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а тому підприємством неправомірно занижено розмір ПДВ.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 11.01.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції, на загальну суму 45646,50 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо неправомірності прийнятого рішення, так як господарські операції між позивачем та його контрагентом носять реальний характер.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено ПДВ за грудень 2011 року, на 30431 грн.

На формування розміру ПДВ вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Соборное-1" щодо здійснення підрядних робіт, які виконано на підставі договору №01\9-2011 від 01.09.2011 року.

На підтвердження господарських відносин з даним контрагентом позивачем надано наступні документи: копію договору (а.с.44), видаткову та податкову накладну (а.с.46-48), акти виконаних робіт (а.с.49-64).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ТОВ "Соборное-1" укладено договір виконання субпідрядних робіт на території Ташликскої ГАЕС.

Для виконання умов вказаного договору постачальником (ТОВ Соборное-1) надано позивачу будівельні матеріали, проте жодними документами не підтверджено їх транспортування на будівництво та їх фактичне отримання (акт здачі \ прийняття тощо).

Будівельні роботи проведено на території режимного об'єкту - електростанції щодо якої встановлено відповідний режим охорони, проте позивачем не надано доказів реєстрації працівників контрагента при вході \ виході на територію або пропусків та дозволів. В матеріалах справи наявний запит до служби охорони ГАЕС щодо підтвердження даних обставин, проте жодної відповіді від посадових осіб не надано (а.с.122).

Також позивачем не надано до суду ані актів виконання скритих робіт (про що прямо зазначено в договорі), ані журналу проведення будівельних робіт. Підприємством також не надано платіжних документів, які підтверджують перерахунок коштів за виконання будівельних робіт.

Крім того судова колегія звертає увагу на те, що первинні документи позивача складено із певними порушеннями, а саме: у договорі субпідряду відсутня печатка позивача; у видатковій накладній відсутні прізвища, ім'я, по-батькові осіб, які її склали; у актах виконаних робіт не зазначено конкретних дат виконання тих чи інших будівельних робіт тощо.

У першому судовому засіданні, яке відбулось 15.04.2014 року, судовою колегією поставлено перед позивачем питання про надання вказаних доказів та будь-яких інших документів, що підтверджують реальність укладеного договору, проте до другого судового засідання жодних нових доказів підприємством не надано.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що з наданих до суду документів не вбачається товарність проведених операцій, тобто позивачем не підтверджено право на віднесення вказаних сум до складу свого податкового кредиту, а тому оскаржуване рішення податкового органу є обґрунтованим, що є підставою для відмови в задоволені цієї позовної вимоги.

Не підлягає також задоволенню і позовна вимога про визнання протиправними дій податкового органу щодо визнання в акті перевірки нікчемним правочину, який укладено між позивачем та його контрагентом, з огляду на наступне.

У вищевказаному акті перевірки податковим органом зазначено, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Соборное-1" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними (а.с.24), тобто посилання позивача на те, що податковим органом визнано нікчемним той чи інший правочин - суперечить матеріалам справи.

Вказаний висновок податкового органу щодо безтоварності проведених операцій зроблено на підставі відповідних документів та його обґрунтованість підтверджено вищевказаними висновками апеляційного суду.

Крім того судова колегія зазначає, що акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки, обґрунтованість яких в подальшому перевіряє суд, при наявності відповідного спору, а тому це також є підставою для відмови в задоволені позову.

Аналогічну правову позицію викладено й у постанові Вищого адміністративного суду України від 04.11.2013 року, по справі К/9991/7900/11.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позову Приватного підприємства "НПА Промгідробуд -7" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М.Танасогло