Постанова

від 27.05.2014 по справі 823/1284/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року справа № 823/1284/14

13 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Журавель Т.В.

за участю представника позивача - Смирнова Б.Б. (за довіреністю), відповідача - Ткаченка В.Г. (особисто), представника відповідача - Шуляк-Гончаренко С.В. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича та реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича та реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

В адміністративному позові позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченка Віталія Геннадійовича від 03 березня 2014 року № 11340190 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (пункт 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-ІV), заявленого дочірнім підприємством «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» (частина четверта статті 15 Закону № 1952-ІV) 26.02.2014 року щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:05:030:0030, площею 6,0 м 2 , що розташована по вул. Сумгаїтській (біля будинку № 59, 69) в м. Черкаси.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що державний реєстратор, в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмовив позивачу у державній реєстрації права оренди земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях по справі.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов відповідач та представник відповідача просили відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (індексний номер 18505169) - право власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна за Черкаською міською радою не було зареєстровано.

Заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 20.12.2012 № 3-1456 поновлено дочірньому підприємству «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» договір оренди земельної ділянки площею 6,0 кв. м. по вул. Сумгаїтській (біля будинку № 59, 69) в м. Черкаси - на 5 років під існуючу тимчасову споруду (кіоск).

10 квітня 2013 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та дочірнім підприємством «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» (орендар) підписано договір оренди землі, згідно пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 20.12.2012 № 3-1456 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться по вул. Сумгаїтській (біля будинку № 59, 69) в м. Черкаси.

Пунктами 2, 8, підпунктом "а" пункту 31 договору передбачено: в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 7110136700:05:030:0030) площею 6,0 кв. м. під існуючу тимчасову споруду (кіоск); за функціональним використанням земельна ділянка відноситься до категорії земель комерційного використання; договір укладено на 5 років (з дати приймання рішення Черкаської міської ради від 20.12.2012 № 3-1456); орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

26 лютого 2014 року уповноваженою особою позивача до державного реєстратора прав на нерухоме майно подані: заява про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (реєстраційний номер заяви - 5604299, дата, час реєстрації - 26.02.2014 р. 15 год. 19 хв. 19 сек.); документ, що підтверджує повноваження особи, яка подає заяву; документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав та документ про сплату державного мита; оригінал договору оренди землі від 10 квітня 2013 року; примірник оригіналу рішення Черкаської міської ради від 20.12.2012 № 3-1456. Подання зазначених документів підтверджується карткою прийому заяви № 11220303.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Ткаченко Віталій Геннадійович 03 березня 2014 року, відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, прийняв рішення № 11340190 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, з тих підстав, що заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №IV та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.

Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник).

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 згадуваної статті встановлено, що при наданні у постійне користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права постійного користування такими земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності чи територіальної громади на вказані земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

З огляду на викладене вбачається, що законодавством встановлено імперативну норму щодо обов'язковості проведення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку, яка сформована із земель державної чи комунальної власності, за відсутності такої реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності.

Законом України від 14.05.2013 р. № 233 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням» визначаються особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Так, державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, емфітевзис, суперфіцій, сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При наданні у постійне користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права постійного користування такими земельними ділянками. У разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, емфітевзис, суперфіцій, сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку одночасно з державною реєстрацією речового права на неї проводиться на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, до якого додаються:

- витяг з Державного земельного кадастру (п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»);

- документ, за яким виникає речове право на земельну ділянку.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування разом з іншими зазначеними документами подається правонабувачем (користувачем, орендарем, який є уповноваженою особою власника земельної ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Судом встановлено, що відсутня державна реєстрація права власності Черкаської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:05:030:0030. Крім того, позивачем не було надано до заяви витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7110136700:05:030:0030, площею 6,0 м 2 , що розташована по вул. Сумгаїтській (біля будинку № 59, 69) в м. Черкаси.

У відповідності до п. 20 Порядку № 868, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 28 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п. 5-2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про реєстрацію права користування земельною ділянкою (похідного права) за відсутності державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, що відповідно до п. 5-2 ст. 24 Закону № 1952 є підставою для відмови у державній реєстрації права, отже позовні вимоги в частині скасування рішення від 03 березня 2014 року № 11340190 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання державного реєстратора прийняти рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (пункт 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-ІV), заявленого дочірнім підприємством «Юрія-2» публічного акціонерного товариства «Юрія» (частина четверта статті 15 Закону № 1952-ІV) 26.02.2014 року щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:05:030:0030, площею 6,0 м 2 , що розташована по вул. Сумгаїтській (біля будинку № 59,69) в м. Черкаси, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зобов'язання державного реєстратора прийняти рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:05:030:0030 буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а тому, позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Гайдаш

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 травня 2014 року