Рішення

від 20.05.2014 по справі 905/2314/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2014 Справа № 905/2314/14

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ «МилаМ», м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 163076,58 грн.

За участі представників:

від позивача: Ліхалат Н.О. за довіреністю від 22.04.2014р.

від відповідача: Бєліченко С.С. за довіреністю від 10.05.2013 р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МФ «МилаМ», м. Луганськ, звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 163076,58 грн., а саме: 158389,50 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 878,83 грн., пені у розмірі 3808,25 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №14/03 від 03.01.2014р., специфікації № 1, № 2, № 3 до договору №14/03 від 03.01.2014р., видаткові накладні № МН-00000003 від 04.01.2014 р., № МН-00000004 від 05.01.2014 р., № МН-00000008 від 07.01.2014 р., № МН-00000012 від08.01.2014 р., № МН-00000019 від 09.01.2014 р., № МН-00000087 від 19.01.2014 р., товарно-транспортні накладні, претензія №547 від 07.03.2014р., інформаційний лист від 289 від 04.02.2014р.

16.05.2014 р. через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечував. Посилався на недотримання позивачем умов договору щодо підписання видаткових та товарно-транспортних накладних з обох сторін, обов'язкового надання сертифікатів якості на зерно, рахунків, протоколів випробувань на ГМО тощо. Зазначив про відсутність доказів поставки товару за частиною накладних, відсутність у позивача права на звернення до суду з позовною заявою, через недотримання строків на розгляд претензії відповідачем.

В судовому засіданні 20.05.2014 р. позивачем надано читаємі копії матеріалів, доданих до позовної заяви, в порядку п.п. 2.4.8. «Інструкції з діловодства в господарських судах України», затвердженої Наказом ДСА України № 28 від 20.02. 2013 року м. Київ «Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України», означені документи долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.05.2014 р. відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами, наданими позивачем 20.05.2014 р.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на надання позивачем читаємих копій документів, які були надіслані відповідачу разом з позовною заявою, а не нових доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

03.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МФ «МилаМ» (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» (покупець) був укладений договір поставки №14/03 (надалі Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити-зернові культури (пшениця групи Б, 4-5 та 6 клас, кукурудза 3 клас, ячмінь 3 клас, тритикале 3 клас, соєві боби, горох 3 клас, овес 4 клас, жито 4 клас) , а також продукти переробки зерна (виробництва України), що надалі іменується товар.

За умов п.1.2. договору найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем оговорюються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1. договору при поставці кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: якісне посвідчення на зерно або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО, гігієнічні висновки районної СЕЗ, ветеринарне посвідчення (форма « 2), рахунок, видаткову накладну, товарно- транспортну накладну.

Товар постачається згідно умов, визначених у специфікаціях. В разі поставки товару неналежної якості, згідно умов специфікації, а також підтвердження даного факту лабораторією покупця, або висновком спеціально уповноваженого органа/експерту, покупець має право відмовитись прийомки неякісного товару тощо (п. 2.5. договору).

Згідно п. 3.1. договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, визначених в специфікаціях.

Сторонами підписані специфікації № 1, № 2, № 3 до договору №14/03 від 03.01.2014р., відповідно до яких узгоджені, зокрема, найменування, кількість та ціна продукції, загальна вартість продукції, умови поставки- поставку здійснює постачальник на склад покупця на умовах СРТ (Інкотемс 2000):Донецька область, Костянтинівський район, пос. Бересток, вул. Докучаєва, 1, комбікормовий завод ТОВ «Константа - Агро», строки поставки: з 03 по 08.01.2014 р., з 08 по 17.01.2014 р., з 19 по 27.01.2014 р. відповідно. Також, означеними специфікаціями визначено, що датою поставки вважається дата фактичного отримання товару покупцем згідно підписаної сторонами видаткової накладної та відміток покупця про отримання товару в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 5 специфікації № 1 до договору №14/03 від 03.01.2014р. визначено, що порядок оплати: покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10ти банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО.

Пунктом 5 специфікацій № 2, № 3 до договору №14/03 від 03.01.2014р. визначено, що порядок оплати: покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5ти банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО.

На виконання умов зазначеного договору позивач у січні 2014 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 158608,00грн. разом з ПДВ.

видаткові накладні товарно-транспортні накладні

Факт поставки продукції за наведеними специфікаціями та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується видатковими накладними № МН-00000003 від 04.01.2014 р., № МН-00000004 від 05.01.2014 р., № МН-00000008 від 07.01.2014 р., № МН-00000012 від 08.01.2014 р., № МН-00000019 від 09.01.2014 р., № МН-00000087 від 19.01.2014 р., товарно-транспортними накладними від 04.01.2014 р., від 05.01.2014 р., від 07.01.2014 р., від 08.01.2014 р., від 09.01.2014 р., від 19.01.2014 р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Отримання товару представником відповідача за видатковими накладними № МН-00000003 від 04.01.2014 р., № МН-00000004 від 05.01.2014 р., № МН-00000008 від 07.01.2014 р., № МН-00000019 від 09.01.2014 р., № МН-00000087 від 19.01.2014 р. підтверджено підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства. Видаткова накладна № МН-00000012 від 08.01.2014 р. у якості доказу прийняття товару містить відтиск печатки підприємства - відповідача, товарно-транспортна накладна 08.01.2014 р. посвідчує отримання товару відповідачем на суму, обумовлену у відповідній видатковій накладній у розмірі 28255,50 грн. разом з ПДВ та містить відбиток штемпеля ТОВ «Константа - Агро», підпис уповноваженої особи про прийняття товару.

Означені видаткові та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без заперечень.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Згідно до наявного у матеріалах справи виписок за особовим рахунком за 03.01.2014 р., 03.04.2014 р., листів №02/04-1 від 02.04.2014 р. за договором №03/01-1 від 03.01.2014 р., відповідачем було сплачено 218,50 грн. та 10000,00 грн. позивачу від за договором №14/03 від 03.01.2014р. За змістом позовної заяви, позивачем при визначенні розміру основного боргу на дату звернення до суду було враховано лише часткову оплату у розмірі 218,50 грн. за договором №03/01-1 від 03.01.2014 р.

Таким чином, станом на дату подачі позовної заяви, 07.04.2014 р., розмір основного боргу становив 148389,50 грн. Провадження в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

На момент прийняття рішення по справі відповідач існуючий борг в сумі 148389,50 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 878,83 грн. згідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Заявлений до стягнення розмір 3% річних у сумі 878,83 грн., розрахований за кожною видатковою накладною, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 3808,25 грн. відповідно до п. 4.1. договору.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п 4.1. Договору у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючого в період, за який нараховується пеня, від суми боргу, за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується та сплачується до моменту фактичної оплати.

Заявлену до стягнення розміри пеню у розмірі 3808,25 грн. за період з 04.01.2014 р. по 25.03.2014 р., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без розгляду з огляду на наступне.

Пунктом 2.4.8. «Інструкції з діловодства в господарських судах України», затвердженої Наказом ДСА України № 28 від 20.02. 2013 року м. Київ «Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України» визначено, що усі документи, що підшиваються до справи, мають бути лише в одному примірнику. У разі подання учасником судового процесу примірника документа, у тому числі письмового доказу зі справи, один примірник якого вже підшито до матеріалів справи, поданий наступний повертається особі, яка подала цей документ.

Заперечення відповідача щодо недотримання позивачем претензійного порядку досудового розгляду суд до уваги не приймає з огляду на нижченаведене.

Конституційний суд України в абзаці 3 пункту третьому рішення № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року зазначив, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути, зокрема, юридичні особи. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

В абзаці 3, 4 пункту 6.2 рішення Конституційного суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року зазначено, що у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду. Таким чином, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. Особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

З наведеного випливає, що спір у даній справі підлягає розгляду господарським судом по суті на загальних підставах.

Що стосується заперечень відповідача про наявність на видаткових накладних № МН-00000003 від 04.01.2014 р., № МН-00000012 від 08.01.2014 р. відбитку печатки підприємства, яка була знищена до дат отримання товарів за означеними накладними, суд виходить з наступного.

Факт отримання товару за видатковими накладними № МН-00000003 від 04.01.2014 р., № МН-00000012 від 08.01.2014 р. підтверджено підписом уповноваженої особи та відбитком печатки, відбитком печатки, відповідно. Відбиток печатки підприємства-відповідача на означених накладних є нетотожнім відбиткам печаток на інших видаткових накладних.

Згідно до наданого акту знищення печаток та штампів від 26.12.2013 р. підписаного директором та головним бухгалтером ТОВ «Константа - Агро» у зв'язку зі зміною юридичної адреси та необхідністю його відображення на печатці підприємства проведено знищення однієї круглої печатки.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно пункту 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Зі змісту зазначеного акту не вбачається, яка саме кругла печатка ТОВ «Константа - Агро» була знищена, відсутні зразки відтиску знищеної печатки. В свою чергу матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ «Константа - Агро».

Крім того, відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі статтею 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті переданого товариству з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» товару).

Додатково суд повідомляє, що обставини щодо дотримання підприємством відповідача, ТОВ «Константа - Агро», Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" в частині використання печаток підприємства, порядку їх знищення та присутності у діях робітників підприємства ознак правопорушення, судом буде направлене повідомлення до прокуратури.

Крім того, факт отримання товару за спірними накладними підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які, як вже зазначалось вище, містять відбиток штемпелю підприємства -відповідача про прийняття товару та підписані уповноваженою особою.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність на видатковій накладній № МН-00000012 від 08.01.2014 р. такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції", завіреної печаткою ТОВ «Константа - Агро», не спростовує сам факт прийняття товару.

В іншій частині заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовані матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ «МилаМ», м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 163076,58 грн., а саме: 158389,50 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 878,83 грн., пені у розмірі 3808,25 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 12, код ЄДРПОУ 30947526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ «МилаМ» (91033, м. Луганськ, бул. Дніпропетровська, 49Б, код ЄДРПОУ 20164689) заборгованість у розмірі 148389,50 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 878,83 грн., пені у розмірі 3808,25 грн., судовий збір у розмірі 3061,52 грн.

В частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу припинити провадження.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2014 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко