Постанова

від 25.06.2014 по справі 905/2314/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.06.2014 справа №905/2314/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Романовій А.О. від позивача:не з»явився; від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2014 року у справі№ 905/2314/14 (суддя Бойко І.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МФ МилаМ», м. Луганськ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк простягнення 163 076 грн. 58 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю «МФ МилаМ», м. Луганськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк про стягнення 163 076 грн. 58 коп., з яких: 158 389 грн. 50 коп. - борг, 3 808 грн. 25 коп. - пеня, 878 грн. 83 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2014 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ МилаМ», м. Луганськ були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ МилаМ», м. Луганськ заборгованість у розмірі 148 389 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 878 грн. 83 коп., пеню у розмірі 3 808 грн. 25 коп. В частині стягнення 10000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі було припинено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.05.14 року скасувати в частині стягнення основного боргу в розмірі 148 389 грн. 50 коп., пені у розмірі 3808 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 878 грн. 83 коп. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення 10.06.2014 р. уповноваженим особам підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 05.06.2014 р. Через канцелярію судовою колегією отримано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв»язку з політичною ситуацією в Донецькій області, яке судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки явка сторін ухвалою суду не була визнана обов»язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті. Про причину неявки позивач суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав. Явка сторін ухвалою суду від 05.06.2014 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/2314/14.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МФ «МилаМ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро» (покупець) був укладений договір поставки №14/03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець зобов»язався прийняти і оплатити-зернові культури (пшениця групи Б, 4-5 та 6 клас, кукурудза 3 клас, ячмінь 3 клас, тритикале 3 клас, соєві боби, горох 3 клас, овес 4 клас, жито 4 клас), а також продукти переробки зерна (виробництва України), що надалі іменується товар.

Згідно з п.1.2 договору, найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем оговорюються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що ціна договору визначається сумою всіх специфікацій та видаткових накладних за період дії договору і орієнтовно складає 900 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 2.1. договору, при поставці кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: якісне посвідчення на зерно або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО, гігієнічні висновки районної СЕЗ, ветеринарне посвідчення (форма №2), рахунок, видаткову накладну, товарно - транспортну накладну.

Товар постачається згідно умов, визначених у специфікаціях. В разі поставки товару неналежної якості, згідно умов специфікації, а також підтвердження даного факту лабораторією покупця, або висновком спеціально уповноваженого органа/експерту, покупець має право відмовитись від прийомки неякісного товару тощо (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, визначених в специфікаціях.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати, за отриманий товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочки оплати. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати.

У п.7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на то особами і діє до 31 грудня 2014 року.

Сторонами підписані специфікації № 1, № 2, № 3 до договору поставки №14/03 від 03.01.2014 р., відповідно до яких узгоджені найменування, кількість та ціна продукції, загальна вартість продукції, умови поставки: поставку здійснює постачальник на склад покупця на умовах СРТ (Інкотемс 2000): Донецька область, Костянтинівський район, сел. Бересток, вул. Докучаєва, 1, комбікормовий завод ТОВ «Константа - Агро»; строки поставки: з 03 по 08.01.2014 р., з 08 по 17.01.2014 р., з 19 по 27.01.2014 р. відповідно; дата поставки: дата фактичного отримання товару покупцем згідно підписаної сторонами видаткової накладної та відміток покупця про отримання товару в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 5 специфікації № 1 до договору №14/03 від 03.01.2014 р. визначено порядок оплати: покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО.

Пунктом 5 специфікацій № 2, № 3 до договору №14/03 від 03.01.2014р. визначено порядок оплати: покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару та підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО.

Згідно з п.8 специфікацій №№1, 2, 3 до договору поставки №14/03 від 03.01.2014 р. умови поставки: поставку здійснює постачальник на склад покупця на умовах СРТ (Інкотермс 2000): Донецька область, Костянтинівський район, сел. Бересток, вул. Докучаєва, 1 комбікормовий завод ТОВ «Константа - Агро».

На виконання умов договору поставки №14/03 від 03.01.2014 р. позивач у січні 2014 р. поставив відповідачу зернові культури, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № МН-00000003 від 04.01.2014 р., № МН-00000004 від 05.01.2014 р., № МН-00000008 від 07.01.2014 р., № МН-00000012 від 08.01.2014 р., № МН-00000019 від 09.01.2014 р., № МН-00000087 від 19.01.2014 р. та товарно-транспортними накладними від 04.01.2014 р., від 05.01.2014 р., від 07.01.2014 р., від 08.01.2014 р., від 09.01.2014 р., від 19.01.2014 р. на загальну суму 158 608 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте відповідачем у встановлений договором строк здійснена часткова оплата за отриманий товар на суму в розмірі 10 218 грн. 50 коп.

Позивачем 07.03.2014 р. направлена на адресу відповідача претензія №547 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 158 389 грн. 50 коп., яка відповідачем залишена без відповіді і виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк 163 076 грн. 58 коп., з яких: 158 389 грн. 50 коп. - борг, 3 808 грн. 25 коп. - пеня, 878 грн. 83 коп. - 3% річних.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору поставки №14/03 від 03.01.2014 р. поставив відповідачу зернові культури, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № МН-00000003 від 04.01.2014 р., № МН-00000004 від 05.01.2014 р., № МН-00000008 від 07.01.2014 р., № МН-00000012 від 08.01.2014 р., № МН-00000019 від 09.01.2014 р., № МН-00000087 від 19.01.2014 р. та товарно-транспортними накладними від 04.01.2014 р., від 05.01.2014 р., від 07.01.2014 р., від 08.01.2014 р., від 09.01.2014 р., від 19.01.2014 р. на загальну суму 158 608 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте у встановлений договором строк відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму в розмірі 10 218 грн. 50 коп. Судова колегія вважає, що відповідач своїми конклюдентними діями з часткової оплати за отриманий товар на підставі договору поставки №14/03 від 03.01.2014 року та відсутності будь-яких належних доказів з відмови у прийнятті продукції в зв»язку з нібито відсутністю всіх необхідних товаросупроводжуючих документів, підтвердив поставку позивачем на його адресу товару саме за договором поставки, що є підставою позову. Тобто, відповідач є таким, що неналежним чином виконав своє грошове договірне зобов»язання перед позивачем саме за договором поставки №14/03 від 03.01.2014 року, оскільки відповідач не довів суду наявність будь-яких інших договірних взаємовідносин з позивачем, на підставі яких можливо було отримати та частково оплатити вищевказаний товар.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі про стягнення боргу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв»язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем на виконання умов договору поставки №14/03 від 03.01.2014 р. 02.04.2014 року здійснена оплата на суму 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського реєстру Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», а також листом відповідача №02/04-1 від 02.04.2014 р. щодо необхідності корегуванням підстави перерахування грошових коштів позивачу, зокрема, вважати призначенням платежу в платіжному дорученні №3947 від 02.04.2014 р. на суму 10 000 грн. 00 коп. «оплата згідно договору №14/03 від 03.01.2014 р.»

Згідно з ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав до господарського суду доказів невиконання позивачем зобов'язань з надання документів, а також відмови від цієї продукції, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за прийнятий без зауважень та заперечень в частині нібито відсутності будь-яких додаткових документів товар за договором поставки №14/03 від 03.01.2014 року, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості за отриманий товар в розмірі 148 389 грн. 50 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.01.2014 р. по 25.03.2014 р. у розмірі 878 грн. 83 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року).

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки відповідачем сплати за отриманий товар за договором поставки №14/03 від 03.01.2014 року за загальний період прострочки з 15.01.2014 р. по 25.03.2014 р. вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення цієї частини позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 878 грн. 83 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період з 15.01.2014 року по 25.03.2014 року.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 3 808 грн. 25 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати, за отриманий товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочки оплати. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені у розмірі 3 808 грн. 25 коп. за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 15.01.2014 року по 25.03.2014 року.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ МилаМ», м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 148 389 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 878 грн. 83 коп., пеню у розмірі 3 808 грн. 25 коп. і припинено провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судом апеляційної інстанції розглянуті та відхилені ствердження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи довіреностей уповноваженої особи відповідача на отримання товару, оскільки умовами договору сторони передбачили здійснення поставки саме на склад покупця на умовах СРТ (Інкотермс 2000): Донецька область, Костянтинівський район, сел. Бересток, вул. Докучаєва, 1 комбікормовий завод ТОВ «Константа - Агро». Крім того, розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо нібито відсутності в матеріалах справи належних доказів здійснення поставки позивачем, оскільки відповідач своїми конклюдентними діями зі здійснення часткової оплати за отриманий товар підтвердив факт поставки товару саме за договором, що є предметом позову.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2014 року по справі № 905/2314/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа - Агро», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2014 р. у справі № 905/2314/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2014 р. у справі № 905/2314/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3,4- відповідачу;

5 - ДАГС;

6- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.