Ухвала

від 15.09.2006 по справі 11/300/06-ап

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/300/06-АП

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

                                                                      У Х В А Л А

15.09.06                                                              Справа №11/300/06-АП

     Запорізький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Соколові А.А.

за участю представників:

позивача:             Пашаєв С.М., довіреність № 230/10/10-010 від 11.01.2006р.;

відповідача-1:     Гайворонський О.Ю., довіреність від 10.09.2006р.;

відповідача-2:     не з'явився;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу             Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

                                              м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

на постанову                        господарського суду Запорізької області від 04.07.2006 року

у справі                                 № 11/300/06-АП

за позовом                            Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

                                              м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

до відповідача-1                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                               «Дніпротранссервіс», м. Запоріжжя

до відповідача-2                  Приватного підприємства «Практик», м. Київ

про                                         визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранссервіс», м. Запоріжжя (відповідач-1) і Приватного підприємства «Практик», м. Київ (відповідач-2) про визнання недійсним господарського зобов'язання, оформленого договором підряду № 20/2004 від 14.06.2004р., укладеного між відповідачами на загальну суму 470.072,67 грн.; спонукання відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти у сумі 470.072,67 грн., отримані на виконання спірного договору; стягнення з відповідача-1 в доход держави грошових коштів у сумі 470.072,67 грн. – вартості виконаних робіт згідно спірного договору.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своєю постановою від 04.07.2006р. у справі № 11/300/06-АП (суддя Гончаренко С.А.) позов задовольнив частково: визнав недійсним спірний договір на майбутнє – з 04.07.2006р.; в іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду, у поданій апеляційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, позивач у справі, вказує на те, що постанова суду в частині відмови у позові прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає зокрема, що зі змісту спірного господарського зобов'язання не випливає, що воно може бути припинено на майбутнє. Господарське зобов'язання, укладене між відповідачами, на момент подання позовної заяви виконано в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними та актами виконаних робіт. Просить постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2006р. у справі № 11/300/06-АП скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

ТОВ «Дніпротранссервіс», відповідач-1 у справі, в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що послуги у вигляді демонтажно-будівельних робіт на суму 470.072,67 грн. не є «отриманими» або «належними» відповідачу-1 по угоді з відповідачем-2, а отже не можуть бути стягнуті з відповідача-1 в доход держави. Просить оскаржувану постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача і відповідача-1 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

Від ПП «Практик», відповідача-2 у справі, заперечень на апеляційну скаргу не надходило. Відповідач-2 законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності відповідача-2.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2590 від 14.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

За клопотанням присутніх представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 15.09.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розгляд апеляційної скарги здійснювався за правилами Кодексу адміністративного судочинства України згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.

Як випливає з матеріалів справи, 29.05.2003р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення № 187/11, згідно якого надано дозвіл ТОВ «Дніпротранссервіс» на проектування та реконструкцію орендованих нежитлових приміщень по вул. Жуковського, 32 (колишнього заводу) та прилеглої території колишнього контейнерного майдану вантажного двору станції Запоріжжя-2 під торговельний центр.

14.06.2004р. між ТОВ «Дніпротранссервіс» (замовник) та ПП «Практик» (підрядник) був укладений договір № 20/2004 підряду на демонтаж нежитлових приміщень в м. Запоріжжі по вул. Жуковського, 32, згідно умов якого замовник оплачує, а підрядник здійснює роботи по демонтажу перекриття, цеглових і залізобетонних перегородок, демонтаж і руйнування старих бетонних основ і фундаментів, розробку ґрунту вручну і облаштування котлованів під фундаменти колон. Вартість матеріалів входить у вартість виконуваних робіт.

Згідно до актів виконаних робіт за червень-вересень 2004р. №№ 35, 37, 39, 40, 58, 59, ПП «Практик» виконало обумовлені договором роботи на загальну суму 470.072,67 грн. Оплата ТОВ «Дніпротранссервіс» за виконі роботи здійснена повністю.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005р. у справі № 2-3918 визнані недійсними Статут ПП «Практик», затверджений засновником Стецюком В.В. та зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією за № 03267 від 01.12.2003р., свідоцтво № 38821240 про реєстрацію платника ПДВ ПП «Практик» з моменту його видачі – з 31.12.2003р.; припинено юридичну особу ПП «Практик».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарське зобов'язання, оформлене договором підряду № 20/2004 від 14.06.2004р., укладене між відповідачами, суперечить суспільному ладу, не відповідає інтересам держави та суспільства. Умисел на укладення такого зобов'язання з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, був присутній у відповідача-2. Як вказує позивач, укладаючи спірне господарське зобов'язання відповідач-2 завідомо діяв з прямим умислом, направленим на досягнення такої мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства – приховати отримані від спірної угоди грошові кошти від оподаткування і отримати таким чином надмірний прибуток. У зв'язку з цим, позивач просить визнати недійсним господарське зобов'язання, оформлене договором підряду № 20/2004 від 14.06.2004р., укладеного між відповідачами на загальну суму 470.072,67 грн.; спонукати відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти у сумі 470.072,67 грн., отримані на виконання спірного договору; стягнути з відповідача-1 в доход держави грошові кошти у сумі 470.072,67 грн. – вартість виконаних робіт згідно спірного договору. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 207, 208 ГК України, п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.67 Конституції України, ст.ст. 2,4, 9 Закону України «Про систему оподаткування».

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу», на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до господарських судів позови до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними і стягнення  в  доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про  визнання угод недійсними, необхідно враховувати, що дія статей 207, 208 ГК України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересами держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких,  зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Зазначені обставини стосуються функцій податкових органів, делегованих державою.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків, оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди недійсною кожна із сторін,  відповідно до ст.71 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Розглядаючи спір щодо визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановлює обставини щодо наявності чи відсутності порушення норм права сторонами, які уклали таку угоду.

Угоди визнаються недійсними на підставі ст.207 ГК України за наявності мети не сплачувати податки, оскільки такі дії суперечать ст.67 Конституції України, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вказувалось вище, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005р. у справі № 2-3918 визнані недійсними Статут ПП «Практик», затверджений засновником Стецюком В.В. та зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією за № 03267 від 01.12.2003р., свідоцтво № 38821240 про реєстрацію платника ПДВ ПП «Практик» з моменту його видачі – з 31.12.2003р.; припинено юридичну особу ПП «Практик».

Вказаним рішення суду було встановлено те, що Стецюк В.В. підписував Статут ПП «Практик» та інші документи не з метою створення та діяльності ПП «Практик», а також бути його засновником, а з метою отримання від невідомої особи, який йому пропонував підписувати, грошової винагороди в сумі 50 доларів США. Сам він не вносив до статутного фонду підприємства жодної копійки та майна, бо не мав для цього коштів, і не отримував відповідно ніякого свідоцтва ПП «Практик», що він є засновником підприємства, хоча на день розгляду справи пройшов понад річний термін реєстрації підприємства, установчих документів не складав і їх зміст йому невідомий. Не маючи  мети створення та діяльності вказаного підприємства, він дійсно не мав мети та можливості сплачувати державі податки.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005р. у справі № 2-3918 набрало законної сили і в силу ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені в даному рішенні, звільнені від доказування у справі № 11/300/06-АП.

Згідно листа ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10.08.2005р. за № 2974/7/26-2/3, ПП «Практик» не звітує до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з вересня 2004р.

Актом про факт незнайдення від 20.05.2005р., складеного податковим органом, встановлено, що ПП «Практик» (код 32705002) за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 не знаходиться. Документи ПП «Практик» для проведення перевірки не надані.

В п.19 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними як вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, незалежно від часу їх укладення.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що умисел на вчинення спірного господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, був наявний у ПП «Практик», оскільки установчі документи вказаної юридичної особи були зареєстровані на підставну особу.

З матеріалів справи також вбачається виконання відповідачами господарського зобов'язання, про що вказано вище.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору підряду № 20/2004 від 14.06.2004р., укладеного між відповідачами.

Щодо наслідків визнання угоди недійсною, то слід вказати на наступне.

В п.3.2 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. зазначено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо.

З умов спірного договору підряду вбачається, що неможливо повернути отримане за таким договором, а саме, роботи по демонтажу перекриття, цеглових і залізобетонних перегородок, демонтаж і руйнування старих бетонних основ і фундаментів, розробку ґрунту вручну і облаштування котлованів під фундаменти колон.

До того ж, обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Дніпротранссервіс» не є власником майна, відносно якого ПП «Практик» виконало підрядні роботи. Власником нежитлових приміщень за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 32, є ТОВ «КВК», яке придбало нерухомість у ЗАТ «Станкоінтек» за договором купівлі-продажу від 19.04.2002р.

ТОВ «Дніпротранссервіс» орендує вказане майно у ТОВ «КВК» за договором оренди № 2/03 від 30.12.2003р., пунктом 5.1.5 якого передбачено, що невід'ємні покращення орендованого майна, здійснені орендарем, є власністю орендодавця та відшкодуванню орендарю не підлягають. Отже, ТОВ «Дніпротранссервіс» не є фактичним одержувачем підрядних робіт за спірною угодою.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано не застосував наслідки визнання угоди недійсною. Позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Запорізький апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2006р. у справі № 11/300/06-АП – без змін.

Ухвала Запорізького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.