Постанова

від 04.07.2006 по справі 11/300/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/300/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              04.07.06                                                                             №   11/300/06-АП

суддя     Гончаренко С.А.

16 год. 45 хв.

         Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Кузьмінов Д.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя (69063, м.Запоріжжя, вул.Леп піка, 34)

до відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс” (69063, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.83, кв.7)

до відповідача 2: Приватне підприємство “Практик” (02009, м.Київ, вул.Бориспільська,9)

        у присутності представників:

позивача: Кваснюк-Сандак І.А. –дов.№14444/10/10-010 від 12.05.2006р., Новикова О.В. –дов.№14080/10/10-010 від 10.05.2006р.

відповідача 1: Гайворонський О.Ю. –дов.б/н від 10.05.2006р.

відповідача 2: не зявився

про визнання недійсним договору,-

 В С Т А Н О В И В :

        04.05.06 до господарського суду надійшла позовна заява ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання недійсним господарського зобов'язання оформленого договором підряду №20/2004 від 14.06.2004р., укладеним між ТОВ “Дніпротранссервіс” та ПП “Практик”, а також просить зобов'язати ПП “Практик” повернути ТОВ “Дніпротранссервіс” грошові кошти у сумі 470072,67грн., отримані на виконання договору підряду №20/2004 від 14.06.04р., і стягнути з

     ТОВ “Дніпротранссервіс” в доход держави грошові кошти у сумі 470072,67грн. –вартість виконаних робіт згідно вказаному договору підряду.

        05.05.06 відкрито провадження у справі відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України і справа призначена до розгляду.

        В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

        На підставі направлення № 26028814020268 від 26.09.2005р. та наказу № 267 від 23.09.2005р., виданих ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, головним державним податковим ревізором-інспектором сектору перевірки відшкодування ПДВ відділу контрольно-перевірочної роботи Чертковою І. Ю. проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ “Дніпротранссервіс” з питання взаємовідносин з ПП “Практик” за період з 01.12.2003р. по 30.06.2005р. Перевірка проводилась на підставі ч. 6 п. 1 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-ХІІ з врахуванням змін, внесених Законом України від 12.01.2005р. № 2322-ІV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

        Перевіркою встановлено факт проведення господарських операцій у другій половині 2004 року з суб'єктом господарювання ПП “Практик”, по якому рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14.07.2005р. по справі № 2-3918/05р. за позовом засновника ПП “Практик” Стецюка В'ячеслава В'ячеславовича визнані недійсними статут даного підприємства, його ідентифікаційний номер, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі –з 31.12.2003р. Дане судове рішення набрало законної сили.

        Оскаржуване господарське зобов'язання  оформлене договором № 20/2004 від 14.06.04р. укладалось з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання його недійсним за п. 1 ст. 207 та п. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

        Для застосування цієї норми права необхідно встановити наявність обставин, які свідчать про те, що сторона (сторони) укладаючи спірне господарське зобов'язання, діяла з наміром (умислом), направленим на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

        По відношенню до спірного господарського зобов'язання оформленого договором № 20/2004 від 14.06.2004р. такі обставини підтверджуються наступним –а саме:

        Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14.07.2005р. по справі № 2-3918/05р., яким визнано недійсними установчі документи, скасовано державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства “Практик”. Як зазначалось вище, дане судове рішення набрало законної сили.

       Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

        Таким чином, встановлені даним судовим рішенням факти свідчать про те, що Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано приватне підприємство “Практик”. Встановлено, що реєстрація даного підприємства проводилась з використанням документів Стецюка В. В., який ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав. З пояснень Стецюка В. В. вбачається, що він погодився на реєстрацію ПП “Практик” тільки з метою отримання винагороди, а не з метою здійснювати підприємницьку діяльність від імені ПП “Практик”.

        Виходячи з вищевикладеного, суд вирішив: визнати недійсними установчі документи, ідентифікаційний код, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Практик” з моменту його видачі –з 31 грудня 2003 року.

Із змісту ст.ст. 2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлений обов'язок платників податків, якими і є суб'єкти підприємницької діяльності, сплачувати податки і збори в бюджети та державні цільові фонди у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

        Спірне господарське зобов'язання суперечить суспільному ладу, не відповідає інтересам держави та суспільства.

        Умисел на укладання спірного господарського зобов'язання з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства був присутній у Відповідача-2, що підтверджується наведеними вище обставинами.

          Виходячи з цього, слід застосовувати наслідки, які передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України, а саме: у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.    

         Перший відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

         Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14.07.2005р., яким визнані недійсними: статут ПП “Практик”, його ідентифікаційний номер і свідоцтво платника ПДВ –з моменту реєстрації, тобто з 31.12.2003р., вважаючи дану обставину достатнім доказом наявності у ПП “Практик” умислу на укладення угоди, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

         Позивачем не надані докази того, що ПП “Практик”, укладаючи і виконуючи договір підряду переслідував ціль несплати податків і зборів в порядку, встановленому законодавством. В справі є дише довідка ДПІ в Дарницькому районі м.Києва, що ПП “Практик” не звітує з вересня 2004 року, а документального підтвердження несплати податків і зборів в справі немає.

        Крім того, виходячи із фактичних обставин справи, ТОВ “Дніпротранссервіс”, виступаючи замовником послуг (робіт) за вказаним договором, не є їх отримувачем, так як ці послуги (роботи) є невід'ємним                                                               поліпшенням майна, власником якого є ТОВ “КВК”, а не ТОВ “Дніпротранссервіс”.

        Другий відповідач відзив і витребувані документи не надав, представник в засідання не з'явився.   

        Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.03р. №187/11 “Про проектування та реконструкцію товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс” орендованих не житлових приміщень по вул.Жуковського,32 та прилеглої території колишнього контейнерного майдану вантажного двору станції Запоріжжя-2 під торговельний центр”,  ТОВ “Дніпротранссервіс” (замовник) і ПП “Практик” (підрядчик) 14.06.2004р. уклали договір підряду на демонтаж нежитлових приміщень в м.Запоріжжі по вул.Жуковського,32 за №20/2004.

Згідно актам виконаних робіт за червень-вересень 2004р. №№35, 37, 39, 40, 58, 59, ПП “Практик” виконав вказані роботи на загальну суму 470072грн. 67коп. Оплата ТОВ “Дніпротранссервіс” за виконані роботи здійснена повністю.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14.07.2005р. по справі №2-3918 визнаний недійсним статут ПП “Практик”, затверджений засновником Стецюком В.В. та зареєстрований Дарницькою районною у м.Києві державною адміністрацією за №03267 від 1.12.2003р., свідоцтво №38821240 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Практик” з моменту його видачі –з 31 грудня 2003 року недійсними, а також припинена юридична особа –ПП “Практик”.

Цим рішенням встановлено, що Стецюк В.В. підписував статут ПП та інші документи не з метою створення та діяльності ПП “Практик”, а також бути його засновником, а з метою отримання від невідомої особи, який йому пропонував підписувати, грошової винагороди в сумі 50 доларів США. Сам він не вносив до статутного фонду підприємства жодної копійки та майна, бо не мав для цього коштів, і не отримував відповідно ніякого свідоцтва ПП “Практик”, що він є засновником підприємства, хоча на день розгляду справи пройшов понад річний термін реєстрації підприємства, установчих документів не складав і їх зміст йому невідомий. Не маючи у Стецюка В.В. мети створення та діяльності вказаного ПП він дійсно не мав мети та можливості сплачувати державі і податки.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало   законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до листа ДПА у м.Києві від 23.07.04р. №5129/увх/26-3515, з моменту реєстрації ПП “Практик” податкова звітність надається з нульовими показниками.

Таким чином, ПП “Практик” не мав мети та можливості сплачувати державі податки і збори, і фактично не сплачував ці податки і збори.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78 (із змінами і доповненнями) передбачено, що до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, державні податкові інспекції в районах у містах подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

В даному випадку має місце мета, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства, з боку ПП “Практик”. При таких обставинах вимоги позивача про визнання недійсним вказаного раніше договору підряду законні, обґрунтовані і підтверджуються зібраними в справі доказами.

За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо (п.3.2 роз'яснення Вищого арбітражного Суду України №02-5/111 від 12.03.99 із змінами і доповненнями).

В даному випадку неможливо повернути отримане за договором підряду, а саме: роботи по демонтажу перекриття, цеглових і залізобетонних перегородок, демонтаж і руйнування старих бетонних основ і фундаментів, розробку грунту вручну і облаштування котлованів під фундаменти колон (п.1.1 договору).

Крім того, в засіданні знайшли підтвердження обставини, що ТОВ “Дніпротранссервіс” не є власником майна, відносно якого ПП “Практик” виконав підрядні роботи.

Власником цього майна (нежитлових приміщень за адресою: м.Запоріжжя, вул.Жуковського,32) є ТОВ “КВК”, яке придбало цю нерухомість у ЗАТ “Станкоінтек” за договором купівлі-продажу від 19.04.2002р., і про що здійснений запис в реєстрову книгу №10 за реєстровим №1641 24.04.2002р. згідно реєстраційному посвідченню ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”.

ТОВ “Дніпротранссервіс” орендує вказане майно у ТОВ “КВК” за договором оренди №2/03 від 30.12.2003р., пунктом 5.1.5 якого передбачено, що невід'ємні покращення орендованого майна здійснені Орендарем є власністю Орендодавця, та відшкодуванню Орендарю не підлягають.

Таким чином, фактичним одержувачем підрядних робіт по поліпшенню майна не є ТОВ “Дніпротранссервіс”.

При таких обставинах оскаржений договір підряду може бути визнаний недійсним лише на майбутнє з моменту прийняття судового рішення по справі.

Крім визнання договору недійсним позивач просить зобов'язати ПП “Практик” повернути ТОВ “Дніпротранссервіс” грошові кошти у сумі 470072,67грн., отримані на виконання договору підряду, а також стягнути з ТОВ “Дніпротранссервіс” в доход держави кошти у сумі 470072,67грн. –вартість виконаних робіт згідно договору підряду №20/2004 від 14.06.2004р.

В цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державним податковим інспекціям в районах міста надано право, зокрема, подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення коштів в доход держави, і не надано право стягувати кошти з одного підприємства на користь іншого.

Таким чином позивач законодавчо не наділений повноваженням щодо зобов'язання ПП “Практик” повернути ТОВ “Дніпротранссервіс” грошові кошти у сумі 470072,67грн. У зв'язку з цим в цій частині позов не підлягає задоволенню.

В частині стягнення 470072грн. 67коп. з ТОВ “Дніпротранссервіс” в доход держави позовні вимоги також не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що, як вказано раніше, виконані роботи по поліпшенню нерухомого майна ТОВ “КВК”, не є “одержаним” ТОВ “Дніпротранссервіс” або “належним йому на відшкодування виконаного” в розумінні статті 208 ГК України, а також “одержаними коштами” в розумінні п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

       В засіданні 04.07.06 оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 10.07.06.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158 - 163, п.6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. №2953-ІУ), -

                                          П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір підряду №20/2004 від 14.06.2004р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс” та Приватним підприємством “Практик” на майбутнє –з 04.07.2006р.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.  

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  

ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

         Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

                          Суддя                                                                   Гончаренко С.А.