Рішення

від 22.05.2014 по справі 908/1092/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 35/35/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2014 Справа № 908/1092/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - Маркова В.Є., на підставі довіреності за № 1660 від 20.06.2012р.

Від відповідача - Кузнєцов А.О., на підставі довіреності б/н від 30.11.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ", м. Запоріжжя

про стягнення 495 823, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014 р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" до Публічного акціонерного товариства "ЕРКО + ЗАПОРІЖЖЯ" про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з

03.09.2012р. по 17.03.2014р. в сумі 350 202,33 грн.; заборгованості за сумою пені за порушення боргових зобов'язань за період з 18.04.2013р. по 17.03.2014р. (включно) в розмірі 124 207,30 грн., 16 147,69 грн.; 3% річних за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р. та інфляційні витрати за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р. в розмірі 5266,51 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 839/071к/07 від 18.04.2007р., відповідно до якого позивач надав відповідачу обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у встановлений графіком період повернення кредиту грошові кошти не повернув, сплату відсотків за кредитним договором припинив, що й стало підставою для звернення до суду.

02.04.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 02.04.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/1092/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/35/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 23.04.2014р.

22.04.2014р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого він не погоджується з позовними вимогами, вважаючи їх незаконними та зазначає, що позивачем безпідставно заявлені стягнення 3 % річних за користування кредитом, оскільки кредитним договором встановлені інші проценти за користування кредитом, отже, позивач намагається двічі стягнути проценти за користування грошима. Крім того відповідач вважає суму пені занадто великою. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

23.04.2014р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2014р. Після закінчення перерви, розгляд справи продовжено.

19.05.2014р. через канцелярію господарського суду Запорізької області позивачем були надані пояснення на відзив відповідача, в яких зазначено, що проценти за кредитним договором є платою за кредит, тобто одним із видів зобов'язання. Що стосується 3 % річних, то це є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, а тому ці проценти мають різну правову природу та їх не слід ототожнювати. Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем не обґрунтовано «занадто великий розмір пені», оскільки виходячи з вимог, що заявлені, розмір пені не перевищує розміру заборгованості за процентами.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, на підставах, викладених в позові та поясненнях. Просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

За заявою представників сторін справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 22.05.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

18.04.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (Банк, правонаступником якого є позивач) в особі Керуючого філією ПУМБ в м. Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством "ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ" (Позичальник, правонаступником якого є відповідач) був укладений Кредитний договір № 839/071к/07, умови якого сторонами змінювалися та доповнювалися шляхом укладення додаткових угод № 1 від 18.04.2007р., № 2 від 17.04.2009р., № 3 від 17.06.2009р., № 4 від 15.04.2010р., № 5 від 28.04.2010р.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 15.04.2010р.) відповідно до умов, передбачених цим Договором, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в розмірі 770 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 15.04.2010р.) Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 15.04.2011р., відповідно до докладно викладеного в цьому пункті графіку.

Згідно умов п.7.2. укладеного Банком з ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» Кредитного договору (в редакції згідно Додаткової угоди № 4 від 15.04.2010р.), передбачено отримання Банком плати за користування кредитними коштами - у вигляді відсотків за користування кредитом.

Так, пунктом 7.2.1. вказаного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 28% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

За п.7.2.2. - у випадку невиконання чи неналежного виконання ВАТ «ЕРКО + Запоріжжя» з будь-яких підстав зобов'язання, встановленого пп. 10.3.6.1, 10.3.6.2, 10.3.6.6, 103.6.7, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зазначеного зобов'язання розмір відсоткової ставки за користування кредитом збільшується на 2% (два проценти) річних і відсотки будуть нараховуватись за цією збільшеною ставкою до тієї дати, коли зазначене зобов'язання буде виконане ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» належним чином. Відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.4. договору).

Крім того, пунктом 7.2.6. кредитного договору (в редакції додаткової угоди №2 від 17.04.2009) у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань, встановлених у п.п. 10.3.6.3. та 10.3.6.4 цього договору, починаючи з першого дня невиконання чи неналежного виконання позичальником зазначених зобов'язань, розмір відсоткової ставки збільшується на 1% річних і відсотки за користування кредитом будуть нараховуватись банком за цією збільшеною ставкою до тієї дати, коли зазначене зобов'язання буде виконано позичальником належним чином.

Пунктом 7.2.8 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №4 від 15.04.2010) сторонами узгоджено, що підвищення розміру відсоткової ставки у випадках, передбачених у п.п. 7.2.2. та 7.2.6. кредитного договору, відбувається сумарно.

Договір набув чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі (п.14.5. кредитного договору).

Починаючи з 16.12.2010р. ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» припинив погашення основної суми кредиту, а з 25.02.2011р. також припинив погашення відсотків за користування кредитом.

В даному спорі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р.; заборгованості по пені за порушення боргових зобов'язань за період з 18.04.2013р. по 17.03.2014р.; 3% річних та інфляційні витрати за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Факт наявності заборгованості за кредитним договором №839/071к/07 від 18.04.2007р. в розмірі 735000 грн. підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 16.12.2013 р. по справі № 5009/4401/12, яке Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2014р. залишено без змін.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 15.11.2012 р. по справі № 5009/3760/12, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. та Постановою Вищого господарського суду від 03.07.2013р. з відповідача на користь позивача було стягнуто проценти за користування кредитом за кредитним договором №839/071к/07 від 18.04.2007р. за період з 21.01.2012р. по 02.09.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішеннями судів вже було встановлено, що відповідачем було прострочено виконання своїх зобов'язань за договором №839/071к/07 від 18.04.2007р.

Як вже зазначалося, пунктом 14.5. кредитного договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, оскільки зобов'язання відповідача за кредитним договором №839/071к/07 ще не виконані - дія кредитного договору, укладеного між сторонами у справі триває, а тому позивачем правомірно нараховано 350 202,33 грн. процентів по договору за період з 03.09.2012р. (тобто, за період, який є наступним за періодом стягнення за рішенням по справі № 5009/3760/12) по 17.03.2014р., розмір нарахування яких перевірені судом та які підлягають стягненню.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання., в разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 12.1. кредитного договору сторони узгодили, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Отже, наведеною умовою сторони узгодили право на стягнення з позичальника пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, без обмеження позивача (банку) строку на таке стягнення.

Проте, пунктом 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється строк позовної давності в один рік.

Позивач, керуючись даною нормою, заявляє до стягнення пеню, нараховану за порушення строку повернення основної суми кредиту та за порушення строків сплати процентів - за період з 18.04.2013р. по 17.03.2014р. в розмірі 124207,30 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд, перевіривши розмір нарахованої позивачем пені, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 124207,30 грн. пені за період з 18.04.2013р. по 17.03.2014р. законні, обґрунтовані, а тому підлягають стягненню.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №839/071к/07 від 18.04.2007р., позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р. нараховані 3% річних в сумі 16147,69 грн., а також інфляційні витрати в розмірі 5266,51 грн.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16147,69 грн. 3% річних, підлягає частковому задоволенню в сумі 16138,25 грн., оскільки позивачем при нарахуванні даної штрафної санкції невірно здійснено розрахунок.

Також судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перевірені заявлені вимоги позивача щодо стягнення 5266,51 грн. інфляційних витрат та встановлено, що розрахунок здійснений вірно, а тому інфляційні витрати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно заявлені стягнення 3 % річних за користування кредитом, оскільки кредитним договором встановлені інші проценти за користування кредитом, а отже, позивач намагається двічі стягнути проценти за користування грошима суд вважає це безпідставним, виходячи з наступного:

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В даному випадку, заявлені позивачем вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат, що стягуються за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р. є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, а тому посилання відповідача на подвійне нарахування процентів за кредитом є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково, в розмірі 350 202,33 грн. процентів за користування кредитом, 124207,30 грн. пені ; 3 % річних в сумі 16138,25 грн. та 5266,51 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Публічного акціонерного товариства «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 86, код ЄДРПОУ 23879294) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2-А; поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р. в сумі 350 202 (триста п'ятдесят тисяч двісті дві) грн. 33 коп., 124207 (сто двадцять чотири тисячі двісті сім) грн. 30 коп. пені за порушення боргових зобов'язань за період з 18.04.2013р. по 17.03.2014р.; 3 % річних за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р. в сумі 16138 (шістнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 25 коп.; 5266 (п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 51 коп. інфляційних витрат за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 03.09.2012р. по 17.03.2014р. та 9916 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 29 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.05.2014р.

Суддя О.А. Топчій