Рішення

від 27.05.2014 по справі 909/250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 909/250/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Злагода",

вул. Коновальця, 149, м. Івано-Франківськ,76014

адреса для листування:

76009, м. Івано-Франківськ, вул. Миру, 90

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1,76008

про стягнення заборгованості за договором суборенди

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Злагода" заявило позовну вимогу до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами суборенди.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.04.2014 року. Ухвалою суду від 03.04.2014 року відкладено розгляд справи на 15.04.2014 року. Ухвалою суду від 15.04.2014 року відкладено розгляд справи на 13.05.2014 року. Ухвалою суду від 13.05.2014 року продовжено розгляд спору до 01.06.2014 року та відкладено розгляд справи на 27.05.2014 року.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Позивач заявив до стягнення заборгованості за договорами суборенди на загальну суму 220 788 грн. 58 коп., з яких: 60 316 грн. 10 коп. - вартість автоматів, 16 345 грн. 30 коп. - заборгованість по орендній платі, 105 427 грн. 18 коп. - пеня, 38 700 грн. 00 коп. - втрачений дохід.

Довідкою №68 від 03.10.2013 року, довідкою №5 від 31.03.2014 року та довідкою №6 від 10 квітня 2014 року позивач змінював розмір своїх вимог.

Згідно останньої поданої позивачем довідки №6 від 10 квітня 2014 року сума заборгованості за орендну плату складає 16 345 грн. 30 коп., вартість автоматів - 60 316 грн. 10 коп., втрачений дохід - 129 334 грн. 69 коп., пеня - 14 792 грн. 49 коп., що в сукупності становить 220 788 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача в межах уточнюючої довідки №6 від 10 квітня 2014 року

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив, що згідно типових договорів суборенди №ЗЛ-ІФ-0105 від 01.04.2009 р., №ЗЛ-ІФ-0223 від 01.05.2009 р., №ЗЛ-ІФ-0280 від 14.10.2009 р., №ЗЛ-ІФ-0325 від 03.03.2010 р., укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Злагода" (надалі за текстом - орендар) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом - суборендар). Відповідно до вказаного договору, орендар передав, а суборендар прийняв за плату у тимчасове володіння автомати по приготуванню кави, гарячих напоїв, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна", а саме моделі "Mini" (9 штук), "Tour" (3 штуки) та супутнє додаткове обладнання на суму 5 590 EUR, що в еквіваленті становить 60 316 грн. 30 коп. при цьому, суборендар зобов'язався сплачувати орендну плату у визначених розмірах. Відповідно до п.4.1.3. договорів після припинення їх дії суборендар зобов'язався повернути орендарю автомати та додаткове обладнання в справному стані, на умовах та в порядку, визначених орендарем.

За словами позивача, ТзОВ "Торговий дім - Злагода" (орендар) розпоряджається майном (автоматами по приготуванню кави, гарячих напоїв і супутнім обладнанням) ТзОВ "Нестле Україна" (орендодавець) на законних підставах у відповідності до договорів оренди №01/04/09-5 від 01.04.2009 року, №W1-10/0-12 від 26.02.2010 року. Посилаючись на п. п. 4.1.16, 4.1.18 договору №01/04/09-5 від 01.04.2009 року, а також на п. п. 5.1.16, 5.1.19 договору №W1-10/0-12 від 26.02.2010 року позивач зазначив, що орендар має право укладати за згодою орендодавця договори суборенди, які не мають суперечити умовам даного договору.

Як стверджує позивач, у відповідності до п.п.3.1.1-3.1.3 договору суборенди що стосується надання автоматів в стані, придатному для їх використання, інформації про їх обслуговування, безкоштовного налагодження та встановлення, навчання персоналу суборендаря правилам експлуатації, техніки безпеки, орендар свої зобов'язання виконав в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, суборендар з 18.03.2010 року припинив сплату орендної плати і на час подачі претензії станом на 01.06.2013 року сума боргу склала 16 345 грн. 30 коп. Крім того, за словами позивача, суборендар автомати не повернув.

Також позивач зазначив, що вказане підтверджено в ході кримінального провадження. відкритого слідчим відділу Івано-Франківського УМВС, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 16.07.2013 року за №1201309001002172 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 Кримінального кодексу України. Проте, в подальшому кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, на адресу відповідача було надіслано претензію № 056 від 10.07.2013 року про сплату боргу з орендної плати в розмірі 16 345 грн. 30 коп., яка, за словами позивача, залишилася без відповідного реагування відповідача.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 220 78 грн. 58 коп., з яких: 60 316 грн. 10 коп. - вартість автоматів, 16 345 грн. 30 коп. - заборгованість по орендній платі, 14 792 грн. 49 коп. - пеня, 129 334 грн. 69 коп. - втрачений дохід.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду на подав. Однак, в судовому засіданні 13.05.2014 позовні вимоги позивача не визнав та усно пояснив, що кавові автомати в наявності, окремі договори, на які посилається позивач, ним не укладались, про що свідчить відсутність його підпису під текстом договору. Підписи, які містяться в окремих договорах, за словами відповідача, ним не вчинялись.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи з урахуванням пояснень сторін та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача вартості автоматів в сумі 60 316 грн. 10 коп. та втраченого доходу в розмірі 129 334 грн. 69 коп., суд не знайшов підстав для їх задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному в об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач, вимагаючи стягнення з відповідача вартості апаратів в розмірі 60 316, 10 гривень, посилається на кримінальне провадження стосовно підприємця ОСОБА_1, як на доказ їх втрати. Проте, дані доводи позивача не можуть братися судом до уваги, оскільки кримінальне провадження відносно підприємця ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Інших доказів втрати майна суду не подано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вимоги позивача про повернення майна від суборендаря та відмова відповідача від такого повернення.

Відсутні також докази припинення договорів суборенди або їх розірвання в установленому законом порядку, внаслідок чого у позивача виникає право щодо вимоги повернення орендованого майна.

За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості автоматів в сумі 60 316 грн. 10 коп. є передчасною та необґрунтованою. Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Аналогічно є необґрунтованою вимога позивача щодо стягнення з відповідача втраченого доходу в розмірі 129 334 грн. 69 коп. В підтвердження цієї суми суду подано лише теоретичний розрахунок без подачі доказів в обґрунтування складових цього розрахунку. Крім того, учасник господарських відносин повинен відшкодувати завдані іншому суб'єкту збитки, але за умови якщо він порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. За таких обставин, сума збитків повинна бути в причинній залежності від неправомірної поведінки відповідача. Проте, жодних доказів в підтвердження тих обставин з якими закон пов'язує можливість відшкодування збитків суду не надано.

Наведене дає право суду на висновок про відсутність підстав для визнання вимог позивача в цій частині правомірними, а відтак відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 129334,69 грн. втраченого доходу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду в сумі 16 345 грн. 30 коп. та пені в розмірі 14 792 грн. 49 коп., необхідно вказати наступне.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Поданий позивачем розрахунок щодо розміру заборгованості за орендну плату зроблений з урахуванням щомісячної орендної плати в розмірі 40 гривень. Проте, відповідно до поданих доказів до справи, зокрема, додатку № 1 до договору суборенди №ЗЛ-ІФ-0105 від 01.04.2009 року вказано орендну плату за майно в розмірі 30 гривень в місяць; відповідно до додатку №1 до договору суборенди №ЗЛ-ІФ-0223 від 01.05.2009 року вказано суму орендної плати в розмірі 30 гривень; в додатку №1 до договору суборенди №ЗЛ-ІФ-0280 від 14.10.2009 року орендна плата становить 30 гривень; і тільки згідно додатку №1 до договору суборенди №ЗЛ-ІФ-0325 від 03.03.2010 року розмір орендної плати складає 40 гривень. Таким чином, зроблений позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати не відповідає поданим суду доказам. Вимоги суду привести у відповідність розрахунок суми заборгованості до наявних доказів стороною не виконано. Аналогічно не подано суду відповідних доказів в підтвердження поданого розрахунку.

Крім суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення 14 792 грн. 49 коп. пені.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договорів суборенди №ЗЛ-ІФ-0105 від 01.04.2009 р., №ЗЛ-ІФ-0223 від 01.05.2009 р., №ЗЛ-ІФ-0280 від 14.10.2009 р., та №ЗЛ-ІФ-0325 від 03.03.2010 р., укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Злагода" та приватним підприємцем ОСОБА_1 встановлено, що у випадку порушення суборендарем термінів сплати орендної плати, він зобов'язаний сплатити орендарю пеню в розмірі 0,5% від протермінованої суми за кожен день протермінування.

Проте, розмір нарахованої пені є похідним від суми заборгованості, без встановлення якої, визначення розміру пені є неможливим.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 18.03.2014 року позивача було зобов'язано подати суду конкретизований розрахунок суми пені та суборендної плати по кожному договору окремо із зазначенням дати нарахування таких сум. Крім того, в ухвалі суду було вказано, що у разі ухилення від виконання ухвали, справа відповідно до ст.75 ГПК України буде розглянута за наявними у ній матеріалами.

Проте, позивач вказаних вимог ухвали суду не виконав. В судовому засіданні 15.04.2014 року позивач надав суду уточнюючу довідку про нарахування збитків завданих відповідачем, довідки розрахунку суми пені по кожному з договорів, а також розрахунки втрати позивача від несплати орендної плати відповідачем. Однак, вказані документи не в повній мірі підтверджують суму вимоги, зокрема, заборгованість за оренду в сумі 16 345 грн. 30 коп. та пеню в розмірі 14 792 грн. 49 коп.

Слід зазначити, що в силу ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 13.05.2014 року продовжено строк вирішення спору до 01.06.2014 року (за клопотанням позивача №53 від 08.05.2014 року (вх. №6505/14 від 12.05.2014 року). В судове засідання 27.05.2014 року представник позивач не з'явився, залишивши ухвали суду про зобов'язання надати суду докази в підтвердження своїх вимог, детальний розрахунок сум по кожному договору окремо із зазначенням термінів нарахування пені без виконання.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, в спірному випадку, неявка позивача в судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду щодо подачі необхідних для розгляду справи по суті доказів, унеможливлює вирішення спору в частині, що стосується стягнення з відповідача заборгованості за оренду в сумі 16 345 грн. 30 коп. та пені в розмірі 14 792 грн. 49 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду в частині стягнення з відповідача заборгованості за оренду в сумі 16 345 грн. 30 коп. та пені в розмірі 14 792 грн. 49 коп. на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ч.3 ст. 549, ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Злагода" / 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 149, код ЄДРПОУ 13655337 / до приватного підприємця ОСОБА_1 / АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 / про стягнення вартості автоматів в сумі 60 316 грн. 10 коп. та втраченого доходу в розмірі 129 334 грн. 69 коп. - відмовити.

В решті частині вимог - позов залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"