Ухвала

від 28.05.2014 по справі 810/807/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/807/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма «Енергоремсервіс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною і скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ ТПФ «Енергоремсервіс» з позовом до Білоцерківської ОДПІ про визнання протиправною і скасування вимоги від 09.12.2013 № 36-22/4.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТПФ «Енергоремсервіс» (код ЄДРПОУ 24882134) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Проенергостандарт» (код ЄДРПОУ 38218788), ТОВ «Теренс груп» (код ЄДРПОУ 37932081), ТОВ «Компанія ТЕТ» (код ЄДРПОУ 37481009), ТОВ «Фалкон-2011» (код ЄДРПОУ 37649519) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 29.08.2013 № 621/22-3/24882134/17.

На підставі зазначеного Акта перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- з податку на додану вартість від 12.09.2013 № 0004662203 на суму 24 696, 00 грн.(в т.ч. основний податок - 19 757, 00 грн., фінансова санкція - 4 939, 00 грн.);

- з податку на прибуток підприємств від 12.09.2013 № 0004662203/444 на суму 6 505, 00 грн. (в т.ч. основний податок 5 204, 00 грн., фінансова санкція 1 301, 00 грн.).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/5171/13-а.

Постановою суду від 10.10.2013 в адміністративній справі № 810/5171/13-а відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Як вбачається за наданої відповідачем картки платника податків, 25.11.2013 податковим органом суму податкових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 № 0004662203 і від 12.09.2013 № 0004662203/444 поновлено до особової карти позивача.

09.12.2013 відповідачем складено податкову вимогу форми «Ю» № 36-22/4 про сплату податкового боргу у сумі 32730,15 грн. з податку на прибуток підприємств у сумі 6477,07 грн. (основний платіж 4802,77 грн., штрафні санкції 1301,00 грн., пеня 373,30 грн.) і податку на додану вартість у сумі 26253,08 грн. (основний платіж 19756,90 грн., штрафні санкції 4939,00 грн., пеня 1557,18 грн.).

Вважаючи податкову вимогу неправомірною, позивач звернувся до Головного у правління Міндоходів у Київській області із скаргою від 23.12.2013, за результатами розгляду якої податкову вимогу залишено без змін, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність винесення позивачу податкової вимоги № 36-22/4 від 09.12.2013, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Білоцерківською ОДПІ на підставі Акта перевірки від 29.08.2013 № 621/22-3/24882134/17 прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0004662203/443.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 810/5171/13-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Зазначену постанову позивач оскаржив до Київського апеляційного адміністративного суду. На підтвердження даної обставини надав копію апеляційної скарги від 14.10.2013 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 810/5171/13-а, а також копії фіскальних чеків ДП «Укрпошта» про надіслання поштових відправлень.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 у справі № 810/5171/13-а відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Енергоремсервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 і призначено справу до розгляду на 20.02.2014.

Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно з частиною третьою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 810/5171/13-а не набрала законної сили станом на 09.12.2013, оскільки була оскаржена ТОВ «Енергоремсервіс» до суду апеляційної інстанції і призначена до розгляду Київським апеляційним адміністративним судом.

Станом на 05.03.2014 рішення Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 810/5171/13-а не прийнято.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що з урахуванням вимог пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України у відповідача були відсутні підстави для формування податкової вимоги від 09.12.2013 № 36-22/4, оскільки борг є неузгодженим.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Т.Р. Вівдиченко, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.