Рішення

від 12.05.2014 по справі 905/1572/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.2014 Справа № 905/1572/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32202369)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м.Донецьк (ідентифікаційний код 30939178)

про стягнення основного боргу за договором №600/308021 від 20.12.2011р. в сумі 280002,00грн., інфляції в сумі 2520,01грн., 3% річних у розмірі16111,59грн., пені в сумі 21057,68грн.

від позивача: Андрієвська О.О. за довіреністю від 05.03.2014р.,

від відповідача: не з'явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м.Донецьк про стягнення основного боргу за договором №600/308021 від 20.12.2011р. в сумі 280002,00грн., інфляції в сумі 2520,01грн., 3% річних у розмірі 21057,68грн., пені в сумі 16111,59грн.

Ухвалою від 13.03.2014р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/1572/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання проектних робіт №600/308021 від 20.12.2011р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 280002,00грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 21057,68грн., інфляційних втрат в сумі 2520,01грн., пені у розмірі 16111,59грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання проектних робіт №600/308021 від 20.12.2011р., технічного завдання, календарного плану робіт, кошторису, акту здачі-прийомки №1 від 16.03.2012р., претензії №01/29.1-14 від 29.01.2014р., акту звірки розрахунків від 13.11.2013р. та доказів їх направлення.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 625, 629 Цивільного кодексу України.

28.03.2014р. позивачем надано заяву, за якою останній зазначає, що у змісті позовних вимог були допущені описки в частині зазначення суми 3% річних та пені. Просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 21057,68грн., 3% річних у розмірі 16111,59грн.

Дослідивши вищевказану заяву, господарський суд дійшов висновку, що в подальшому здійснюватиме розгляд справи з її урахуванням, оскільки остання не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

20.12.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія» (виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт №600/308021 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт: «Реконструкція цеху тонкостінні труби під вагонобудівельний цех. Обстеження та оцінка технічного стану будівельних конструкцій прольотів А-Б в осях 11-22 та В-Г в осях 1-26 вагонобудівельного цеху ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» та розробка конструктивних заходів з подальшої експлуатації» (п.1.1. Договору).

За п.7.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012р., проте в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами по договору.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість виконання робіт за договором є договірною, відповідає рівню звичайних цін, та складає: 280002,00грн. Сторони обізнані про вартість робіт, яка склалася на ринку.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що при завершенні робіт виконавець надає замовнику акт здачі-прийомки робіт. Замовник зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання акту здачі-прийомки виконаних робіт підписати його та повернути виконавцю. Моментом виконання робіт є дата складання та підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Так, сторонами 16.03.2012р. складено акт здачі-прийомки науково-технічної продукції №1 на суму 280002,00грн., який підписано з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

За п.2.2. Договору оплата здійснюється по факту виконання робіт, підтвердженому підписаним актом здачі-прийомки, в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання замовником акту.

Відтак, кінцевий термін оплати виконаних робіт становить 31.03.2012р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у встановлені терміни замовник не здійснив розрахунків з підрядником, у зв'язку із чим з 01.04.2012р. у замовника перед підрядником виникла заборгованістьу розмірі 280002,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 280002,00грн.. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 280002,00грн.., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача інфляцію в сумі 2520,01грн., нараховану за період з 01.09.2012р. по 04.03.2014р. на суму 280002,00грн., 3% річних у розмірі16111,59грн., нараховані за період з 01.04.2012р. по 04.03.2014р. на суму 280002,00грн., пеню в сумі 21057,68грн., нараховану за період з 01.04.2012р. по 01.10.2012р. на суму 280002,00грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, який не суперечить приписам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума нарахування є вірною.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 16111,59грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат з урахуванням вимог листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума є невірною.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат самостійно за період з 01.09.2012р. по 04.03.2014р. на суму 280002,00грн., судом встановлено, що обрахована позивачем сума є вірною.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 2520,01грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 21057,68грн., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.3. Договору за порушення строків оплати фактично виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% (проте не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, враховуючи, що Договором не передбачено періоду нарахування пені, то при здійсненні відповідного розрахунку застосовуються обмеження, встановлені приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо строку, протягом якого може нараховуватись дана штрафна санкція.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відтак, здійснивши розрахунок пені, нарахованої за період з 01.04.2012р. по 29.09.2012р. (кінцева дата припинювального строку) на суму 280002,00грн., судом встановлено, що сума пені становить 20885,40грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 20885,40грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м.Донецьк до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м.Донецьк про стягнення основного боргу за договором №600/308021 від 20.12.2011р. в сумі 280002,00грн., інфляції в сумі 2520,01грн., 3% річних у розмірі 16111,59грн., пені в сумі 21057,68грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (83062, м.Донецьк, вул.Ткаченко, 141, ідентифікаційний код 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія» (83048, м.Донецьк, вул.Артема, буд.104 «А», кв.2, ідентифікаційний код 24160300) суму основної заборгованості у розмірі 280002,00грн., 3% річних у розмірі 16111,59грн., інфляційні втрати у розмірі 2520,01грн., пеню у розмірі 20885,40грн., судовий збір у розмірі 6390,38грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2014р.

Суддя Ю.В. Сич