Постанова

від 18.06.2014 по справі 905/1572/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.06.2014 справа №905/1572/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Романовій А.О. від позивача:Пахомов Д.Ю. - за дов. б/н від 05.03.2014 р. від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2014 року у справі№ 905/1572/14 (суддя Сич Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м. Донецьк до відповідачаПриватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк простягнення основного боргу за договором №600/308021 від 20.12.2011 р. в сумі 280 002 грн. 00 коп., інфляційних у розмірі 2 520 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 16 111 грн. 59 коп., пені в сумі 21 057 грн. 68 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк про стягнення основного боргу за договором №600/308021 від 20.12.2011 р. в сумі 280 002 грн. 00 коп., інфляційних у розмірі 2 520 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 16 111 грн. 59 коп., пені в сумі 21 057 грн. 68 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2014 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м. Донецьк були задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м. Донецьк суму основної заборгованості за договором у розмірі 280 002 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 16 111 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 2 520 грн. 01 коп., пеню у розмірі 20 885 грн. 40 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 12.04.14 року скасувати в частині стягнення пені у розмірі 20 885 грн. 40 коп. та прийняти нове рішення.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні позивач підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 05.06.2014 р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 03.06.2014 р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав. Явка сторін ухвалою суду від 03.06.2014 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/1572/14 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія» (виконавець) було укладено договір на виконання проектних робіт №600/308021, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання проектних робіт: «Реконструкція цеху тонкостінних труб під вагонобудівельний цех. Обстеження та оцінка технічного стану будівельних конструкцій прольотів А-Б в осях 11-22 та В-Г в осях 1-26 вагонобудівельного цеху ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» та розробка конструктивних заходів з подальшої експлуатації».

Згідно з п.2.1 договору, вартість виконання робіт за договором є договірною, відповідає рівню звичайних цін, та складає: 280002 грн. 00 коп. Сторони обізнані про вартість робіт, яка склалася на ринку.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата здійснюється по факту виконання робіт, підтвердженому підписаним актом здачі-прийомки, в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту підписання замовником акту.

Відповідно до п. 3.3 договору, при завершенні робіт виконавець надає замовнику акт здачі-прийомки робіт. Замовник зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання акту здачі-прийомки виконаних робіт підписати його та повернути виконавцю. Моментом виконання робіт є дата складання та підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Згідно з п.6.3 договору, за порушення строків оплати фактично виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% (проте не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

У п.7.1 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 р., проте в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами по договору.

На виконання умов договору на виконання проектних робіт №600/308021 від 20.12.2011 року позивач виконав проектні роботи, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актом здачі - приймання науково - технічної продукції за договором №600/308021 від 20.12.2011 р. №1 від 16.03.2012 р. на суму в розмірі 280 002 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте у встановлений договором строк не здійснив оплату за виконані роботи.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк основного боргу за договором №600/308021 від 20.12.2011 р. в сумі 280 002 грн. 00 коп., інфляційних у розмірі 2 520 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 16 111 грн. 59 коп., пені в сумі 21 057 грн. 68 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,

переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору на виконання проектних робіт №600/308021 від 20.12.2011 року виконав проектні роботи, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актом здачі - приймання науково - технічної продукції за договором №600/308021 від 20.12.2011 р. №1 від 16.03.2012 р. на суму в розмірі 280 002 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте у встановлений договором строк не здійснив оплату за виконані роботи, тобто в строк до 31.03.2012 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за виконані й прийняті роботи за договором на виконання проектних робіт №600/308021 від 20.12.2011 року, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості за виконані і прийняті роботи в розмірі 280 002 грн. 00 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.04.2012 р. по 04.03.2014 р. у розмірі 16 111 грн. 59 коп. та інфляційні за весь час прострочення у розмірі 2 520 грн. 01 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року).

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати вартості робіт за договором на виконання проектних робіт №600/308021 від 20.12.2011 року за період з 01.04.2012 р. по 04.03.2014 р. вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 16 111 грн. 59 коп.

Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період вересень 2012 року - лютий 2014 року, у заявленому позивачем розмірі 2 520 грн. 01 коп. в повному обсязі.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 6.3 договору у розмірі 21 057 грн. 68 коп. за період прострочення з 01.04.2012 року по 01.10.2012 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.3 договору, за порушення строків оплати фактично виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% (проте не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 20 885 грн. 40 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання з 01.04.2012 р. по 29.09.2012 р. з відмовою в іншій частині нарахування пені в зв»язку застосуванням норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо спеціального присікального строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов»язання, встановленого законом.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька технічна компанія», м. Донецьк до Приватного акционерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 280 002 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 16 111 грн. 59 коп., інфляційні в розмірі 2 520 грн. 01 коп., пеню у розмірі 20 885 грн. 40 коп. з відмовою у стягненні пені в розмірі 172 грн. 28 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судом апеляційної інстанції розглянуті та відхилені ствердження відповідача щодо нібито обізнаності позивача про дату порушення його прав та нібито пропущення позивачем строку позовної давності для вимог про стягнення пені, проте відповідачем як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не подано клопотання про застосування строків позовної давності до вказаних вимог, тільки на підставі якого суд взагалі може розглядати питання позовної давності при зверненні позивача з позовом.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2014 року по справі № 905/1572/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2014 р. у справі № 905/1572/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2014 р. у справі № 905/1572/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.