Рішення

від 29.05.2014 по справі 902/331/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2014 р.

Справа № 902/331/14

за позовом :Прокурора міста Вінниці (пров. Цегельний,8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ( вул. О. Теліги,8, м. Київ, 04112) яка представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ( вул. Соборна,15 а, к. 501, м. Вінниця, 21050)

до :Фермерського господарства "Десятник" (вул. Котовського,12, с. Ставки, Піщанський р-н, Вінницька обл.)

про стягнення 53049,39 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

прокурора: Стецюк Н.Д.,

позивача : Вельгус Ю.В.

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов прокурором міста Вінниці в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств яка представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до фермерського господарства "Десятник"про стягнення 53049,39 грн. заборгованості

Ухвалою суду від 25.03.2014 року було порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 23.04.2014 року.

Ухвалою суду від 23.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.05.2014 року з об'єктивних причин.

Ухвалою суду від 23.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 29.05.2014 року , за межами ст. 69 ГПК України, за відповідним клопотанням.

В судове засідання 29.05.2014 року з'явились прокурор та представник Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, які подали заяву про припинення провадження у справі в частині 50 000,00 грн., внаслідок сплати даних коштів відповідачем, що стверджується випискою банку та підтримали позов в частині нарахованих штрафних санкцій.

З огляду на права, надані прокурору та позивачеві ст.22 ГПК України, ст.20 ЦК України, заява прокурора та представника позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.09.2010 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Вінницьке відділення) та фермерським господарством "Десятник" укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 11 на таких умовах.

Відповідно до п.1. договору - Укрдержфонд (Вінницьке відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Десятник" в сумі 50 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п.2 договору на підставі довідки, виданої конкурсною комісією та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102 (із змінами та доповнення) фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання с/г техніки будівельних матеріалів та поновлення обігових коштів.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.2.1. - Укрдержфонд зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.4.2 договору фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) згідно з встановленим графіком : до 01 грудня 2011 року в сумі 10 000,00 тис. грн.; до 01 грудня 2012 року в сумі 10 000,00 тис. грн.; до 01 грудня 2013 року в сумі 30 000,00 тис. грн.

Відповідно до п. 4.1 договору фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству "Десятник" терміном до 01 грудня 2013 року.

Відповідно до по.7.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Відповідно до п.7.2. договору цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано відповідачу кошти у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 226 від 24.09.2010 року.

В свою чергу, відповідач надану фінансову підтримку не повернув.

21.01.2014 року Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Вінницьке відділення) було направлено претензію № 2 фермерському господарству "Десятник" з вимогою сплатити 50 000,00 грн. простроченої фінансової підтримки та нарахованими штрафними санкціями. Дана претензія залишена без задоволення.

12.03.2014 року позивачем направлено прокурору м. Вінниці старшому раднику юстиції Кобку С.Л. лист № 53-02-31 яким повідомляється, що за фермерським господарством "Десятник" рахується прострочена заборгованість в сумі 50 000,00 грн. простроченої фінансової підтримки та нарахованими штрафними санкціями.

Внаслідок несплати коштів прокурор звернувся з позовом до суду.

Разом з тим, під час судового засідання 29.05.2014 року судом було встановлено, що відповідачем було погашено основну заборгованість в сумі 50 000,00 грн., що стверджується випискою банку, яка наявна в матеріалах справи.

Тому прокурором та представником Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств позов було підтримано в частині стягнення 1068,50 пені; 670,00 грн. індекс інфляції; 1310,89 грн. 3% річних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання фінансової підтримки за договором та її повернення.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про фермерське господарство", визначено, що порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 11 Закону України "Про фермерське господарство", кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

Згідно п. 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 року (далі - Порядок, в редакції на день надання фінансової підтримки), фінансова підтримка надається новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після їх державної реєстрації, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років) та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, на безповоротній основі за бюджетною програмою "Фінансова підтримка фермерських господарств" і на конкурсних засадах на поворотній основі за бюджетною програмою "Надання кредитів фермерським господарствам". Іншим фермерським господарствам - лише на конкурсних засадах на поворотній основі за бюджетною програмою "Надання кредитів фермерським господарствам".

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом була розглянута заява представника позивача про припинення провадження ( вх. № канц. 08-46/5249/14 від 29.05.2014 року) у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 50 000,000 грн.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 50 000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також, згідно наданого письмового розрахунку заборгованості, прокурор просить стягнути з відповідача 1068,50 пені; 670,00 грн. індекс інфляції; 1310,89 грн. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Пунктами 5.1, 5.2 договору № 11 від 22.09.2010 року, сторони визначили, відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем проведено нарахування із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, дійшов висновку, що нараховані суми коштів відповідають обставинам справи та наданим доказам.

З огляду на викладене, оскільки відповідач повернув фінансову підтримку у повному обсязі з порушенням термінів згідно умов договору № 11 від 22.09.2010 року, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача 1068,50 пені; 670,00 грн. індекс інфляції; 1310,89 грн. 3% річних.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково. В частині суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. слід припинити провадження у справі. З відповідача підлягає до стягнення 1068,50 пені; 670,00 грн. індекс інфляції; 1310,89 грн. 3% річних.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до вказаних вище приписів законодавства.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн., відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з фермерського господарства "Десятник" (вул. Котовського,12, с. Ставки, Піщанський р-н, Вінницька обл., код 33002770) на користь Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ( вул. Соборна,15 а, к. 501, м. Вінниця, 21050, отримувач Держбюджет м. Вінниця 21081100 р/р 31111106700002, код 34701167 банк ГУДКУ у Вінницькій обл., МФО 802015) 1068,50 пені; 670,00 грн. індекс інфляції; 1310,89 грн. 3% річних. 1827,00 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

В решті позову відмовити.

Видат наказ після набрання рішення законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 02 червня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Котовського,12, с. Ставки, Піщанський р-н, Вінницька обл.)