Постанова

від 29.05.2014 по справі 23/50

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа№ 23/50

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Іващеноко О.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: Височанська Т.М. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р.

у справі №23/50 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго»

до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»

про стягнення 33 392,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009р. Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут "Київенерго" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація» (далі-відповідач) про стягнення 25 594,16 грн. - основного боргу, 6 542,49 грн. - інфляційних втрат та 1 255,70 грн. - 3% річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором №9793222 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.10.2004 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №23/50 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 25 594,16 грн. - основного боргу, 6 371,48 грн. - інфляційні втрати, 1 255,70 грн. - 3 % річних, 359,86 грн. державного мита та 234,79 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 28.01.2014р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.10.2004р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір №9793222 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Судова колегія проаналізувавши умови Договору погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонам Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.11.2006 року по 01.11.2009 року, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію позивач поставив відповідачу теплову енергію вартістю 25 594,16 грн.

Додатком № 2 до Договору сторони погодили, що відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Проте, відповідач за період з 01.11.2006 року по 01.11.2009 року несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 25 594,16 грн.

При цьому, відповідач зазначає про відсутність заборгованості, посилаючись на те, що Договір є розірваним. В підтвердження зазначеного посилається на листи від 12.05.2005 року № 147, від 19.10.2005 року № 341/1, від 01.11.2005 року № 048-21/10516, від 22.12.2005 року № 048-21-13075 за підписом заступника голови правління позивача, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою його сторін, якщо інше не встановлено самим договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повідомив відповідача про результати розгляду пропозиції від 12.05.2005 року, а умовами Договору не передбачено односторонньої відмови від договору, судова колегія не погоджується з твердженням відповідача про те, що Договір є розірваним.

Посилання відповідача на те, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 50 не перебуває на його балансі не підтверджено належними засобами доказування в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно звертання-доручення від 29.10.2004 року про укладення Договору відповідач звертався до позивача про укладення останнього на постачання теплової енергії в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Юнкерова, 50.

У відповідності до положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Оскільки доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення 25 594, 16 грн. - основного боргу підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, з відповідача останнім правомірно стягнуто інфляційні втрати в розмірі 6 371,48 грн. та 3% річних в розмірі 1 255,70 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатаці на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №23/50 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі №23/50 залишити без змін.

3.Матеріали справи №23/50 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 02.06.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв