Постанова

від 17.01.2007 по справі 14/243/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/243/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.01.07                                                                                               Справа №14/243/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю представників

позивача: Продайко О.В., дов. № 9 від 11.01.2007 р.

відповідача: не з'явився  

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006 р.

у справі № 14/243/06                 

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ

51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ГАРТ»,  м. Запоріжжя

69600, м. Запоріжжя,  пр. Леніна, 77

про стягнення  11.168,03 грн.

Встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат                  ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ГАРТ»,  м. Запоріжжя про стягнення суми 11.168,03 грн., яка складається з суми 1.942,14 грн. шкоди та суми   9.225,89 грн. додаткових витрат (збитків).

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 09.10.2006 р. у справі № 14/243/06 (суддя Хоролець Т.Г.) в задоволенні позову відмовив. Рішення суду мотивовано наступним. З огляду на Акт № 718/014М від 08.11.2005 р. про неналежну якість (комплектність) продукції вбачається, що поставлено товар непередбачений договором (специфікацією), тобто порушені умови договору відносно асортименту товару. В договорі поставки сторони не передбачили відповідальність за порушення при поставці асортименту товару.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від   09.10.2006 р. у справі № 14/243/06 є незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вважає, що в порушення умов договору поставки, відповідач поставив йому товар неналежної якості. Листом № 193 від 17.11.2005 р. відповідач просив позивача помилково направлений вагон переадресувати на ВАТ «Запоріжсталь» та гарантував оплату за переадресування. За переадресування та невиробничий простій затриманого з вини відповідача вагону позивач поніс додаткові витрати.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. у цій справі апеляційна скарга позивача була прийнята до розгляду, судове засідання призначене на 17.01.2007 р.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу та інші витребувані судом документи не надав, в судове засідання представник не з'явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.12.2006 р. (міститься в матеріалах справи). Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підстав ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 40 від 17.01.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Мірошниченка М.В. (доповідача), суддів: Коробки Н.Д., Хуторного В.М.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації процесу та за його згодою у судовому засіданні 17.01.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором поставки   № 25-1511-02 від 15.08.2005 р., згідно з умовами якого  відповідач зобов'язався поставити та продати метали чорні вторинні за ДСТУ 4121 – 2002 по технічним вимогам на брухт стальний від 14.11.2003 р. і по технічним вимогам на категорії брухту від 14.11.2003 р. (далі - Товар) в кількості, за ціною, на суму і в строки, зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Позивач взяв на себе зобов'язання прийняти й оплатити Товар на умовах Договору.     

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2005 р. (п. 10.1 Договору).

Якість Товару, який постачається, повністю повинна відповідати технічним умовам і стандартам, які діють в Україні (п. 3.5 Договору).

Приймання Товару за кількістю та якістю проводиться відповідно з вимогами Інструкцій П-6, П-7 з доповненнями й змінами ( п. 3.7 Договору).

Згідно з п. 6.5 Договору у випадку повернення (переадресовки) забракованого Товару залізничним транспортом, на підставі письмового розпорядження відповідача, із зазначенням реквізитів вантажоотримувача (станції призначення, код станції, поштова адреса і код ОКПО вантажоотримувача) збитки позивача, які складаються з вартості витрат по розвантаженню, зберіганню і навантаженню Товару, залізничного тарифу, плати за користування вагонами з моменту прибуття до моменту від'їзду вагонів з під'їзного шляху комбінату (Статут залізниці ст. 119), додаткові збори (згідно накопичувальної картки форми ФДУ-92) сплачує відповідач. Оплату вищезазначених витрат відповідач здійснює на підставі виставлених позивачем платіжних вимог-доручень з додаванням наступних документів: Акту про неналежну якість Товару; довідки складу про витрати по розвантаженню, зберіганню і навантаженню Товару; залізничної квитанції (для підтвердження залізничного тарифу); накопичувальної картки; відомості нарахування плати за користування вагонами, розрахованої позивачем згідно зі Статутом залізниці     (ст. 119). Витрати на повернення (переадресовку) Товару невідповідної якості оплачуються відповідачем протягом 10 днів з моменту отримання платіжної вимоги-доручення, а у випадку несплати позивач залишає за собою право проведення взаємозаліку при наступних розрахунках.    

Сторонами була складена специфікація № 1 до Договору (а.с. 12), згідно з якою об'єктом постачання є брухт І, ІІ, ІІІ, ІV, VІ (товщиною більше 8 мм) ІІІ (рейки) VІ (рейки) VІ (товщиною менше 8 мм) VІІ, загальною кількістю 5.000,00 тонн в місяць, загальною вартістю з урахуванням ПДВ - 3.913.560,00 грн.       

На виконання умов Договору, відповідач 05.11.2005 р. поставив позивачу брухт сталевий збірний, що підтверджується залізничною накладною № 43766654 у вагоні        № 63882245 (а.с. 19).

При прийманні поставленого відповідачем товару по якості було виявлено брухт конверсійний (замість брухту сталевого збірного), про що позивач повідомив відповідача телеграмою від 06.11.2005 р. № 349119/145 (а.с. 20) та просив направити в добовий термін компетентного представника для вирішення питання або письмово розпорядитись своєю продукцією.

В зв'язку з неприбуттям представника відповідача, комісією позивача 08.11.2005 р. з представником громадськості Ізотовим І.І. (посвідчення № 718/014М від 08.11.2005 р.,  а.с. 22) складено акт № 718/014 М про неналежну якість (комплектність) продукції, яким було засвідчено, що в поставленому вагоні № 63882245 виявлено не брухт сталевий обумовлений по ДСТУ 4121-2002, а  брухт конверсійний; тобто  продукція позадоговірна, яка підлягає поверненню відповідачу.  

Телеграмою  від 08.11.2005 р. № 1497 (а.с. 24) відповідач був повідомлений про намір повернення вагону № 63882245 з брухтом конверсійним.

Листом вих. № 193 від 17.11.2005 р. (а.с. 27), відповідач просив позивача помилково направлений вагон № 63882245 переадресувати на ВАТ „Запоріжсталь" та гарантував оплату за переадресування.

Позивач 23.11.2005 р. направив зазначений вагон з брухтом за вказаною відповідачем адресою, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу                № 45369190 від 23.11.2005 р.  

На думку позивача, в результаті дій відповідача по поставці товару неналежної якості, позивачу при подальшому розвантаженні - завантаженні, охороні конверсійного брухту було завдано шкоду на суму 1.942,14 грн. Позивач пред'явив відповідачу претензію № 014/П-38 від 18.01.2006 р. з вимогою перерахувати на його поточний рахунок     суму 1.942,14 грн. завданої шкоди, що підтверджується списком поштових відправлень від 31.01.2006 р., але відповідач відповіді на претензію не надав, вказані грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

За переадресування та невиробничий простій вагону № 63882245 з брухтом конверсійним, позивач поніс додаткові витрати (збитки) на суму 9.225,89 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 45369190 від 23.11.2005 р., відомістю № 16-Л нарахування плати за користування вагоном, накопичувальною карткою № 241107 від 24.11.2005 р., відомостями плати за користування вагоном: № 114616, № 114642, залізничними переліками: № 2311 від 23.11.2005 р., № 2511 від 25.11.2005 р.

Керуючись п. 6.5 Договору, з метою відшкодування понесених витрат за користування вагоном № 63882245 позивач виставив відповідачу платіжну вимогу-доручення № 4862/0 від 28.12.2005 р. на суму 9.225,89 грн. Ця платіжна вимога-доручення була направлена на адресу відповідача 30.12.2005 р. разом з копіями відомостей, залізничної квитанції, накопичувальної картки, як того вимагають умови Договору, що підтверджується списком поштових відправлень від 30.12.2005 р. Але відповідач в порушення умов Договору зазначені кошти на рахунок позивача не перерахував.

Листом № 06/374 від 24.02.2006 р. (а.с. 16 - 17) позивач нагадав відповідачу про наявність заборгованості перед ним, в тому числі і за платіжною вимогою-дорученням      № 4862/0 від 28.12.2005 р. на суму 9.225,89 грн., і вимагав цю заборгованість перерахувати на його поточний рахунок.

Відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати витрат, понесених позивачем  по поверненню (переадресуванню) Товару не виконав.

Стягнення з відповідача на користь позивача суми 11.168,03 грн., яка складається з суми 1.942,14 грн. шкоди та  суми 9.225,89 грн. додаткових витрат (збитків) стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

        Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна норма права міститься в ст. 22 ЦК України.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: … додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором щодо поставки саме товару, визначеного Договором. Внаслідок поставки брухту конверсійного, відповідач заподіяв позивачу збитки у вигляді додаткових витрат за переадресування та невиробничий простій вагону на суму 9225,89грн.

Позивач зі свого боку виконав всі передбачені Договором заходи, а саме, як вже зазначалось вище, за письмовим розпорядженням відповідача (лист вих. № 193 від 17.11.2005 р.) направив зазначений вагон з брухтом конверсійним  на ВАТ „Запоріжсталь", виставив відповідачу платіжну вимогу-доручення № 4862/0 від 28.12.2005 р. на суму 9.225,89 грн. разом з копіями відомостей, залізничної квитанції, накопичувальної картки, як того вимагають умови Договору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку щодо законності й обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми  9.225,89 грн. збитків у вигляді додатково понесених витрат позивача, які останньому не були б заподіяні в разі належного виконання відповідачем обов'язку по поставці належного брухту. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, (якою позивач обґрунтовує свою вимогу про стягнення суми 1.942,14 грн. шкоди), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зазначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду відносяться до деліктних зобов'язань, оскільки випливають не з договорів, а із факту завдання шкоди. Проте, правила про деліктну відповідальність поширюються й на завдання шкоди особою, з якою у потерпілого укладено договір. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина заподіювача шкоди.

Фактично, визначена та заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 1.942,14 грн. обґрунтовується наявністю у спірних правовідносинах послідовних явищ, як-то: неякісне виконання відповідачем своїх договірних обов'язків, що спричинили збитки у розмірі 9.225,89 грн., і шкоду, у зв'язку з розвантаженням - завантаженням, охороною конверсійного брухту, у розмірі 1.942,14 грн. Проте, в даному випадку відсутні підстави для стягнення шкоди у розмірі 1.942,14 грн., оскільки позивачем  не доведено наявність шкоди, її розмір, в матеріалах справи міститься тільки розрахунок, який не підтверджений документально. Також, відсутній причинний зв'язок між поведінкою відповідача і завданою шкодою позивачеві.

Підстава позову за вимогою про стягнення суми 1942,14 грн. шкоди є необґрунтованою. Таким чином, сума майнової шкоди у розмірі 1.942,14 грн. не підлягає стягненню з відповідача. В позові в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду  Запорізької області від 09.10.2006  р. у справі № 14/243/06 підлягає зміні через невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Судові витрати, згідно зі ст. 49 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд   

                                                                   Постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ, задовольнити частково.

Рішення господарського суду  Запорізької області від 09.10.2006  р. у справі             № 14/243/06 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ГАРТ»,  м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ, суму 9.225,89 грн. збитків, суму 92,26 грн. державного мита, суму 97,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ГАРТ»,  м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ, суму 46,14 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.  

Видачу наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.   

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Коробка Н.Д.  Хуторной В.М.